Цивільний позов проти приватного виконавця подається за місцем його проживання (перебування), а не за місцем здійснення його професійної діяльності ( ВС/КЦС у справі № 757/53167/18-ц від 09 вересня 2020 р.)

Фабула судового акту: Сумна історія про визначення підсудності розгляду позову проти приватного виконавця як з огляду на її тривалість, так і з огляду на остаточний вердикт. Два роки нашій судовій системі знадобилося на те, щоб лише визначити місце розгляду такого позову, і тільки через буде розпочато слухання справи по суті в суді першої інстанції.

Історія розпочалася з того, що приватний виконавець виконуючи рішення суду, наклав арешт на кошти, які накопичувалися на рахунку для зарахування пенсій (за програмою «Картка киянина»), і під час дії арешту стягнув їх. Оскільки такий арешт був скасований рішенням суду, боржник вважає, що пенсійні кошти отримані приватним виконавцем безпідставно і в порядку, передбаченому ст. 1212 ЦК України звернувся із цивільним позовом до приватного виконавця про їх стягнення.

Боржник подав позов за місцем здійснення професійної діяльності приватного виконавця, і суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийняв таких позов. Проте ВС скасував ці рішення і визначив, що у такому випадку позов повинен подаватися у відповідності до ст. 27 ЦПК України за місцем проживання відповідача, як фізичної особи.

До того ж суд касаційної інстанції погодився з тим, що суд першої інстанції має усі можливості на підставі частини 6, ст. 187 ЦПК України з’ясувати дійсне проживання приватного виконавця і, таким чином, правильно визначити підсудність.

Очевидно, що на практиці застосування такого підходу абсолютно нелогічне, і тут потрібне втручання законодавця. Адже приватний виконавець може заарештовувати пенсійні кошти у Києві, а мати місце проживання в Ужгороді, чи навіть в ОРДЛО та роками ухилятися від відвідувань судових засідань як відповідач за місцем проживання...

Аналізуйте судовий акт: Бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна фізичної особи є триваючим правопорушенням, тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому 447-451 ЦПК України (Справа № 756/4756/14-ц)

Рахунки для виплати зарплати є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою арешт не накладається, а їх видокремлення належить до повноважень виконавчої служби (ВС/КАС, № 340/1018/19,17.01.20)

Накладення арешту на рахунок боржника який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати, що призводить до порушення прав (Борівський районний суд,№ 614/386/19,18.06.19)

Перерахування стягувачеві суми у іншій валюті, а ніж валюта, зазначена у судовому рішенні, не є належним виконанням судового рішення (ВС/ВП № 761/12665/14-ц від 04.07.2018)

Прокурор, який не є стороною виконавчого провадження, НЕ має права знайомитись з ним навіть в порядку ст. 93 КПК України (ВС/КЦС № 175/222/18 від 22.01.2020)

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 757/53167/18-ц

провадження № 61-22938 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Татарченко Владислав Геннадійович;

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «999»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка Владислава Геннадійовича на ухвалу Печерського районного суду м. Києва

від 02 листопада 2018 року у складі судді Новака Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г., третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «999», про стягнення безпідставно набутих коштів.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Голосіївського районного

суду м. Києва від 10 травня 2018 року у справі № 752/6147/18-ц її скаргу

на дії та постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г. задоволено частково, а саме: скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г.

від 22 листопада 2017 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 55148861; скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г. від 20 листопада 2017 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 55148861

в частині накладання арешту на грошові кошти, що розміщенні на рахунку для зарахування пенсій, відкритому 20 лютого 2016 року на ім'я ОСОБА_1 у публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль», а також в частині накладення арешту на грошові кошти, що розміщенні на рахунку, відкритому в акціонерному товаристві «Ощадбанк», для заходів соціальної підтримки за програмою «Карта киянина».

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г. задоволено частково, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва

від 10 травня 2018 року змінено, а саме абзац третій резолютивної частини ухвали після слів «у виконавчому провадженні № 55148861» доповнено словами: «в частині накладання арешту: 1) на грошові кошти, що розміщення на рахунку (для зарахування пенсії) у публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» на ім`я ОСОБА_1 ; 2) на грошові кошти, що розміщенні на рахунку в акціонерному товаристві «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , для заходів соціальної підтримки за програмою «Карта киянина». У решті судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Отже, постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г. від 22 листопада 2017 року про арешт коштів боржника була скасовано в частині накладання арешту на грошові кошти на її пенсійних рахунках.

Згідно з випискою по її рахунку, наданого 06 серпня 2018 року публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», та меморіальних ордерів від 20 грудня 2017 року, від 12 лютого 2018 року, від 21 березня 2018 року з її пенсійного рахунку на рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г. на підставі виконавчого провадження № 55148861 на підставі виконавчого листа від 24 жовтня

2017 року було стягнуто грошові кошти на загальну суму 17 642,58 грн.

На виконання вищевказаних судових рішень постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г. від 23 травня

2018 року було знято арешт з коштів боржника.

Таким чином, постанова приватного виконавця виконавчого округу

м. Києва Татарченка В. Г. про арешт коштів була скасована щодо

її пенсійних рахунків, а тому відповідно до статті 1212 ЦК України грошові кошти, стягнуті за період дії арешту, а саме з 22 листопада 2017 року

по 23 травня 2018 року, вважаються такими, що набуті приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Татарченком В. Г. безпідставно.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд на підставі положень статті 1212 ЦК України стягнути з приватного виконавця виконавчого округу

м. Києва Татарченка В. Г. грошові кошти у розмірі 17 642,58 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2018 року, прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г., третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «999», про стягнення безпідставно набутих коштів

та відкрито провадження у цивільній справі № 757/53167/18-ц. Справу призначено до судового розгляду.

Судове рішення районного суду мотивоване тим, що позовну заяву слід розглядати у порядку цивільного судочинства і вона підсудна Печерському районному суду м. Києва, оскільки позов пред`явлено за місцем здійснення професійної діяльності приватного виконавця, тобто відповідача, а не за місцем його реєстрації, як фізичної особи.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду з підстав порушення правил територіальної підсудності, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Татарченко В. Г. звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г. залишено без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2018 року - залишено без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що подання позовної заяви до суду за зареєстрованим місцем проживання відповідача - приватного виконавця - неможливе, оскільки така особа діє не як фізична особа, а як суб`єкт, уповноважений державою здійснювати незалежну професійну діяльність з примусового виконання судових рішень. Отже, у випадку, коли відповідачем у справі є приватний виконавець, позов подається за місцем здійснення ним зареєстрованої професійної діяльності, а не за місцем його зареєстрованого проживання чи перебування як фізичної особи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Татарченко В. Г., посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити для розгляду до Святошинського районного суду м. Києва.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2020 року у малозначній справі відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г. про стягнення безпідставно набутих коштів призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г. мотивована тим, що судом було відкрито провадження

у справі з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки

він є фізичною особою, приватним виконавцем, який не здійснює підприємницьку діяльність, а тому позов у силу положень статті 27 ЦПК України слід було пред`являти за його зареєстрованим місцем проживання (Святошинський район м. Києва), а не за місцем здійснення ним професійної діяльності. Адресу його місця проживання суд міг з'ясувати, виконавши вимоги частини шостої статті 187 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г. про стягнення безпідставно набутих коштів.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада

2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду

від 20 листопада 2019 року, прийнято позовну заяву ОСОБА_1

до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г., третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «999», про стягнення безпідставно набутих коштів та відкрито провадження у цивільній справі № 757/53167/18-ц. Справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня

2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відкриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В. Г. про стягнення безпідставно набутих коштів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що справа підсудна Печерському районному суду м. Києва, оскільки позов пред`явлено до відповідача як до приватного виконавця, а не як до фізичної особи, а тому справа повинна розглядатися за місцем здійснення ним професійної діяльності приватного виконавця, а не за місцем його реєстрації, як фізичної особи.

Проте з такими висновками судів Верховний Суд не погоджується.

Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено

законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною шостою статті 187 ЦПК України передбачено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Положеннями частини дев`ятою цієї статті визначено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа

не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідач у справі, яка переглядається, не є суб`єктом підприємницької діяльності, таких доказів у матеріалах справи немає, а є приватним виконавцем, який здійснює незалежну професійну діяльність, тому суд повинен був отримати інформацію про зареєстроване його місце проживання та надіслати справу за належною територіальною підсудністю.

Висновки суддів про те, що приватний виконавець здійснює професійну діяльність, а тому позов має бути пред`явлений за місцем здійснення цієї діяльності, є неправильним, а посилання на те, що у нормах ЦПК України немає визначення територіальної підсудності у справах за позовами до приватних виконавців, тому слід застосовувати правила частини першої статті 27 ЦПК України є невірним її тлумаченням.

Процесуальна помилка судів полягає утому, що вони не розрізнили підсудність справи за скаргою на дії/рішення державного/приватного виконавця, які подаються згідно з частиною першою статті 448 ЦПК України до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, від справи, пов`язаної з цивільно-правовим спором, а саме відшкодування сум за нормами ЦК України

Законом не передбачено іншого порядку подання позовів, як і не встановлено особливостей подання позовів до приватних виконавців, арбітражних керуючих, чи інших осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що місце проживання відповідача зареєстровано за адресою:

АДРЕСА_1 , що у Святошинському районні м. Києва, то справа підсудна Святошинському районному суду м. Києва.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено судом

з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції (пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України)

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати для розгляду до Святошинського районного суду м. Києва.

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка Владислава Геннадійовича задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року скасувати, справу передати для розгляд до Святошинського районного суду м. Києва за встановленою підсудністю.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець