Адвокат Олег Огородник: Шлюб та реалії сьогодення

Кодифікція сімейних відносин знайома з давніх часів. Вже Кодекс Хаммурапі має чимало законів, присвячених шлюбу і сім'ї.

В часи Хаммурапі між чоловіком і жінкою не існувало правової рівності, але Хаммурапі надав жінкам чимало прав.Так жінці дозволялося вершити такі операції, як купівля-продаж, бартер. Їм також дозволялося робити кредити.

Шлюб вважався дійсним, тільки якщо був укладений шлюбний договір. Якщо чоловік доводив подружню зраду дружини, її разом з суперником прирікали на смерть — зв'язаних разом кидали у воду. Зраджений чоловік мав також право подарувати життя своїй дружині, помилувавши її. Смертна кара також чекала на чоловіка, якщо він згвалтував наречену в будинку її батька.

На сьогоднішній момент в Україні питання рівності сімейних відносин на законодавчому рівні врегульовано. За цей важливий принцип сімейних відносин, жінки всього світу боролися протягом багатьох століть.

Так згідно ст. 51 Конституції України та ст. 7 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Даний принцип рівності означає, що ані на чоловіка ані на жінку не може бути покладено якихось специфічних обов'язків у сімейному житті, які випливають тільки із статі особи. Так, не можна визначити, що статус жінки в сім'ї - це виключно материнство, догляд за дітьми та забезпечення побуту, і вона не має права працювати. Такі правила, навіть якщо і будуть закріплені у шлюбному або сімейному договорі, будуть недійсними. Сім'я являється основним осередком суспільства.

Шлюбом є сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки. Шлюб вважається не дійсним, якщо він створений примусово, без волевиявлення чоловіка чи жінки.

Але нажаль в Україні з кожним роком збільшується кількість розлучень особливо серед молодих пар, які побрались не роздумуючи.Психологи розповідають, що створений на емоціях закоханих шлюб, руйнується дуже швидко. У більшості випадків ініціатором розлучення в Україні стає жінка.

Сьогодні сучасні українки не бояться бути самостійними та самотніми. Переймаючи досвід у зарубіжних країн вони не намагаються тримаються за невдалий шлюб, а починають шукати нове щастя.

Головною причиною розлучень психологи називають невміння говорити одне з одним про проблеми і радять звертатися по допомогу до фахівців. Водночас нині в Україні пару, яка розлучається, в РАЦС ніхто не зупиняє.

Органи РАЦС можуть розлучити подружжя у разі відсутності неповнолітніх дітей. У всіх інших випадках розірвання шлюбу відбувається через суд: у разі наявності у подружжя неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу крім випадків передбаченого ст. 107 Сімейного кодексу, а саме: Шлюб розривається державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя: визнаний безвісно відсутнім; визнаний недієздатним; засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, згідно зі ст. 119 Цивільно – процесуального Кодексу України, яка передбачає форму та зміст позовної заяви, суди повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог.

Розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей ( ст. 109 СК України), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.

Для захисту інтересів неповнолітніх дітей суд має перевірити зміст письмових договорів, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу. Відповідно до ст. 109 СК подружжя має право подати письмовий договір, в якому передбачити:

- з ким з них будуть проживати діти;

- яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто буде проживати окремо;

- умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Крім того, подружжя подає до суду договір про розмір аліментів на дитину (дітей). Судам слід перевіряти дотримання нотаріального посвідчення такого договору. У ньому сторони передбачають способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини. Сторони передбачають у договорі також порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків.

При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подачі заяви, якщо її не відкликано хоча б одним із подружжя.

Автор консультації: /3636/">Огородник Олег Миколайович

http://advokat-oon.com.ua/

засоби зв’язку: 097-844-44-51