Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.11.2018 року у справі №826/3811/17

УХВАЛА

24 квітня 2019 року

Київ

справа №826/3811/17

адміністративне провадження №К/9901/7644/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі №826/3811/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінансово-Факторингове Бюро" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі №826/3811/17 касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України і встановлено строк тривалістю десять днів з дня вручення ухвали для усунення вказаних недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору, подання заяви з поновлення строків на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, наданням належних доказів поважності такого пропуску.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує отримання скаржником зазначеної ухвали 28 березня 2019 року, повернулось на адресу суду лише, 22 квітня 2019 року, що унеможливлювало вчинення будь-яких подальших процесуальних дій.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

На виконання вимог ухвали Касаційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року Головного управління ДФС у м. Києві подало клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції із зазначенням підстав для поновлення такого строку та про відстрочення сплати судового збору за подачу ним касаційної скарги, або продовження строку для усунення недоліків, обґрунтовуючи неможливістю своєчасної сплати судового збору, у зв'язку з відсутністю належного фінансування.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Клопотання про відстрочення сплати судового збору не відповідає умовам встановленим статтею 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI, тому у задоволенні такого слід відмовити.

Розглянувши клопотання про поновлення строку касаційного оскарження колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

15 листопада 2018 року скаржник вперше звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції щодо оскарження рішення суду апеляційної інстанції, однак ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року було повернуто касаційну скаргу скаржнику, у зв'язку з недотриманням вимог процесуального закону, щодо підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року касаційну скаргу вдруге повернуто скаржнику, у зв'язку з несплатою судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2019 року касаційну скаргу, втретє, повернуто скаржнику, у зв'язку з недотриманням вимог процесуального закону.

19 березня 2019 року скаржник знову подав касаційну скаргу до суду, при цьому, заявив клопотання про поновлення строків касаційного оскарження.

Головним управлінням ДФС у м. Києві строк було пропущено не з поважних причин, а через невиконання приписів процесуального закону внаслідок чого касаційна скарга судом касаційної інстанції поверталась скаржнику, що дає підстави суду визнати наведені скаржником підстави про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження не поважними, а доводи - необґрунтованими.

Посилання скаржника на фінансовий стан особи публічного права суд вважає такими що не заслуговують на увагу, так як це не може бути самостійною підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, оскільки не доведено, що вживались дії для усунення таких обставин, зокрема для отримання фінансування.

Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який діє як суб'єкти владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, в тому числі, вирішувати питання, пов'язані з організацією претензійно - позовної роботи через представника з наданням йому на підтвердження таких повноважень документів, які відповідають положенням Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.

Зазначені у клопотанні відповідача про поновлення строку касаційного оскарження підстави не відповідають наведеним вище критеріям і не можуть бути визнані поважними, оскільки не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надають їй права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.

Суд вважає за необхідне зазначити, що подання касаційної скарги це право сторони, а не обов'язок. І якщо особа вважає за необхідне скористатися правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначене, хоча Кодекс адміністративного судочинства України і не встановлює конкретний момент для звернення з повторною касаційною скаргою, однак зобов'язує Суд встановити поважні підстави пропуску строку на касаційне оскарження. В підставах пропуску строку на касаційне оскарження, на які посилається скаржник, не вбачається ознаки поважних.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

Також, щодо заявленого клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне, наведені скаржником доводи є необґрунтованими та не підтверджують того, що майновий/фінансовий стан скаржника перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Обмежене фінансування бюджетної установи не може бути самостійною підставою для перенесення строку виконання вимог ухвали від 25 березня 2019 року для усунення недоліків касаційної скарги у частині сплати судового збору. Крім того, право на касаційне оскарження судових рішень установа, що фінансується з бюджету, має реалізовувати з огляду на доцільність такого та наявне фінансування на такі потреби, що надаються з державного бюджету.

З огляду на зазначене, у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги слід відмовити.

Керуючись частиною 3 статті 3, пунктом 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку касаційного оскарження - відмовити.

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги - відмовити.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі №826/3811/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінансово-Факторингове Бюро" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.........................................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду