Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.05.2020 року у справі №400/2781/19

УХВАЛА

07 травня 2020 року

Київ

справа №400/2781/19

адміністративне провадження №К/9901/11361/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу військової частини А4619 Міністерства оборони України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі №400/2781/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А4619 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся з позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини А4619 (з основної діяльності) від 2 серпня 2019 року №27 "Про результати проведення службового розслідування по факту наявності в діяльності майора м/с ОСОБА_1 правопорушень, пов'язаних з корупцією" про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за неповідомлення у десятиденний строк з моменту набуття права на земельні ділянки письмово про суттєві зміни у майновому стані Національне агентство з питань запобігання корупції, у вигляді зауваження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року, відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме сплати судового збору у розмірі визначеному законодавством.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року, апеляційну скаргу військової частини А4619 Міністерства оборони України повернуто заявнику, у зв'язку з не усуненням недоліків.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції, та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Верховний Суд, під час розгляду матеріалів касаційної скарги, поданої на процесуальну ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року, констатує таке.

Відповідач утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, а отже обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення за наслідками перегляду справи.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору відсутні.

За змістом частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.

Водночас аналіз оскаржуваного судового рішення та доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини А4619 Міністерства оборони України ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі №400/2781/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

М. В. Білак

О. А. Губська

О. В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду