Судово-медична експертиза алкогольного та наркотичного сп'яніння

Алкогольне сп'яніння – гостра алкогольна інтоксикація, що настала внаслідок уживання алкоголю залежить від процесів резорбції та елімінації.

Резорбція алкоголю – процес всмоктування його, поширення та встановлення дифузної рівноваги в тканинах організму. Період резорбції триває 1 -2-і год. після вживання алкогольних напоїв. Підвищують швидкість резорбції напої, що містять вуглекислий газ (шампанське, пиво), фізичне навантаження та інші чинники. Резорбція сповільнюється у випадку наповнення їжею шлунка, черепно-мозкової травми або вживання солодових напоїв.

Елімінація алкоголю – видалення з організму алкоголю. Якщо вміст алкоголю в крові нижчий, ніж у сечі, яка міститься в сечовому міхурі, то це є ознакою фази елімінації.

Умовно розрізняють три ступеня сп'яніння за концентрацією алкоголю в крові: легкий – до 2‰, середній – 2-3‰, тяжкий – більше 3‰ (табл. ..........). Кожен із них має певні клінічні ознаки: слабкий – ознаки відсутні або близькі до середнього; середній – розгальмованість, зниження інтелекту, сонливість, млявість, зниження м'язового тонусу, порушення координації рухів тощо; тяжкий – втрата – здатності орієнтуватись, уповільненість мови, зниження емоцій, у 2/3 випадків виявляється блювання, можлива смерть від паралічу дихального та судинорухового центрів, а також у стані алкогольної коми. Кількісне визначення алкоголю здійснюється фотометричним методом (у крові, сечі, лікворі, умісті шлунка, тканинах) та методом газорідинної хроматографії (у крові, сечі та повітрі, що видихається). Кількість алкоголю в даний момент, прийнятого, концентрацію алкоголю в певний проміжок або в певний час можна визначити за формулами, що рекомендовані Відмарком, які використовуються також під час судово-медичної експертизи трупа.

Факт алкогольного сп'яніння констатується лікарем-психіатром, наркологом, невропатологом або лікарем іншого фаху.

Забирання крові та сечі для визначення кількості алкоголю в живих осіб слід виконувати з дотриманням певних правил, зокрема: кров беруть із м'якуша пальця після попередньої дезінфекції цього пальця розчином сулеми 1:1000 (розчин спирту, настойка йоду та бензин не використовується) та поміщають її в ємкість об'ємом 5 мл; сечу особа, що обстежується, випускає в стакан чи іншу чисту ємкість, а з неї беруть необхідну кількість (5 мл) для дослідження; кров та мочу беруть двічі через 30-45 хв. Проби крові та сечі наливаються в абсолютно чистий посуд, герметично закриваються та зберігаються чи транспортуються до лабораторії при температурі +4°.

Існуючі методи Рапопорта, Архангельської, Мохова, Шинкаренка не є специфічними. Клінічні методи визначення ступеня алкогольного сп'яніння теж не завжди достовірні, тому сучасна діагностика ґрунтується на кількісному визначенні алкоголю в крові (табл. 58), сечі, слині та повітрі, що видихається. Це дозволяє об'єктивно визначити ступінь алкогольного сп'яніння, кількість та давність уживання алкоголю.

Таблиця 58

Орієнтовна схема визначення ступеня прояву алкогольної інтоксикації

Клінічні прояви алкогольного сп'яніння іноді приходиться диференціювати з наркотичним сп'янінням, яке супроводжується підвищенням загального тонусу, бажанням діяти, спілкуватися, легкістю рухів та мислення, веселим настроєм, трансом – формою психічного розладу, що характеризується автоматичністю дій та вчинків у стані затьмарення свідомості; шкірний покрив блідий, слизові оболонки сухі, зіниці розширені, артеріальний тиск підвищений, має місце почастішання пульсу й дихання, підвищення м'язового тонусу, посилення рефлексів, збільшення діурезу. Шляхом судово-токсикологічного дослідження в крові знаходять наркотичні речовини.

Іноді помилково за наркотичне чи алкогольне сп'яніння сприймають винятковий стан – група тимчасових розладів психічної діяльності, що характеризуються раптовим початком, нетривалим паморочним затьмаренням свідомості (протягом хвилин чи годин), амнезією; розвиваються в людей без ознак психічної хвороби. До виняткових станів належать: патологічний афект, сп'яніння патологічне, патологічне "просоння”, реакція “короткого замикання”. У разі діагностики виняткових станів судово- психіатрична експертиза визнає таку людину неосудною.