Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.10.2019 року у справі №640/2404/19

УХВАЛА

30 жовтня 2020 року

Київ

справа №640/2404/19

адміністративне провадження №К/9901/28222/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Желєзного І. В., перевіривши матеріали адміністративної справи № 640/2404/19 за позовом Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/2404/19.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 жовтня 2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: судді-доповідача Желєзного І. В., суддів Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

Відповідачем заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року до закінчення перегляду цієї справи у касаційному порядку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Вирішуючи клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У зв'язку з цим, сподівання та припущення заявника стосовно результатів касаційного розгляду справи не можуть бути безумовною підставою для зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Верховний Суд також виходить з того, що для зупинення виконання судового рішення, яке допускається як винятковий захід, повинні бути поважні причини.

Відповідне клопотання повинно бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. Таке зупинення не повинно порушувати балансу інтересів сторін, а також не порушувати прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.

Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об'єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат; існуватимуть перешкоди для застосування або буде неможливим застосування передбаченого статтями 380 та 381 КАС України механізму повороту виконання судового рішення.

Суд враховує, що розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ("Шмалько проти України" № 60750/00, п. 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу ("Бурдов проти Росії" № 589498/00, п. 34).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Hornsby v. Greece" ( № 18357/91 п. 40), "Деркач та Палек проти України" ( № 34297/02 та № 39574/02, п. 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок ("Immobiliare Saffi v. Italy" № 22774/93 п. 74).

Відповідно до пункту 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії" ( № 589498/00), пункту 52 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України ( № 40450/04), відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу;

У пункті 33 рішення Європейського суду з прав людини "Сокур проти України" ( №29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади

Враховуючи викладене, а також те, що, скаржником не наведено належних та обґрунтованих доводів, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання судових рішень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень пункту 4 частини 4 статті 340, частини 1 статті 375 КАС України, висловлена, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 806/2305/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 813/1813/18, від 12 листопада 2019 року у справі №520/8576/18 та від 18 листопада 2019 року у справі № 520/9336/18.

Сторонами також заявлені клопотання про проведення касаційного розгляду справи за участю їх представників.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції у касаційному порядку: переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Крім того, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним; вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; надавати перевагу одних доказів над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; приймати та розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; допускати зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до статті 340 КАС України суддя-доповідач одноособово в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами, а також вирішує питання стосовно призначення справи до розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, зокрема скаржнику подати доповнення до касаційної скарги; іншим учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами 1 та 2 статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження, а саме, неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права); учасникам справи повідомити суд про обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також подати інші свої міркування та заперечення відповідно до частини 4 статті 340 КАС України.

Вирішуючи заявлене клопотання, касаційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Зокрема, "публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 [Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок (пункт 25 рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", № 8273/78).

Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і у суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій, а тому Європейський суд з прав людини не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права.

Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі "Varela Assalino contre le Portugal" (пункт 28, №64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та від 21 травня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц.

Враховуючи викладене, а також те, що касаційний суд дійшов висновку про необхідність призначення слухання справи в попередньому судовому засіданні, яке має бути проведене без повідомлення учасників справи, у клопотаннях позивача та відповідача про участь їх представників у касаційному розгляді справи - на цій стадії процесу слід відмовити.

Від представника Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить замінити позивача Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" на його правонаступника Акціонерне товариство "Альфа-Банк". В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що відповідно до рішення загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Альфа-Банк" від 15 жовтня 2019 року №4/2019 та рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" затверджено передавальний акт, відповідно до якого з 15 жовтня 2019 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк" є правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків Акціонерного товариства "Укрсоцбанк".

Відповідно до частини 1 статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такою мірою, якою вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З врахуванням того, що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03 грудня 2019 року внесено запис про припинення юридичної особи АТ "Укрсоцбанк" та вказано юридичну особу правонаступника - АТ "Альфа-банк", вищенаведене є підставою для задоволення клопотання Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про заміну позивача правонаступником.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2019 року задоволено клопотання позивача про розгляд справи в закритому судовому засіданні, заявлене на підставі наявності в адміністративному позові банківської таємниці, а саме: відомостей про банківські рахунки клієнтів, операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди, фінансово-економічний стан клієнтів, а також у зв'язку з тим, що предметом розгляду даної справи є рішення Національного банку України, прийняте в рамках здійснення банківського нагляду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року також призначено розгляд цієї справи у закритому судовому засіданні.

Згідно з частинами 1, 8, 9 статті 10 КАС України розгляд справ в адміністративним судах проводиться відкрито, крім випадків, визначених частинами 1, 8, 9 статті 10 КАС України. Розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, визначених законом. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або оголосити закритою його частину.

За таких обставин наявні підстави для призначення справи до розгляду в касаційному порядку у закритому судовому засіданні.

Суддя-доповідач згідно із статтею 340 КАС України провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та дійшов висновку про можливість розгляду справи в попередньому судовому засіданні.

Керуючись статтями 10, 248, 340, 343, 355 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Замінити Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" його правонаступником - Акціонерним товариством "Альфа-Банк".

У задоволенні клопотань Національного банку України та Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про забезпечення участі їх представників у касаційному розгляді адміністративної справи - на стадії розгляду справи у попередньому судовому засіданні відмовити.

У задоволенні клопотання Національного банку України про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі №640/2404/19 відмовити.

Закінчити підготовчі дії в адміністративній справі № 640/2404/19.

Призначити розгляд цієї справи у закритому попередньому судовому засіданні за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 02 листопада 2020 року у приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Желєзний