Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.06.2019 року у справі №807/162/18

УХВАЛА

04 червня 2019 року

Київ

справа №807/162/18

адміністративне провадження №К/9901/15270/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 807/162/18 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Міжгірського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не оформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від
26.06.1992р. №2503-ХП; 2) зобов'язати відповідачів оформити та видати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-ХП, без внесення будь-яких даних про неї і її батьків до ЄДДР, в т. ч. без отримання відцифрованих підпису особи, образу обличчя особи, відбитків пальців рук, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР) та без використання будь-яких засобів ЄДДР.

12 квітня 2018 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

16 жовтня 2018 року позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами.

27 лютого 2019 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, у задоволенні заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у справі №807/162/18 відмовлено.

На зазначену ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції позивачем подана касаційна скарга, яка зареєстрована у суді 27 травня 2019 року.

У касаційній скарзі позивач, посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Свої доводи позивач обґрунтовує, скасуванням постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року (справа №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), провадження №11-460заі18) рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по зразковій адміністративній справі №Пз/9901/2/18 від 26 березня 2018 року, на яке посилався Закарпатський окружний адміністративний суду при прийнятті рішення від 12 квітня 2018 року, що на думку позивача є підставою для його перегляду відповідно до пункту 3 частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку із наведеним позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Також суди зазначили, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

З матеріалів касаційної скарги встановлено, що спірним питанням у цій справі є те чи належить до нововиявлених обставин наявність постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року (справа №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Цією постановою змінено правову позицію, викладену у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року у зразковій адміністративній справі №Пз/9901/2/18 та визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, а також зобов'язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.

Відповідно до частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

У даному випадку застосування пункту 3 частини 2 статті 361 КАС України було би можливим, якщо би судовим рішенням, яке набуло законної сили, були би встановлені якісь юридичні факти, які стосуються предмету спору. І це рішення було би прийнято до уваги як правовстановлюючий документ судом з наданням йому преюдиційного значення і враховано як підставу в сукупності з іншими письмовими доказами. Але в подальшому це рішення було скасовано вищестоящою інстанцією, у зв'язку з чим юридичний факт, який був встановлений даним рішенням, перестав існувати.

Тобто, пункт 3 частини 2 статті 361 КАС України підлягає застосуванню у взаємозв'язку з частиною 4 , 5 статті 78 КАС України, в якій вказано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на вищенаведене, зазначена позивачем обставина, а саме правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17, не є істотною для справи № 807/162/18, оскільки не стосується фактичних обставин справи, що розглядається, а містить інше тлумачення правових норм.

Також слід зазначити, що на момент вирішення справи Закарпатським окружним адміністративним судом 12 липня 2018 року рішення Верховного суду у зразковій адміністративній справі №Пз/9901/2/18 від 26 березня 2018 не могло бути і не було підставою для ухвалення рішення по суті судом першої інстанції, оскільки воно не набрало законної сили.

Крім того, зміна судової практики та інше тлумачення права, ніж у справі позивача, не є нововиявленою обставиною і не може бути підставою для перегляду судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270 та від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а.

Водночас заявник не навів інших підстав для перегляду судового рішення, а зазначені доводи є безумовною підставною для відмови у задоволенні заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у справі №807/162/18.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Виходячи з того, що правильне застосування та тлумачення норми права судами першої та апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів, а справа розглянута судами за правилами спрощеного провадження, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 5 частини 1 та пунктом 2 частини 2, частиною 3 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 807/162/18 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Міжгірського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко