Висновок органу опіки та піклування щодо визначення способів участі батьків у вихованні малолітньої дитини не є предметом судового оскарження (Апеляційний суд Одеської області № 522/18951/17 від 04.04.2018)

Фабула судового акту: Частинами 4 та 5 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Водночас у частині 6 зазначеної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У даній справі мати дитини звернулась до суду із позовом про визнання незаконним та скасування рішення органу опіки та піклування РДА про визначення способів участі громадянина батька у вихованні малолітнього сина, визнання визнати незаконним та скасування висновку органу опіки та піклування РДА про визначення способів участі громадянина батька у вихованні малолітнього сина та визнання незаконним та скасування висновку Служби у справах дітей міськради про визначення способів участі у вихованні батька свого малолітнього сина.

Вказані позовні вимоги було вмотивовано тим, що на засідання органу опіки та піклування відбулося за відсутністю матері її представника та було розглянуто із врахуванням висновку служби у справах дітей, а також тим, що рішення винесено за відсутністю характеристик матері, довідок із медичних установ, пояснень, що мають істотне значення для вирішення питання порядку спілкування з малолітнім сином.

Рішенням місцевого суду у задоволенні позову було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має гарантоване законом, рівне з матір'ю дитини, право на спілкування зі своєю дитиною та право на його виховання, а позивач не вправі перешкоджати йому в цьому, у зв'язку з чим вважає рішення органів опіки та піклування про визначення способів участі у вихованні батька свого малолітнього сина – правомірними.

В свою чергу апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги позивача зазначене рішення було визнано таким, що не відповідає вимогам закону.

Так, апеляційним судом у своїй ухвалі вказано, що згідно ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже висновок та рішення органу опіки та піклування, є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні дитини оскільки такий не порушує прав та обов'язків жодного з батьків.

Опікунська рада не є органом опіки і піклування, повноваження опікунської ради визначені дорадчою функцією, а рішення опікунської ради як колегіального консультативно-дорадчого органу, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії та має не обов'язковий характер.

При цьому правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Якщо один з батьків самочинно змінить визначене на підставі закону або рішення суду місце проживання дитини, суд має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем (ВС/КЦС, №350/1258/17, 03.05.18)

ВССУ: Небажання дитини спілкуватися з батьком не є підставою для його відсторонення від участі у спілкуванні з дитиною (ВССУ, справа № 397/586/16-ц, 08.11.17)

ВС/КЦС: Баба, дід, прабаба, прадід також мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні, а у випадку створення перешкод, - на звернення до суду з позовом про їх усунення (ВС/КЦС,справа № 658/4895/14-ц,28.02.18)

Cуд: При визначенні місця проживання дитини перевага матері перед батьком не повинна бути пріоритетом у спорі (апеляційний суд Житомирської області № 285/1429/17 від 15.02.2018)

ВССУ: Судом може і має бути з'ясована думка шестирічної дитини щодо бажаного місця її проживання (Справа № 499/1034/16-ц, 06.12.17)

ВССУ: Враховуючи вік дитини та її інтереси, суд може обумовити побачення батька з малолітньою дитиною обов’язковою присутністю матері (справа № 321/657/16-ц, 13.12.17)

Номер провадження: 22-ц/785/3332/18

Номер справи місцевого суду: 522/18951/17

Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Служби у справах дітей Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації, висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації, висновку служби у справах дітей Одеської міської ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, представника ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2017 року, ухваленого суддею Бойчуком А.Ю.

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Служби у справах дітей Одеської міської ради, під час розгляду справи уточнивши свій позов, остаточно просила визнати незаконним та скасувати рішення органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації від 31.08.2017 року про визначення способів участі громадянина ОСОБА_4 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження;визнати незаконним та скасувати висновок № 01-11/1478 від 08.09.2017 року органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації про визначення способів участі громадянина ОСОБА_4 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження;визнати незаконним та скасувати висновок № 5167 від 21.07.2017 року Служби у справах дітей Одеської міської ради про визначення способів участі у вихованні ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представники відповідачів позовні вимоги не визнали, просили у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Служби у справах дітей Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації, висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації, висновку служби у справах дітей Одеської міської ради відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги, апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідачі зазначають, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування відсутні.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п.8 ч.1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Аналогічні положення містяться в ст. 5 ЦПК України діючої редакції.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, та ст.263 ЦПК України діючої редакції).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, та ст. 264 ЦПК України діючої редакції).

Рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має гарантоване законом, рівне з матір'ю дитини, право на спілкування зі своєю дитиною та право на його виховання, а позивач не вправі перешкоджати йому в цьому, у зв'язку з чим вважає рішення органів опіки та піклування про визначення способів участі у вихованні ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 - правомірними.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області від 14 червня 2016 року.

Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

До служби у справах дітей Одеської міської ради звернувся ОСОБА_4, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3, з проханням визначити способи участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який ніде не зареєстрований та проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

За заявою батька дитини, ОСОБА_4, мати дитини - ОСОБА_2, перешкоджає йому спілкуватися з малолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Тому батько просив встановити його часи спілкування з дитиною таким чином: кожна неділя, понеділок та вівторок з ночівлею по місцю проживання батька.

Мати дитини не заперечує зустрічам батька з малолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак іншим шляхом а саме: кожну п'ятницю з 12 години до 17 години у суботу з 13 години до 17 години в присутності матері.

Висновок та пакет документів служби в справах дітей Одеської міської ради про визначення способів участі у вихованні ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, надійшли до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради 04.08.2017 року.

Питання визначення способів участі ОСОБА_4 у вихованні малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, розглядалось на засіданні ради опіки та піклування, яке відбулось 10.08.2017 року, але було перенесено на чергове засідання, у зв'язку з неявкою матері ОСОБА_2

Листом від 15.08.2017 року № 01-11/1478, матері малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, було направлено запрошення на чергове засідання ради опіки та піклування та попереджено, що у разі її відсутності без поважних причин або ненаданої письмової заяви, питання буде розглянуто без позивача.

На засіданні ради опіки та піклування, яке відбулось 31.08.2017р., питання розглядалось за участю батька, ОСОБА_4

ОСОБА_2, на засідання ради опіки та піклування не з'явилась та подала заяву про перенесенні розгляду справи, у зв'язку з хворобою представника від 29.08.2017 року.

Члени ради опіки та піклування одноголосно вирішили продовжити розгляд справи, спираючись на те, що мати малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 про засідання ради опіки та піклування була неодноразово повідомлена.

На підставі документів та проекту висновку від 08.09.2017 року № 01-11/1478, наданих службою у справах дітей Одеської міської ради, радою опіки та піклування було вирішено: зобов'язати гр. ОСОБА_2 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_4, у вихованні малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; визначити способи участі ОСОБА_4 у «вихованні малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з сином, кожну неділю з 12.00 годин до вівторка 12.00 годин, без присутності матері, а також дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю батьків.

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що висновок служби у справах дітей та рішення Приморської районної адміністрації та Служби у справах дітей Одеської міської ради були винесені за відсутністю характеристик матері, довідок із медичних установ, пояснень, що мають істотне значення для вирішення питання порядку спілкування з малолітнім сином ОСОБА_5

Відповідно до ч.ч. 4 - 6 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок та рішення органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації та Служби у справах дітей Одеської міської ради, є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, він не порушує прав та обов'язків жодного з батьків.

Опікунська рада не є органом опіки і піклування, повноваження опікунської ради визначені дорадчою функцією, а рішення опікунської ради як колегіального консультативно-дорадчого органу, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії та має не обов'язковий характер.

Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації та Служби у справах дітей Одеської міської ради, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Разом з тим, ст.ст. 158, 159, 165 СК України визначено, що при наявності між батьками спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо, в разі неможливості його врегулювання рішенням органу опіки та піклування, такий спір розглядається судом та саме судове рішення є остаточним у вирішенні цього питання.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Частиною 2 статті 16 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на момент ухвалення оскаржуваного рішення), встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул'янов проти України)).

Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Матеріали справи свідчать про те, що рішення органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації від 31.08.2017 року, висновок № 01-11/1478 від 08.09.2017 року органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації та висновок № 5167 від 21.07.2017 року Служби у справах дітей Одеської міської ради про визначення способів участі у вихованні ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 є лише доказом у цивільній справі про визначення способів участі у вихованні дитини, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.

З урахуванням викладеного, вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації від 31.08.2017 року, висновок № 01-11/1478 від 08.09.2017 року органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації та висновок № 5167 від 21.07.2017 року Служби у справах дітей Одеської міської ради про визначення способів участі у вихованні ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, не може бути самостійним способом захисту, такий висновок не є обов'язковим для суду, оцінюється судом як один із доказів, не є актом індивідуальної дії, який може бути визнаний неправомірним або скасований судом.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що відповідачами про винесені оскаржуваних актів були допущені численні порушення, колегія суддів, вважає такими, що не заслуговують на увагу, з тих підстав, що оскаржувані висновки не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, він не порушує прав та обов'язків жодного з батьків, а може бути лише доказом, якому, суд при розгляді справи надасть оцінку, та погодиться чи не погодиться з ним.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з іншої мотивації.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2017 року - скасувати. Ухвалити нове.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Служби у справах дітей Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації, висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації, висновку служби у справах дітей Одеської міської ради - відмовити.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді