Що так афідевіт? ( інструмент юридичної глобалізації)

В умовах сучасного світу за наявності міжнародних зав’язків, що стрімко розвиваються, як у приватній площині правовідносин, так і в публічній діяльності, кордони між державами потроху стають умовними для ведення бізнесу і для особистих інтересів людини. Як наслідок, дедалі частіше виникає потреба у наданні офіційних документів, що видані компетентними органами однієї держави, до відповідних органів іншої держави. Отже, чимраз частіше постає питання відповідної легалізації таких документів.

Міжнародна спільнота зробила вже чимало для максимального спрощення такого взаємного документообігу задля задоволення потреб як бізнесу, так і особистих інтересів приватних осіб. Яскравим прикладом такої діяльності є підписання Гаазької конвенції (1961 р.), якою було впроваджено такий юридичний інструмент, як апостиль, та якою, зокрема, було скасовано обов’язкову вимогу щодо консульської легалізації офіційних документів.

Україна в цьому напрямі також продовжує здійснювати відповідні кроки назустріч міжнародним тенденціям, обумовленим глобалізацією світу. Так, Україна приєдналася до Гаазької конвенції у 2002 р. з набуттям чинності для України 22.12.2003. Крім того, 7 березня 2020 р. набрав чинності наказ Міністерства юстиції України від 27.02.2020 № 702/5 «Про внесення змін до Порядку проставлення апостиля на офіційних документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформлюються нотаріусами України», відповідно до якого було розширено коло суб’єктів, яким надано право проставлення апостиля. На забезпечення максимальної зручності процедур із проставлення апостиля постановою Кабінету Міністрів України № 890 від 04.11.2015 в Україні запроваджено електронний сервіс із проставлення апостиля та Електронний реєстр апостилів.

Пользуйтесь консультацией: Легализация решения иностранного суда в Украине

Слід звернути увагу, що відповідно до статті 13 Закону України “Про міжнародне приватне право” документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Однак у багатьох випадках виникає необхідність надання до іноземної держави документа, на який не може бути проставлений апостиль, оскільки такий документ не є виданим уповноваженим органом іноземної держави. До таких документів можна, наприклад, віднести довідки з податкових відомств іноземної держави, документи, що підтверджують проживання особи в певному місці, документи, що підтверджують проживання дітей з одним із батьків у певному місці або проживання однією сім’єю без укладення шлюбу, документи, що підтверджують наявність трудового стажу в особи, заяви про перебування/неперебування у шлюбі, довідки з недержавних фінансових установ про відкриті рахунки та виписки з них, медичні довідки, видані приватними медичними установами, виписки з історій хвороби, епікризів тощо. Виникає запитання: як легалізувати такі документи?

Відповіддю саме і є афідевіт.

Афідевіт як юридичний інструмент згадувався ще у середньовічній юридичній науці (від affido – «клятвено засвідчую»).

В Україні оформлення афідевіту належить до компетенції нотаріусів. Так, нотаріус викладає текст афідевіту на нотаріальному бланку, цей текст підписується особою в присутності нотаріуса, який посвідчує справжність підпису особи. Документи (листи, фотокартки, квитанції тощо), що додаються до афідевіту на підтвердження викладених у ньому фактів, підшиваються перед афідевітом. Наявність цих додатків в обов’язковому порядку повинна бути зазначена в посвідчувальному написі. Надалі на афідевіт, викладений на нотаріальному бланку, проставляється апостиль відповідно до процедури, що передбачена Порядком проставлення апостиля на офіційних документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформлюються нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2015 № 2268/5. Зокрема, проставлення апостиля на афідевіт може вчинятися безпосередньо тим нотаріусом, який посвідчив справжність підпису особи на афідевіті.

За умови дотримання всіх вищезгаданих вимог такий документ та додатки до нього можуть бути подані до компетентних органів іншої держави.

Таким чином, афідевіт, як юридичний інструмент, фактично надає можливість включити у міжнародний документообіг ті документи, які неможливо апостилювати чи легалізувати шляхом консульської легалізації.

В Україні використання афідевіту як юридичного інструмента є, скоріше, винятком, ніж усталеною практикою, однак останніми роками дедалі частіше можна побачити надання документів, що супроводжуються афідевітом, до компетентних органів України. Використання афідевіту є поширеним явищем у Великій Британії, США та країнах Близького Сходу. Завдяки уніфікованому підходу до вимог, що висуваються до форми афідевіту незалежно від країни, в якій його було складено, такий юридичний інструмент значно мінімізує юридичні перепони у міжнародному документообігу та іноді надає єдину можливість подати необхідні документи у відповідні компетентні органи іноземної держави.

Автор консультації: Катерина Маєвська, партнер Dynasty Law & Investment

Джерело: ЮП