Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.05.2019 року у справі №0440/6036/18

УХВАЛА

25 квітня 2019 року

Київ

справа №0440/6036/18

касаційне провадження №К/9901/11361/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 у справі №0440/6036/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у вересні 2018 року звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2018 №0310671305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, яким збільшено податкове зобов'язання на 36920,96 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 18460,48грн., №0309441305 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору, яким збільшено податкове зобов'язання на 3076,74грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 1538,37грн., №0310581305 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 23569грн. та застосування фінансових (штрафних) санкцій (штрафу) на суму 5892,25грн. та рішення №0309821305 від 26.07.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 8162,53грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0309801305 від
27.07.2018 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 45125,62грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд позовні вимоги залишив без задоволення.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 19.03.2019 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 скасував та увалив нове про задоволення позовних вимог частково.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області 17.04.2019 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2018.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та процесуального права.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), №40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (див. згадане вище рішення у справі ""Леваж Престасьон Сервіс" проти Франції", п. 45; згадане вище рішення у справі "Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії", п. 37; та "Козліца проти Хорватії" (Kozlica v. Croatia), № 29182/03, п. 32, від 2 листопада 2006 року; див. також "Шамоян проти Вірменії" (Shamoyan v. Armenia), № 18499/08, п. 29, від 7 липня 2015 року). 83.

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (див. згадане вище рішення у справі "Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії", п. 36; згадане вище рішення у справі "Козліца проти Хорватії", п. 33; згадане вище рішення у справі ""Булфрахт Лтд" проти Хорватії", п. 34, "Добріч проти Сербії" (Dobriж "ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ" (ZUBAC v. CROATIA) -

РІШЕННЯ

35 v. Serbia), № 2611/07 та 15276/07, п. 54, від 21 червня 2011 року; та "Йовановіч проти Сербії" (Jovanoviж v. Serbia), 32299/08, п. 48, від 2 жовтня 2012 року). 84.

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв'язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі "Добріч проти Сербії", п. 54).

Також Європейський суд з прав людини постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви №26293/18 від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v.

Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Європейський суд у вказаному рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалось судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що предметом позову у справі №0440/6036/18 є вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2018 №0310671305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, яким збільшено податкове зобов'язання на 36920,96грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 18460,48грн., №0309441305 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору, яким збільшено податкове зобов'язання на 3076,74грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 1538,37грн., №0310581305 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 23569грн. та застосування фінансових (штрафних) санкцій (штрафу) на суму 5892,25грн. та рішення №0309821305 від 26.07.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 8162,53грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0309801305 від 27.07.2018 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 45125,62грн.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог частково, виходив з того, що відповідачем в ході проведення перевірки не наведено та не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з надання маркетингових послуг меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у спірних правовідносинах розкриття суті маркетингових послуг підтверджується наданими позивачем відповідними звітами, а фактичне надання послуг підтверджується матеріалами справи. Акти передачі-приймання маркетингових послуг, і звіти про надання таких послуг містять достатній обсяг обов'язкових реквізитів для встановлення часу складання документа, його назви, суті господарської операції, вартості послуг, та для ідентифікації осіб, які підписали вказані документи.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що укладення договору про надання маркетингових послуг і використання результатів надання позивачу цих послуг у його господарській діяльності спрямоване на маркетингові дослідження, які дають можливість для збору інформації про об'єктивну ситуацію на ринку. У зв'язку з відсутністю у штаті спеціаліста по маркетингу, позивачем в 2016 році замовлені такі послуги у ТОВ "Агроспецторг" з метою вивчення факторів, якими споживачі користуються при виборі товару. Внаслідок проведення таких досліджень позивач одержав повну інформацію по кожному сегменту споживачів.

Скаржник у касаційній скарзі не наводить обґрунтованих доводів, які б спростовували правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Отже, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 у справі щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 у справі №0440/6036/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна Л. І. Бившева В. В. Хохуляк