Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.07.2021 року у справі №826/5246/15

УХВАЛА

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 826/5246/15

адміністративне провадження № К/9901/25816/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н. А.,

суддів: Мацедонської В. Е., Шевцової Н. В.

перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ліщенко Тетяни Миколаївни на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №826/5246/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про скасування наказів, поновлення на публічній службі,

УСТАНОВИЛ:

14 липня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління державної податкової служби у Вінницькій області, в якому просив суд:

- визнати дії Міністерства доходів і зборів України по складанню та видачі Наказу Міністерства доходів і зборів України № 187-о від 16.03.2015 року протиправними;

- визнати дії Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області по складанню та видачі наказу Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області № 17-о від 16.03.2015 року протиправними;

- скасувати Наказ Міністерства доходів і зборів України № 187-о від 16.03.2015 року;

- скасувати наказ Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області № 17-о від 16.03.2015 року;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді - на публічній службі- першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області;

- стягнути з Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи із 17.03.2015 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

- допустити негайне виконання постанови про поновлення на посаді у відносинах публічної служби згідно п.3, ч.1 ст. 256 КАС України.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Міністерства доходів і зборів України по складанню та видачі Наказу Міністерства доходів і зборів України № 187-о від 16.03.2015 року;

Визнано протиправними дії Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області по складанню та видачі наказу Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області № 17-о від 16.03.2015 року протиправними;

Скасовано Наказ Міністерства доходів і зборів України № 187-о від 16.03.2015 року;

Скасовано наказ Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області № 17-о від 16.03.2015 року;

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді - на публічній службі- першого заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області.

Стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 17.03.2015 року по день поновлення на публічній службі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 змінено в мотивувальній та резолютивній частинах.

Викладено абзац сьомий резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 в наступній редакції:

"Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: ~organization0~,21036, Вінницька обл., м. Вінниця, вул.

Хмельницьке шосе, 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2015 по 21.12.2020 у сумі 494 342,94 грн".

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 залишено без змін.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Оскаржуючи судове рішення, розглянуте в порядку спрощеного позовного провадження, позивач зазначає про наявність підстав для касаційного оскарження судового рішення, передбачених п.1 ч.4 ст.328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 за №100.

Таким чином, оскаржуючи судові рішення, розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі не навів та не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржувані судові рішення підлягають перегляду в касаційному порядку.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Отже, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1, не підлягають касаційному оскарженню.

Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ліщенко Тетяни Миколаївни на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №826/5246/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про скасування наказів, поновлення на публічній службі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. Е. Мацедонська

Н. В. Шевцова