Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.12.2020 року у справі №640/20765/19

УХВАЛА

08 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 640/20765/19

адміністративне провадження № К/9901/3920/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат"

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року

у справі №640/20765/19

за позовом Державної служби геології та надр України

до Дочірнього підприємства "Аромат"

про припинення права користування надрами,

ВСТАНОВИВ:

Державна служба геології та надр України звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства "Аромат", в якому просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5924 від 17 березня 2014 року, наданого Дочірньому підприємству "Аромат".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, позов задоволено

17 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дочірнього підприємства "Аромат" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 у справі №640/20765/19.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі №640/20765/19 - повернуто особі, яка її подала, оскільки в такій необґрунтовано наявність підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

04 лютого 2021 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Дочірнього підприємства "Аромат" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі №640/20765/19.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі №640/20765/19, викладені у клопотанні Дочірнього підприємства "Аромат" про поновлення строку на касаційне оскарження та залишено касаційну скаргу без руху. Надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження передбачених пп. "а " - "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України та доказів наявності інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.

До Суду надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та обґрунтуванням наявності підстав касаційного оскарження передбачених пп. "а" - "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити з огляду на таке.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або касаційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

В обґрунтування поважності причин пропуску на касаційне оскарження скаржник зазначив, що касаційна скарга вперше подана в строк визначений КАС України, однак ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року касаційну скаргу повернуто та визначено можливість повторного звернення до суду після усунення недоліків касаційної скарги. Також зазначено, що юрист підприємства перебував на самоізоляції у зв'язку із контактуванням з особою, в якої підтверджено коронавірусна хвороба (COVID-19) та не зміг у встановлені КАС України строки подати повторно касаційну скаргу.

З огляду на такі доводи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Пунктом 6 ч. 5 вищевказаної статті КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції ~law15~ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених КАС України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами КАС України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Водночас колегія суддів відзначає, що самого лише посилання на існування карантину та запроваджених у зв'язку з цим обмежень (самоізоляції), без аргументованих доводів та обґрунтованих доказів, не може вважатись, з огляду на зміни до законодавства, поважною причиною пропуску строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження доводи не підтверджені належними доказами, які б свідчили про те, що дійсно причини пропуску строку зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Колегія суддів враховує, що скаржником вчинялися дії щодо касаційного оскарження судових рішень, натомість саме ним не було дотримано вимог КАС України щодо форми і змісту касаційної скарги, зокрема щодо викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, що стало підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги у цій справі.

Посилання скаржника на те, що юрист підприємства перебував на самоізоляції, що у свою чергу призвело до несвоєчасного подання касаційної скарги, не може виступати об'єктивною непереборною обставиною.

Так, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

При цьому, законодавством покладено обов'язок дотримання процесуальних строків саме на учасника справи, а не на його окремих працівників, а посилання скаржника стосуються виключно внутрішньої організації роботи установи.

Тому, труднощі в організації належного виконання обов'язків працівників підприємства не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку касаційного оскарження.

Доказів того, що під час перебування юриста підприємтсва на самоізоляції його посадові обов'язки, ніхто не виконував і касаційну скаргу, за його відсутності, неможливо було подати за підписом іншої посадової особи, заявником не надано.

Крім того слід зазначити, що касаційна скарга та заява в доповнення касаційної скарги підписана директором ДП "Агромат" Г. Л. Поліїт.

Ухвалу суду про повернення касаційної скарги скаржник отримав 04 січня 2021 року, однак повторно із касаційною скаргою звернувся лише 04 лютого 2021 року.

Значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та повторним поданням касаційної скарги вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у даній справі.

Отже, скаржником не наведено об'єктивних перешкод для повторного направлення цієї касаційної скарги у найкоротший термін, який не має перевищувати десяти днів - строк для усунення недоліків касаційної скарги, визначений положеннями ст. 332 КАС України.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 12 грудня 2019 року у справі № 640/4918/19.

Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п. 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" № 11681/85).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 33).

Поновлення судом строку на касаційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Таким чином, на даний час вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху не виконанні, інших підстав для поновлення строку, які б підтверджували поважність пропуску строку на касаційне оскарження не вказано.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Аналогічна правова позиція щодо вищезазначених процесуальних норм висловлена Верховним Судом в ухвалах від 27 грудня 2019 року у справі №0440/6892/18 та від 26 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.000107.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.ст. 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані ("Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne", заява № 116/1997/900/1112).

У справі "Дія 97" проти України" (заява № 19164/04, пункт 47) суд також постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах: "Каньєте де Хоньї проти Іспанії" ("Kanye de Honji v. Spain") заява № 55782/00, пункт 36; "Гору проти Греції" ( № 3) ("Gorou v. Greece" (no. 3)), заява № 21845/03, пункт 27; "Михолапа проти Латвії" ("Miholapa v. Latvia"), зава № 61655/00, пункт 24 та "Андрєєва проти Латвії" ("Andrejeva v. Latvia"), заява № 55707/00, пункт 99).

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 121, 329, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Аромат" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі №640/20765/19 за позовом Державної служби геології та надр України до Дочірнього підприємства "Аромат" про припинення права користування надрами.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. В. Желєзний Я. О. Берназюк Н. В. Коваленко