Що кожній людині потрібно знати укладаючи договір

Найпоширенішою підставою виникнення зобов’язань (тобто тих дій, які особа зобов’язується виконати на користь іншої особи (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)) – є договори.

Кожна людина за все своє життя укладає велику кількість договорів. Та що там говорити про все життя, якщо тільки щоденно кожен з нас укладає декілька договорів.

Так, купуючи квиток на проїзд у громадському транспорті, ми укладаємо договір перевезення, купуючи товар у магазині – договір роздрібної купівлі-продажу, ідемо до перукарні – договір про надання послуг тощо.

Тому кожному з нас бажано володіти хоча б необхідним мінімумом інформації про свої права при укладенні договорів, їх виконанні, зміні та припиненні, який буде наведено у даній статті.

Перше, що треба знати, це те, що у цивільному праві існує так званий принцип свободи договору. Якщо простими словами, то згідно з цим принципом кожна особа може укласти договір з ким завгодно, про що завгодно, на яких завгодно умовах, головне, щоб це не суперечило вимогам законодавства.

Якщо той чи інший договір не відповідає вимогам законодавства, він може бути визнаний недійсним, тобто таким, що не породжує жодних юридичних наслідків.

Однак, цивільним законодавством встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої договір вважається правомірним, а отже й дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, якщо, наприклад, договір купівлі-продажу нерухомості, згідно закону, має бути посвідчений нотаріально, то у випадку, якщо він нотаріально не посвідчений, такий договір є недійсним в силу закону (нікчемним) і його визнання недійсним в суді не вимагається. Якщо ж договір купівлі-продажу нерухомості буде посвідчений нотаріально, однак продавець в момент укладення договору не буде розуміти значення своїх дій та (або) не зможе керувати ними, то такий договір треба буде визнавати недійсним через суд, доводячи суду підстави його недійсності. Допоки суд не визнає такий договір недійсним, він буде вважатись правомірним. У випадку ж, якщо суд визнає такий договір недійсним, то недійсним він буде з моменту його укладення.

За загальним правилом, наслідком недійсності договору – є двостороння реституція, тобто кожна сторона договору повертає одна одній все отримане в результаті виконання договору. Згідно вищенаведеного прикладу, покупець нерухомості повертає у власність продавця придбану нерухомість, а продавець повертає покупцю отримані гроші.

Користуйтеся консультацією: ОСНОВНЕ, ЩО ВАМ ТРЕБА ЗНАТИ ПРО СПАДКУВАННЯ

Для укладення договору, необхідним є досягнення його сторонами згоди з усіх істотних умов, тобто тих умов, які законом визначені обов’язковими для певного виду договору, щоб такий договір вважався укладеним.

Якщо ж особи, які бажають укласти договір не досягнуть згоди хоча б з однієї істотної умови, то такий договір буде вважатись неукладеним, навіть, якщо такими особами буде підписано письмовий документ, що матиме назву «Договір».

До речі, сам договір, щоб він вважався укладеним, не обов’язково повинен бути викладений у формі єдиного письмового документу під назвою «Договір», як прийнято вважати більшістю громадян.

Взагалі законом встановлено дві форми договорів – усна та письмова.

Усні договори – це ті, які виконуються в момент їх укладення, наприклад, купівля-продаж товарів в магазині з одночасним розрахунком.

Письмовими вважаються всі договори, зміст яких зафіксований на папері. Як вже було зазначено вище, не обов’язково це має бути єдиний документ під назвою «Договір», як всі звикли. Зміст договору може бути зафіксовано, наприклад, у листах, якими обмінялись сторони, і таким чином досягли певної згоди. До письмової форми відноситься і електронна форма договору.

Крім того, воля до укладення договору може виражатися мовчанням особи.

Наприклад, досить часто в договорах оренди прописується умова, що у випадку, якщо одна зі сторін не повідомить іншу про припинення договору оренди за місяць до закінчення строку його дії, такий договір вважається продовженим на такий самий строк. Таким чином, не вчиняючи жодних активних дій, сторони щоразу укладають додатковий договір про продовження строку дії основного договору. Тому треба бути пильними, і у випадку, якщо у договорі існує така умова, не прогавити момент повідомлення іншої сторони договору про його припинення, якщо бажаєте припинити його дію.

Слід мати на увазі, що зобов’язання породжене договором не припиняється з закінченням строку його дії. Тобто, якщо, наприклад, згідно з договором ви взяли на себе обов’язок сплатити гроші за товар, то після закінчення строку дії договору ви все одно зобов’язані їх сплати, якщо товар вами отриманий.

Договори, які укладаються між підприємцем та споживачем мають назву «публічні договори». Наприклад, це договори роздрібної торгівлі, перевезення транспортом загального користування, послуг зв’язку, медичного, готельного, банківського обслуговування тощо.

Особливість таких договорів в тому, що підприємець не має права відмовити вам в укладенні публічного договору. Для прикладу, готель не може відмовити вам у наданні кімнати для проживання, якщо у наявності є вільні номери; перукар не може відмовити вам у наданні перукарських послуг, якщо ви йому просто не сподобались тощо. У випадку необґрунтованої відмови в укладенні публічного договору з такого підприємця можуть бути стягнуті завдані споживачеві збитки.

І наостанок, найголовніша порада, яку необхідно взяти до уваги та виконувати кожному – уважно читайте те, що ви підписуєте. Не розумієте чогось з написаного у проекті договору, який вам пропонують укласти? Ніхто вас не примушує його підписувати негайно, візьміть його з собою та проаналізуйте вдома, у спокійній атмосфері, а ліпше – в офісі у адвоката, повірте, вийде дешевше!

Автор консультації: Тетеря Ігор Анатолійович