Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.06.2021 року у справі №280/6506/19

УХВАЛА

28 травня 2021 року

м. Київ

справа № 280/6506/19

адміністративне провадження № К/9901/19740/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 у справі №280/6506/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРРО-ІМПОРТ" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРРО-ІМПОРТ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1336369/~organization0~ від 25.11.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної №14 від 27.09.2019; зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №14 від 27.09.2019, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРРО-ІМПОРТ" (код ЄДРПОУ 42675231) та направлену для реєстрації.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2020 позовні вимоги задоволено.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.04.2021, визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Запорізькій області строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2020 у справі №280/6506/19.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України 25.05.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду та клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано доводами та підтверджено належними доказами, що свідчать поважність причин пропуску такого строку.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на незаконність прийняття Третім апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Контролюючий орган вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої скарги з подальшим відкриттям провадження у справі. Особливості фінансування суб'єкта владних повноважень та тривалість проведення процедури зі сплати судового збору є обставинами, які не залежать від волі контролюючого органу та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Судом з'ясовано наступні обставини.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 26.02.2020 (прийнятим у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження) позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1336369/42675231 від 25.11.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної №14 від 27.09.2019. Зобов'язав Державну податкову службу України зареєструвати складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРРО-ІМПОРТ" та направлену для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №14 від 27.09.2019. Вирішив стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРРО-ІМПОРТ" судовий збір у розмірі 1921,00грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 26.02.2020.

Копію означеного рішення суду першої інстанції отримано представником контролюючого органу 16.03.2020.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погодившись з рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від
26.02.2020 у справі №280/6506/19, Головне управління ДПС у Запорізькій області оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.04.2020 апеляційну скаргу скаржника залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України (ненадання доказів сплати судового збору).

Цією ж ухвалою відповідачу визначено строк, впродовж якого особа має право усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги.

За клопотанням апелянта, строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 продовжувався.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.08.2020, у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовив, а подану ним апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2020 у справі №280/6506/19 повернув особі, яка її подала з підстав невиконанням останнім вимог ухвали від 29.04.2020, про залишення апеляційної скарги без руху.

Скориставшись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області вдруге 15.02.2021, тобто із значним пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, було подано апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від
26.02.2020 у справі №280/6506/19.

Також відповідачем до апеляційної скарги було долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження контролюючий орган зазначив, що з первісною апеляційною скаргою відповідач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду в межах встановленого законом процесуального строку на апеляційне оскарження (протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення). Однак, через несплату судового збору, ухвалою суду від 13.08.2020 первісну апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2020 було повернуто скаржнику. При цьому, відповідач вказав, що у нього існувала об'єктивна та поважна причина неможливості виконання у встановлений строк вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору. Стверджує, що порушення процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою відбулося за відсутності вини скаржника, оскільки контролюючим органом було здійснено всі відповідні заходи для отримання фінансування з метою сплати судового збору та вчинено дії для своєчасного виконання свого процесуального обов'язку щодо апеляційного оскарження судового рішення. Вважає дану обставину поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.04.2021 подану відповідачем апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 КАС України у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 295 КАС України, строку на апеляційне оскарження, а наведені особою у клопотанні про поновлення такого строку підстави не можуть бути визнані судом поважними. Цією ж ухвалою скаржнику визначено строк, впродовж якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причини пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що контролюючий орган, у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними. Зокрема, суд зазначив, що дотримання строків апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника реалізувати своє права на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі після постановлення Третім апеляційним адміністративним судом ухвали від
13.08.2020 про повернення апеляційної скарги заявнику, не є безмовною підставою для поновлення пропущеного строку вдруге поданої апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження.

Також суд апеляційної інстанції зауважив, що неспроможність скаржника належним чином організувати фінансування витрат на оплату судового збору, не може бути поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки поновлення строку апеляційного оскарження в цьому випадку є порушенням принципу остаточності судового рішення.

Апеляційний адміністративний суд наголосив, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

А тому, врахувавши факт подання відповідачем апеляційної скарги поза межами процесуального строку встановленого законом для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суд дійшов висновку про необхідність залишення такої апеляційної скарги без руху.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, на адресу суду від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з вимогою поновити пропущений строк з подальшим відкриттям провадження у справі.

Разом з тим, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження контролюючий орган зазначив причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені відповідачем при поданні апеляційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження Головним управлінням ДПС у Запорізькій області вказано не було.

На переконання скаржника, дотримання процесуальних строків апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду є підставою для поновлення пропущеного строку вдруге поданої апеляційної скарги та відкриття провадження у даній справі. Відповідач вказує, що оскільки на теперішній час відсутні обставини, які слугували підставою для повернення апеляційної скарги, скаржник звернувся вдруге з апеляційною скаргою, сплативши судовий збір. Вважає, що відсутність фінансування державного органу є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.04.2021, визнавши наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 05.04.2021 визначив відповідачу достатній строк щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Наведені контролюючим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв'язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд звернув увагу, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" Суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини".. підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.. і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси..".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок зацікавленої особи у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі ", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Таким чином, з урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною підставою при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

За результатом аналізу вищеназваних положень, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки повторна апеляційна скарга була подана відповідачем після спливу понад одинадцяти місяців з дня прийняття судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення та після спливу понад п'яти місяців з дня отримання копії ухвали про повернення первинної апеляційної скарги, що, в свою чергу, не може вважатись добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов'язків, підстави для визнання поважними причин пропуску відповідачем строку відсутні. Крім того, суд вказав, що апелянтом не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами неможливість звернення до суду апеляційної інстанції у встановлений адміністративним судочинством строк.

Суд також обґрунтовано наголосив, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги, яка здійснена платіжним дорученням від 30.12.2020 №3233, не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду, оскільки з часу сплати судового збору до часу подання повторної апеляційної скарги пройшло три місяці.

Також, суд зазначив, що внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об'єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення, а навпаки, як вказав суд, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.

Таким чином, за відсутності у відповідача інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім тих, яким вже Третім апеляційним адміністративним судом було надано правову оцінку, а також враховуючи ту обставину, що зазначені скаржником доводи для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, суд апеляційної інстанції дійшов умотивованого висновку, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, а пропущений строк таким, що не підлягає поновленню.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації податковим органом права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Третій апеляційний адміністративний суд, визнавши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, дійшов умотивованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управлінням ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2020 справі №280/6506/19.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , частини 2 статті 333 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 у справі №280/6506/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРРО-ІМПОРТ" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова