При укладенні договору позики та відібрання розписки від позичальника необхідно правильно зазначати вид валюти, в якій надається така позика (Корольовський районний суд м. Житомира, справа № 296/6252/16-ц від 21.12.2016 р.)

Фабула судового акту: Позикодавець надав в борг позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США з умовою повернення за першою вимогою позикодавця. Позичальником на підтвердження отримання грошових коштів було надано позикодавцю власноруч написану розписку, де було зазначено, що позичальником отримано від позикодавця грошові кошти в сумі "10 000 $ (десять тисяч $)".

В подальшому позикодавець надіслав позичальнику письмову вимогу про повернення позики протягом 30 календарних днів з дня отримання такої вимоги.
Оскільки поштові листи, направлені на дві відомі поштові адреси позичальника, повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що свідчило про ухилення позичальника від повернення позики, позикодавець звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики.
В позовній заяві ставилася вимога про стягнення з позичальника грошових коштів в гривні відповідно до курсу долара США на дату подання позовної заяви.

Позичальник в письмових запереченнях на позов зазначав, що дійсно він отримав від позикодавця грошові кошти, але не 10 000 доларів США, а 10 000 чилійських песо, які він згоден повернути в гривні за курсом НБУ на дату подання позову. На обгрунтування своїх заперечень позичальник вказував, що в розписці не зазначено, що грошові кошти надані саме в доларах США, а графічним зображення "$" можуть позначатися й інші валюти іноземних країн (канадський долар, чилійський песо тощо).

Корольовський районний суд м. Житомира, задовольняючи позов в повному обсязі, зазначив, що дійсно, символ «$» використовується для позначення не тільки долара США, а й валют інших країн, які мають назву долар. В той же час слід відзначити, що позначення «$», як позначення валюти, відмінної від валюти долару США, завжди супроводжується додатковими символами для позначення приналежності валюти до тієї чи іншої країни, як наприклад «AU$ - долар Австралії, «C$» - долар Канади, та ін.

З урахуванням наведеного, а також того, що в переважній більшості у договірних відносинах використовується саме долар США, суд приходить до висновку, що предметом договору у цій справі є долар США, і саме в такій валюті надавалася позика.

Таким чином, неуважність позикодавця при отриманні розписки від позичальника щодо правильного зазначення виду валюти, в якій надається позика, мало не коштувала йому втрати практично всієї суми позики, оскільки за курсом НБУ 10 000 чилійських песо складає близько 400 гривень, що в 600 разів менше, ніж 10 000 доларів США.

Отже, при складанні розписки позикодавцю слід вимагати від позичальника правильно зазначати назву валюти, в якій надається позика, що в подальшому дозволить уникнути зайвих проблем щодо тлумачення змісту правочину та втрати позичених грошових коштів.

Справу від адвокат Тимофеєв Андрій Володимирович

Аналізуйте судовий акт: ВСУ скасував рішення трьох інстанцій і відмовив особі у поверненні 500тис. $ оскільки боргова розписка не містила зобов’язання боржника про повернення коштів (Постанова ВСУ від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15)

Оскільки відповідач не повернув позичені кошти в доларах США, а офіційний курс іноземної валюти значно зріс, курсова різниця є збитками в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 22 ЦК України (Покровський райсуд Дніпропетровської області, № 189/845/15-ц,)

Платіж за валютним кредитом або інше валютне зобов’язання сплачується боржником у гривнях по курсу встановленому на день платежу, якщо інше не передбачено договором (ВСУ від 8 лютого 2017р. у справі № 6-1905цс16)

Боргова розписка не обов’язково повинна містити слово «борг» чи «взяв/отримав у борг», для стягнення коштів достатньо зазначення зобов’язання «повернути гроші» (ВССУ у справі № 444/2909/15-ц від 21 грудня 2016р.)

СУД: Адвокат Несинов вернул жилой дом заёмщику, который был уже взыскан могучим Приватбанком как предмет ипотеки

Справа № 296/6252/16-ц

2/296/2229/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"21" грудня 2016 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді Сингаївського О.П.,

при секретарі Галіцькій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 247877,45 грн. боргу за договором позики, мотивуючи позовні вимоги тим, що 18.03.2009р. на підставі розписки позивачка передала відповідачці кошти в сумі 10000,00 дол.США. Вказані кошти відповідачка мала повернути кошти за першою вимогою. 11.04.2016р. позивачка направила відповідачці письмову вимогу про повернення коштів, однак вказаний лист був повернений поштовим відділенням за закінченням терміну зберігання. Тобто, відповідачка ухиляється від свого обовязку щодо повернення отриманих коштів.

Відповідачка у письмовому запереченні не визнала вимог позовної заяви та просила відмовити в її задоволенні.

В судове засідання представник позивача не зявився, надіслала заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з'явилася, судова повістка, направлена на її адресу, зазначену в довідці адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України, повернена відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до ч. 4 ст.169, ст. 224 ЦПК України, беручи до уваги наявні у справі дані про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2009р. на підставі письмової розписки ОСОБА_2 взяла в займ у ОСОБА_1 10 000 $ (десять тисяч $), які зобовязалася повернути за першою вимогою (а.с.4).

08.04.2016р. позивачка направила відповідачці вимогу про повернення одержаних коштів, однак вказана вимога повернена відділенням поштового звязку за закінченням терміну зберігання (а.с.5-7).

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Між тим, ст. 1051 ЦК України обумовлює оспорення безгрошовості договору позики у випадку, коли позичальник стверджує, що грошові кошти або речі не були одержані ним від позикодавця або були одержані ним у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Позов про оспорення договору позики ОСОБА_2 не заявляла, належних доказів на підтвердження своїх заперечень щодо предмету позики на порушення встановленого ст. 60 ЦПК України процесуального обовязку не надала, клопотань про призначення експертизи не заявляла, як і позову про тлумачення змісту правочину.

Разом з тим, незазначення в договорі, якої саме іноземної держави валюта бралася в борг, а саме іноземної держави долара (США, Австралії чи Канади тощо), може вплинути на визначення розміру боргу, що підлягає доказуванню в установленому законодавством порядку, а не бути підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення боргу. Саме на таке вказує Верховний Суд України в постанові від 18.09.2013 року (справа № 6-63цс13). Дійсно, як встановлено судом, що предметом договору позики у цій справі є іноземна валюта, а саме «$ долар». Так, символ «$ долар» використовується для позначення не тільки долара США, а й валют інших країн, які мають назву долар. В той же час слід відзначити, що позначення «$ долар», як позначення валюти відмінної від валюти США, завжди супроводжується додатковими символами для позначення приналежності валюти до тієї чи іншої країни, як наприклад «AU$ - долар Австралії, «C$» - долар Канади, та ін.

З урахуванням наведеного, а також того, що в переважній більшості у договірних відносинах використовується саме долар США, суд приходить до висновку, що предметом договору у цій справі є долар США, і саме в такій валюті надавалася позика.

Наведене спростовує твердження відповідачки, що за розпискою від 18.03.2009р. їй було передано 10000 чилійських песо.

Матеріалами справи, зокрема, розпискою від 18.03.2009р., підтверджується, що відповідачка отримала у позивачки грошові кошти в сумі 10000дол.США та на даний час борг не повернула.

Приписами статті 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч.2 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки 247877,45 грн., що станом на 26.07.2016р. за офіційним курсом НБУ складає 10000 дол.США, основного боргу підлягають задоволенню, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57 - 60, 88, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, 04.07.1968р.н., на користь ОСОБА_1, 25.11.1952р.н., 247877 (двісті сорок сім тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 45 коп. та

Стягнути з ОСОБА_2, 04.07.1968р.н., в дохід Державного бюджету України 2478 (дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 77 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто Корольовським районним судом м. Житомира за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. П. Сингаївський