УХВАЛА

26 квітня 2019 року

Київ

справа №2540/3203/18

адміністративне провадження №К/9901/1131/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В. М.,

суддів: Данилевич Н. А., Шарапи В. М.

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_2

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року (головуючий - суддя Бужак Н. П., судді - Костюк Л. О., Мельничука В. П. ) та клопотання позивача про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду

справи за позовом ОСОБА_2

до Сновського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області,

третя особа: Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",

про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Сновського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - Відповідач - 1, Сновський РВ ДВС ГТУЮ у Чернігівській області), Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - Відповідач - 2, ГТУЮ у Чернігівській області), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - третя особа, ПАТ "Універсал Банк"), в якому, з урахуванням уточнень, просив:

1.1. визнати неправомірними дії головного державного виконавця Сновського РВ ДВС ГТУЮ у Чернігівській області Гордійко А. В. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 69159,94 грн. від 03.08.2018 року в межах виконавчого провадження №~organization0~;

1.2. визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Сновського РВ ДВС ГТУЮ у Чернігівській області Гордійко А. В. про стягнення виконавчого збору у розмірі 69159,94 грн. від 03.08.2018 року, винесену в межах виконавчого провадження № ~organization1~.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувана присуджених сум за виконавчим листом №750/6564/14 2/750/2166/14 від
09.07.2015 року, тому у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору, визначеного у постанові від 03.08.2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 69159,94 грн. у межах виконавчого провадження № ~organization2~.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3.06 жовтня 2018 року Чернігівський окружний адміністративний суд вирішив:

3.1. Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити повністю.

3.2. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Сновського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Гордійко А. В. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 69159,94 грн. від 03.08.2018 в межах виконавчого провадження № ~organization3~.

3.3. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Сновського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Гордійко А. В. про стягнення виконавчого збору у розмірі 69159,94 грн. від 03.08.2018, винесену в межах виконавчого провадження № ~organization4~.

3.4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сновського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 704,80 грн. 80 коп.

4. Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що частинами 2 та 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

4.1. Крім того, пункт 1 частини п'ятої вказаної статті передбачає, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

4.2. Проаналізувавши вказані норми суд першої інстанції дійшов до висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

4.3. За таких обставин суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом.

4.4. Суд першої інстанції вказав, що такі висновки рішення відповідають правій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.04.2018 у справі № 761/11524/15-ц (провадження № 61-1788св17).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5.04 грудня 2018 року Шостий апеляційний адміністративний суд вирішив:

5.1. Апеляційну скаргу Сновського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області задовольнити.

5.2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Сновського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа:

Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" про визнання дій неправомірними та скасування постанови відмовити в повному обсязі.

6. Апеляційний суд дійшов висновку, що частина 1 та 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем. Разом з тим, ця стаття передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується.

6.1. Суд апеляційної інстанції, у цій справі, вважає, що частина 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частина 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" - не можуть застосовуватися.

6.2. Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

6.3. При цьому, норми частина 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі частина 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

6.4. Суд апеляційної інстанції вказав, що такі висновки рішення відповідають правій позиції висловленій Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 808/3791/16 (провадження №К/9901/20636/18).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2

8. У касаційній скарзі позивач просить:

8.1. скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року;

8.2. залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

9. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

9.1. Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження". Для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме, здійснення державним виконавцем дій направлених на примусове виконання рішення і фактичне стягнення заборгованості.

9.2. Позивач зазначає, що частина 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" є однозначною та розширеному тлумаченню не підлягає. Припис вказаної норми не встановлює обов'язків для позивача сплатити виконавчий збір, а регулює порядок вчинення виконавчих дій виконавцем.

9.3. Суд апеляційної інстанції, на думку позивача, неправильно тлумачив норми Закону України "Про виконавче провадження".

10. Відповідач скористався своїм правом та надав відзив на касаційну скаргу в якому зазначив, що касаційна скарга позивача є необґрунтованою, такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

10.1. Відповідач зазначає, що у випадку, коли стягувач звернувся з заявою про повернення виконавчого документу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", настають наслідки, які передбачені частиною 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" - якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

11. Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

12. У лютому 2019 року позивачем ОСОБА_2 подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

12.1. Вказане клопотання обґрунтоване наявністю правової проблеми при застосуванні касаційними судами Верховного Суду частини 2 статті 27, частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

V. ПОЗИЦІЯ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

13. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

14. Касаційний адміністративний суд у складі верховного Суду вивчивши судову практику щодо застосування норм права у подібних правовідносинах виявив їх різне застосування й тлумачення іншими касаційними судами.

15. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 808/3791/16 (провадження №К/9901/20636/18) дійшов до висновку, що частина 1 та 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем. Разом з тим, ця стаття передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується.

16. Згідно частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження"), 11,14 і 15 частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

17. З огляду на зазначене Суд зробив висновок, що частина 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частина 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" - не можуть застосовуватися.

18. Суд у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 808/3791/16 зауважив, що стягувач звернувся з заявою про повернення виконавчого документу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим настають наслідники які передбаченні пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" - якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

19. При цьому, норми статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

20. Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13 перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій спірних норм Закону України "Про виконавче провадження" дійшов до висновку, що згідно Закону України "Про виконавче провадження" та розділу ІV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження згідно статті 39 спірного Закону в розмірі 10% від суми, що фактично стягнута, повернута боржнику.

21. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

22. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду проаналізувавши спірні норми Закону України "Про виконавче провадження" дійшов до висновку, що законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

23. Колегія цього суду визнала помилковими доводи скаржника у справі № 910/1587/13, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби.

24. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 761/11524/15-ц (провадження №61-1788св17), перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції частин 1, 2 статті 27, частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", дійшов до висновку, що законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

25. При стягненні виконавчого збору відповідно до частин 1, 2 статті 27, частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Отже, Колегія суддів Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 761/11524/15-ц (провадження №61-1788св17) дійшла аналогічних висновків щодо застосування частини 2 статті 27, частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" як і колегія суддів Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 910/1587/13.

26. Враховуючи викладене, Судом вбачається неоднакове застосування частини 2 статті 27, частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" різними касаційними судами - КАС, КГС, КЦС.

27. Відповідно до ч. 5 ст. 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

28. Згідно з ч. 1, 4 ст. 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

29. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в ч. 1, 4 ст. 347 КАС України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у ч. 1, 4 ст. 347 КАС України.

Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання ОСОБА_2 про передачу справи № 2540/3203/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Справу № 2540/3203/18 за позовом ОСОБА_2 до Сновського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", про визнання дій неправомірними та скасування постанови - передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Бевзенко

Судді В. М. Шарапа

Н. А. Данилевич