Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.04.2018 року у справі №826/771/16

УХВАЛА

28 березня 2018 року

Київ

справа №826/771/16

провадження №Зі/9901/389/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення у справі у справі № 826/711/16

за позовом ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про визнання незаконним рішення,

установив:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувсь до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про визнання незаконним рішення від 24 грудня 2015 року, яким притягнуто до відповідальності адвоката ОСОБА_2

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2016 року позов задоволено.

Визнано незаконним рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області 24 грудня 2015 року, яким притягнуто до відповідальності адвоката ОСОБА_2

Судові витрати в сумі 551,21 грн. присуджено на користь позивача за рахунок асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 01 грудня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 26 року скасував та прийняв нову, якою в позові відмовлено.

За результатами розгляду касаційної скарги позивача Вищим адміністративним судом України 28 листопада 2017 року постановлено ухвалу, якою постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Так, Київський апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 20 грудня 2017 року, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 26 року залишено без змін.

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувсь до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою щодо ухвалення додаткового судового рішення, в мотивування якого вказує, що судом касаційної інстанції не було вирішено питання розподілу судових витрат в частині понесених позивачем витрат по сплаті судового збору.

За приписами частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення.

Підставою для ухвалення додаткового судового рішення ОСОБА_2 у своїй заяві зазначає те, що суд касаційної інстанції не розглянув питання судові витрати.

Відповідно до частини 1 , 2 статті 220 КАС України, в редакції, яка діяла на момент розгляду справи, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Частиною 2 статті 227 КАС України, в редакції чинній на момент прийняття судового рішення обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовано статтею 139 КАС України, частиною шостою якої передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, суд касаційної інстанції нового рішення у цій справі не ухвалював, а лише, здійснивши перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, визнав, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та відповідно повернув адміністративну справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за його позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про визнання незаконним рішення.

Керуючись статтями 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про визнання незаконним рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець