Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.09.2020 року у справі №640/14361/19

УХВАЛА

07 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 640/14361/19

адміністративне провадження № К/9901/21026/20

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2020 у справі №640/14361/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

УСТАНОВИЛ:

20.08.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2020.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та складення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №Ф-18033-17 у формі єдиного соціального внеску в розмірі 21030,90 грн та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №Ф-18033-17 і скасування нарахування зазначеної суми до державного бюджету та відповідних державних цільових фондів.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2020, позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.08.2011 ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1.

Згідно з відомостей, що містяться в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) відбулось автоматичне нарахування позивачу єдиного внеску, починаючи з І кварталу 2017 року, у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, як фізичній особі - підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування.

Водночас, з долученої до матеріалів справи довідки про доходи, видану Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від
23.08.2019, вбачається, що позивач офіційно перебуває у трудових відносинах із Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на посаді заступника начальника відділу і, зокрема, протягом спірного періоду був застрахованою особою і єдиний внесок за нього сплачував роботодавець у розмірі не меншого мінімального внеску.

Однак, Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №Ф-18033-17, якою відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, позивача зобов'язано сплатити суму боргу (недоїмку) у розмірі 21 030,90 грн.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийнята Головним управлінням ДФС у м. Києві вимога про сплату боргу (недоїмки) від
13.05.2019 №Ф-18033-17 у розмірі 21 030,90 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Головне управління ДПС у м. Києві не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від
23.11.2018 № 2629-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №Ф-18033-17 у розмірі 21 030,90 грн

За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2020 у справі №640/14361/19 не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від
28.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
30.07.2020 у справі №640/14361/19 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Гончарова І. А. Васильєва В. П. Юрченко