Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.05.2018 року у справі №804/8835/17

УХВАЛА

07 травня 2018 року

Київ

справа №804/8835/17

провадження №К/9901/49409/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Шарапи В. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року про повернення без розгляду клопотання про забезпечення позову, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року про залишення позовної заяви без руху, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року про повернення апеляційної скарги у справі за позовом ОСОБА_2 до Голови Верховної Ради України Парубія Андрія Володимировича, Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Секретаріату Верховної Ради України, Національної поліції України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Зубка Геннадія Григоровича, Міністра екології та природних ресурсів України Семерака Остапа Михайловича про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з указаним позовом та клопотанням про його забезпечення.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 грудня 2017 року позовну заяву залишив без руху.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 грудня 2017 року повернув без розгляду клопотання позивача про забезпечення позову.

Позивач оскаржив ці рішення в апеляційному порядку.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 1 лютого 2018 року залишив без руху апеляційну скаргу позивача на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року про повернення клопотання про забезпечення позову без розгляду.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 березня 2018 року відмовив у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги та повернув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року про повернення без розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вважаючи вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій постановленими з порушенням вимог процесуального закону, позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року про залишення позовної заяви без руху та ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року про повернення без розгляду клопотання щодо забезпечення позову, суд виходить із такого.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України обумовлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції оскаржуються в касаційному порядку у випадках, передбачених Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 цієї ж редакції КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року не були предметом апеляційного перегляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження в цій частині.

Перевіряючи касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року про залишення без руху апеляційної скарги позивача, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження в цій частині з огляду на таке.

Вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначено частиною 3 статті 328 КАС України, до якого віднесено ухвали:

про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження,

про повернення апеляційної скарги (за винятком випадків, установлених частиною 3 статті 293 КАС України),

про зупинення провадження,

щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову,

про відмову ухвалити додаткове рішення,

про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення,

про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення,

про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами,

про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами,

про заміну сторони у справі,

про накладення штрафу в порядку процесуального примусу,

окремі ухвали.

Відтак, ухвали судів апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху касаційному оскарженню не підлягають.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, виходячи з такого.

Відмовляючи в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу у зв'язку з невиконанням вимог ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції виходив із того, що замість подання до суду доказів сплати судового збору в розмірі, визначеному наведеною ухвалою, позивач звернувся з заявою про звільнення від такої сплати, втім не надав належних доказів на підтвердження відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат (скрутного матеріального стану), а також актуальних станом на дату подання апеляційної скарги відомостей щодо розміру річного доходу за весь попередній календарний рік, або ж доказів на підтвердження наявності інших обставин, визначених пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір".

За змістом пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 298 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частиною 1 статті 169 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За правилами пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини 4 статті 169 та частини 2 статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Щодо доводів автора касаційної скарги в частині незгоди з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору, Верховний Суд зазначає таке.

За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.

При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.

Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про прийняття апеляційної скарги надав оцінку клопотанню апелянта, доводи касаційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про наявність порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої цієї ж статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 3 статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, підстави для відкриття касаційного провадження в частині оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року про повернення апеляційних скарг також відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року про повернення без розгляду клопотання про забезпечення позову, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року про залишення позовної заяви без руху, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року про повернення апеляційної скарги у справі № 804/8835/17.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

В. М. Шарапа