Ознакою щирого каяття є намагання в повному обсязі відшкодувати завдані злочином збитки (Полонський райсуд Хмельницької області № 681/1701/19 від 26.03.2020)

Фабула судового акту: Колись мною вже аналізувалось рішення Касаційного кримінального суду в якому ККС висловив свою позицію щодо наявності у винної особи щирого каяття та у чому саме таке каяття полягає.

До позиції, висловленій ККС прислухаються і місцеві суди застосовуючи вказаний правовий висновок при розгляді кримінальних справ.

У даній справі особу засуджено за необережне спричинення тяжких тілесних ушкоджень іншій особі під час полювання за ч. 1 ст. 128 КК України, яке відбулось за таких обставин засуджений разом із потерпілим та його сином здійснювали полювання на пернату дичину на ставку. При цьому, засуджений, внаслідок вживання спиртних напоїв, знаходився в стані алкогольного сп`яніння.

Під час полювання засуджений, в якого була при собі мисливська рушниця, зайшов до очерету вказаного ставка, в якому розташувались на відстані приблизно 20 метрів, при цьому, кожен із них через очерет не міг бачити один одного.

В подальшому, рухаючись по ставку засуджений, під час вильоту дикої качки, не передбачаючи, що внаслідок пострілу по ній дробовий заряд може влучити у потерпілого, хоча повинен був і міг таке передбачити, діючи з більшою обачністю, проте, здійснив із вищезазначеної мисливської рушниці постріл по качці, в результаті чого частина дробового заряду влучила у потерпілого та для нього були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

За вчинення такого кримінального правопорушення винну особу засуджено до 1 року позбавлення волі.

Призначаючи саме таке покарання суд послався на те, що сума матеріальної шкоди спричиненої злочином складає 126 725, 20 грн. та моральної шкоди – 100 000 грн.

Однак, обвинуваченим після вчинення злочину добровільно надано потерпілому для його лікування 13000 грн., яких є явно недостатньо у порівнянні з фактичними витратами, котрі поніс та продовжує нести потерпілий на лікування у зв’язку з отриманням ним поранення.

Водночас в ході судового розгляду обвинувачений в незначній частині визнав заявлені потерпілим позовні вимоги про відшкодування шкоди та погодився виплатити потерпілому лише 15729,27 грн. майнової та 10000 грн. моральної шкоди, проте фактично не сплатив потерпілому будь-яку суму коштів.

При цьому розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Отже висловлювання засудженого, надані ним в ході судового розгляду про його щире каяття у скоєному, носить лише формальний характер.

Аналізуйте судовий акт: Апеляційний суд: Якщо судом не встановлена добровільність визнання вини обвинуваченим – вирок скасовується (Київський апеляційний суд, справа № 753/2537/19 від 06.11.2019)

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є ОБОВ’ЯЗКОМ, а не правом суду (ВС/ККС № 345/2618/16-к від 19.11.2019)

«Щире каяття» - у чому воно полягає? (ВС/ККС № 166/1065/18 від 18.09.2019)

Якщо потерпілий загинув безпосередньо не від удару, а від падіння внаслідок удару, то злочин слід кваліфікувати як вбивство через необережність, а не як тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть (ВС/ККС, № 750/3256/17 від 15.08.2019р.)

Справа № 681/1701/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2020 р.

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Горщар А.Г.

за участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.

прокурора Карпюка А.М., потерпілого ОСОБА_1 , його представника -адвоката Костюка В.В., обвинуваченого ОСОБА_2 , його захисника - адвоката Ковальчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полонне матеріали кримінального провадження № 12019240200000275, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.08.2019 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, працюючого трактористом-машиністом в ДП «Шепетівський лісгосп», військовозобов`язаного, освіта середня спеціальна, неодруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України,

встановив:

17.08.2019 року ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 та його сином ОСОБА_4 здійснювали полювання на пернату дичину на території Понінківського лісництва Державного підприємства "Шепетівський лісгосп", а саме на ставку «Синичине», що біля смт. Понінка Полонського району Хмельницької області. При цьому, обвинувачений, внаслідок вживання спиртних напоїв, знаходився в стані алкогольного сп`яніння.

Під час полювання, того ж дня приблизно о 20.00 годині ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , в якого була при собі мисливська гладкоствольна одноствольна самозарядна рушниця 12 калібру моделі «Hatsan Escort Magnum» № НОМЕР_1 , заряджена мисливськими патронами 12 калібру споряджені шротом № 4 (діаметром 3,25 мм), зайшли до очерету вказаного ставка, в якому розташувались на відстані приблизно 20 метрів, при цьому, кожен із них через очерет не міг бачити один одного.

В подальшому, рухаючись по ставку ОСОБА_2 , під час вильоту дикої качки, не передбачаючи, що внаслідок пострілу по ній дробовий заряд може влучити у ОСОБА_6 , хоча повинен був і міг таке передбачити, діючи з більшою обачністю, проте, здійснив із вищезазначеної мисливської рушниці постріл по качці, в результаті чого частина дробового заряду влучила у потерпілого та для нього були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що небезпечні для життя в момент спричинення у вигляді вогнестрільного дробового проникаючого поранення грудної клітки, голови, шиї, обличчя, двобічного гемопневмотораксу, травматичного шоку 2 ступеня, з наявністю множинних сторонніх тіл в базальному відділі правої скроневої ділянки та забоєм головного мозку, м`яких тканинах правої скроневої, лобної, периорбітальної, навколо вушної ділянки голови, проникаючого вколоченого поранення з наявністю стороннього тіла в оболонках правого ока, субтотального гемофтальму, посттравматичного мідріазу, правобічного гемосинусу, гострої посттравматичної нейросенсорної приглухуватості справа зі зниженням шепітної мови, садна шкіри спинки носа, проникаючого поранення грудної клітки з наявністю сторонніх тіл обох легень та середостіння, забою легень, постгеморагічної анемії легкого ступеня, контузії очного яблука, субатрофії очного яблука, гіфеми, травматичного мідріазу, травматичної катаракти, увеїту, гемофтальму, відшарування сітківки, стороннього тіла в склері, часткової атрофії зорового нерва, субретинального крововиливу, гіпотонії, лагофтальму.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.128 КК України - необережне тяжке тілесне ушкодження.

Наведені та встановлені судом обставини підтверджуються такими доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який пояснив суду, що у вищезазначений час та місці він спільно з ОСОБА_2 , який був з мисливською рушницею, проводили полювання на дику качку та йшли по очерету і, при цьому, не перебували в полі зору, однак він подавав голос, який обвинувачений мав чути. Раптом ОСОБА_2 вистрілив із рушниці і дробовий заряд влучив у нього, заподіявши вище перелічені тілесні ушкодження.

Показаннями обвинуваченого ОСОБА_2 , який свою вину визнав та повідомив суду, що будучи на вищезгаданому ставку він, а також потерпілий та його батько ОСОБА_3 спільно вживали спиртне, після чого він став полювати та зайшов в очерет, однак не бачив і не знав про знаходження неподалік нього ОСОБА_6 . Коли піднялась дика качка, - він здійснив по ній постріл із належної для нього мисливської рушниці, після чого почув крик потерпілого і, підійшовши до останнього, виявив та зрозумів, що дробовий снаряд влучив у ОСОБА_6 , завдавши для нього поранення.

Даними протоколу огляду місця події (а.с.88), із якого вбачається, що на ставу "Синичини" є наявні зарослі очерету.

Даними: протоколу огляду мисливської рушниці, протоколу огляду одягу ОСОБА_2 (а.с.95-101), судової експертизи зброї (а.с.115-127), судової експертизи дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу (а.с.133-138), судово-медичної експертизи крові ОСОБА_2 , судово-медичної імунологічної експертизи (а.с.151), котрі вказують, що рушниця з якою обвинувачений знаходився на полюванні є вогнепальною зброєю, придатна для стрільби, патрони вилучені у ОСОБА_2 є боєприпасами до цієї зброї калібром дванадцятим, серед яких 5-ть патронів споряджені шротом № 4 (діаметр 3,25 мм), на марлеву тампоні протягнутому крізь ствол мисливської рушниці, належної обвинуваченому є продукти пострілу, у крові ОСОБА_2 виявлено наявність етилового алкоголю в кількості 1,23 проміле, а на жилетці, в яку був одягнений обвинувачений під час полювання, виявлено кров людини, котра могла належати також потерпілому.

За даними судово-медичної експертизи (а.с.155-158) у потерпілого ОСОБА_1 були виявлені вище перелічені тілесні ушкодження, які утворились внаслідок вогнестрільного дробового поранення.

Даними постанови про накладення адміністративного стягнення (а.с.180), згідно яких ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.85 КУпАП за те, що він 17.08.2019 року на території Понінківського лісництва в урочищі "Синичине" проводив полювання без запису в контрольній картці обліку добутої дичини.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, мотиви і причини, які призвели до скоєння ним кримінального правопорушення, його ставлення та поведінку після вчинення злочину, наслідки що настали, дані про особу, сімейний та матеріальний стан, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, думку потерпілого.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Пом`якшуючими покарання обставинами є повне визнання ОСОБА_2 своєї вини та активне сприяння розкриттю злочину, часткове в сумі 13000 грн. відшкодування потерпілому завданої шкоди.

В той же час, суд не вважає, що у обвинуваченого має місце щире каяття, як про це зазначено у обвинувальному акті.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 року у справі № 759/7784/15-к роз`яснив, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Разом з тим, обвинувачений після вчинення злочину добровільно надав потерпілому для його лікування 13000 грн., яких є явно недостатньо у порівнянні з фактичними витратами, котрі поніс та продовжує нести ОСОБА_5 на лікування у зв`язку з отриманням ним поранення.

В ході судового розгляду обвинувачений в незначній частині визнав заявлені потерпілим позовні вимоги про відшкодування шкоди та погодився виплатити для ОСОБА_6 лише 15729,27 грн. майнової та 10000 грн. моральної шкоди, проте фактично не сплатив потерпілому будь-яку суму коштів.

Таким чином, висловлювання ОСОБА_2 , дані ним в ході судового розгляду про його щире каяття у скоєному, носить лише формальний характер.

З урахуванням зазначеного та приймаючи до уваги характер, вид і кількість отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, його позицію щодо обрання для обвинуваченого найсуворішої міри покарання, а також вчинення ОСОБА_2 злочину в стані алкогольного сп`яніння, відсутність у нього намагання в повному обсязі відшкодувати ОСОБА_7 завдані збитки, а тому суд вважає, що ОСОБА_2 слід призначити покарання необхідне й достатнє для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів у виді обмеження волі.

Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання трудового колективу ДП «Шепетівський лісгосп» щодо звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин з передачею його на поруки колективу підприємства.

Відповідно до ст.47 КК України підставою такого звільнення є щире розкаяння особи.

Також, як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 161/13242/16-к, передача особи на поруки є правом, а не обов`язком суду і є виправданою лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії. Приймаючи таке рішення, суд виходить також з думки потерпілого та інших учасників справи.

Проте, зважаючи, що судом не встановлено у діях обвинуваченого щирого каяття із вищенаведених мотивів та, враховуючи позицію потерпілого, його представника, прокурора щодо заперечення застосування до ОСОБА_2 звільнення від кримінальної відповідальності, а тому в задоволенні клопотання колективу підприємства слід відмовити. По справі ОСОБА_1 заявлено цивільний позов (а.с.52-53), в якому він просив стягнути з ОСОБА_2 заподіяну злочином майнову шкоду в сумі 150000 грн. - витрати понесені у зв`язку з лікуванням, а також моральну шкоду в розмірі 500000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлений позов підтримали, а відповідач визнав його частково, а саме погодився відшкодувати майнову шкоду в сумі 15729 грн. 27 коп. та 10000 грн. моральної шкоди.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, він внаслідок отримання поранення перебував на лікуванні, у зв`язку з чим витрачав власні кошти, а саме:

під час стаціонарного лікування у клініці торакальної хірургії Національного військово-медичного клінічного центру "ГВКГ" - 28729 грн. 27 коп. (а.с.55-56);

у Державній установі "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України" - 10000 грн. (а.с.59), 17000 грн. (а.с.223, 229), 4262 грн. 25 коп. (а.с.225-228), вартість проїздів з м. Києва до м. Одеси - 3729 грн. 57 коп. (а.с.230-235);

у радіологічній приватній практиці "Отто Штрасе, 13" м. Мюнхен - 513,52 євро (а.с.72);

у доктора медицини ОСОБА_8 м. Мюнхен - 827,42 євро (а.с.74);

у доктора медицини ОСОБА_9 м. Мюнхен - 495,45 євро (а.с.67);

проживання у готелі - 245 євро (а.с.69).

Отже, потерпілим документально підтверджено витрати, які він поніс у зв`язку з лікуванням на суми: 63721 грн. 52 коп. та 2081,39 євро, що за курсом НБУ на день постановлення вироку 1 євро - 30 грн. 27 коп. становить 63003 грн. 68 коп., а всього - 126725 грн. 20 коп., тому вказана сума на підставі ст.1166 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_2 .

Також ОСОБА_1 у зв`язку з ушкодженням здоров`я відповідно до ст.23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування такої шкоди слід визначити залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, яких зазнав потерпілий, їх тривалості, а також інших обставин, які в даному конкретному випадку мають істотне значення, виходячи при цьому із вимог розумності і справедливості, котрий має становити 100000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Керуючись наведеним, ст.ст.100 370 374 КПК України суд, -

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі строком на ОДИН рік.

Початок строку відбування покарання обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у відповідному виправному центрі.

В задоволенні клопотання Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" про передачу ОСОБА_2 на поруки колективу підприємства - відмовити.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 126725 грн. 20 коп. майнової та 100000 грн. моральної шкоди, а всього 226725 (двісті двадцять шість тисяч сімсот двадцять п`ять) грн. 20 коп.

В решті вимог позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 4396 (чотири тисячі триста дев`яносто шість) грн. 28 коп. витрат за проведення по справі судових експертиз.

Речові докази: чохол для рушниці, мисливську гладкоствольну одноствольну самозарядну рушницю 12 калібру моделі «Hatsan Escort Magnum» № НОМЕР_1 , три картонні коробки, сумку, набої до мисливської рушниці в кількості 69 шт., штани, камуфляжну куртку, жилетку обвинуваченого - повернути для ОСОБА_2 ;

штани, футболку, кофту, резинові рибальські штани належні потерпілому - повернути для ОСОБА_1 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

На вирок суду обвинуваченим, його захисником, прокурором, потерпілим та його представником може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим з моменту вручення копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя