Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.11.2019 року у справі №826/3357/17

УХВАЛА

06 листопада 2019 року

Київ

справа №826/3357/17

адміністративне провадження №К/9901/30419/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу громадянина Республіки Нігер ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №826/3357/17 за позовом громадянина Республіки Нігер ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

04 листопада 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, в якому просив:

- поновити строк на оскарження в судовому порядку відмови Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві в оформленні документів для вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- визнати протиправною відмову Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві в оформленні документів для вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов'язати Головне управління державної міграційної служби України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача для вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано жодних відомостей про його утиски у країні походження та документів, які б підтверджували, що у нього склались умови, які зазначені у пунктах 1 та 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Основними мотивами звернення за захистом позивач зазначив політичні та релігійні причини, оскільки він з власної ініціативи прийняв християнство. Крім того, позивач зазначив, що покинув країну походження у зв'язку з тим, що в 1989 році було придушення студентського руху, тому він вирішив покинути Республіку Нігер в вересні 1990 року.

Судом першої інстанції встановлено, що в Республіці Нігер відсутній збройний конфлікт, що дає підстави вважати про відсутність загроз життю та здоров'ю позивачу внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту у випадку його повернення до Республіки Нігер.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що побоювання позивача стати жертвою переслідувань жодними достовірними доводами не підтверджується, інформаційні матеріали носять загальний характер і не підтверджують існування розумної можливості того, що позивачу буде причинено шкоду або неприйнятні страждання у разі його повернення в країну походження та, як наслідок, свідчать про відсутність умов для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Свою касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, враховуючи наступне.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас, пунктом 2 частини 5 цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 11 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Предметом розгляду даної справи є питання щодо визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

З огляду на зазначене, ця справа в розумінні КАС України є справою незначної складності.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, оскільки касаційна скарга громадянина Республіки Нігер ОСОБА_2 подана на судові рішення, прийняті у справі незначної складності, скаржник не посилається на передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини справи, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про їх наявність, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою громадянина Республіки Нігер ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №826/3357/17 за позовом громадянина Республіки Нігер ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді М. В. Білак О. В. Калашнікова