Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.10.2019 року у справі №520/6600/19

УХВАЛА

08 жовтня 2019 року

Київ

справа №520/6600/19

адміністративне провадження №К/9901/27558/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Соколова В. М., Загороднюка А. Г.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у справі №520/6600/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, Міністерство оборони України про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати протиправною бездіяльність дій відповідача у виконавчому провадженні № 58789882, що виявилась у не проведенні перевірки виконання рішення боржником в межах строків, передбачених частиною 1 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження"; визнати протиправною бездіяльність дій відповідача у виконавчому провадженні № 58789882, що виявилась у не вирішенні питання щодо накладення на боржника штрафу в порядку, передбаченому частиною 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження"; визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 13 червня 2019 № 58789882.

В обґрунтування вимог позовних вимог зазначив, що закінчення виконавчого провадження після внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до кримінальної відповідальності з підстав, визначених абзацом 3 пункту 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", є можливим лише в тому випадку, коли вжито всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду та встановлення неможливості такого виконання.

Однак, головний державний виконавець дійшов передчасного висновку про неможливість виконання рішення суду боржником та прийняв оскаржувану постанову.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 13 червня 2019 року № 58789882. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року у справі № 520/6600/19 залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі представник третьої особи, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII передбачено право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Стаття 287 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у справі №520/6600/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

М. В. Білак

А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов,

Судді Верховного Суду