Шаблон иска для отмены штрафа ТЦК

Соблюдение правил воинского учета и мобилизационной подготовки остается одной из самых актуальных тем в юридической практике. Несмотря на цифровизацию процессов, на практике мы все еще часто сталкиваемся с процедурными нарушениями со стороны Территориальных центров комплектования и социальной поддержки.

Наложение административного взыскания (штрафа) не является приговором. Законодательство предоставляет эффективные инструменты для судебной защиты.

Данная статья представляет собой пошаговую инструкцию по подготовке искового заявления. Далее мы разберем этот иск против штрафов ТЦК. Также я отвечу на вопросы. Свои комментарии и вопросы оставляй под видео на ютуб-канале.

Чем я могу помочь дальше? Хотите, чтобы я подготовил для вас структуру или образец такого искового заявления на основе актуальных требований законодательства?

ТЕКСТ ИСКА:

 

 

районний суд області

 

Позивач:

, РНОКПП

адреса реєстрації або проживання:

телефон: , електрона пошта: (якщо є)

наявність електронного кабінету в Електронному суд (зазначити є або відсутній)

 

Відповідач:

районний територіальний центр комплектування

та соціальної підтримки, код ЄДРПОУ:

адреса:

електронна пошта:

тел.:

__.___.26

Адміністративний позов

про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення

 

__.___.2011 позивач взятий на облік у військкоматі, після перейменування відділ РТЦК та СП (Барвінкове). Вказані данні внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – Реєстр).

 

__.__.25 згідно до направлень відповідача, позивач пройшов ВЛК, що підтверджується актом дослідження стану здоров’я, згідно до чого постановою ВЛК визнано придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, ОЗ, охорони. Відомості про це внесено до Реєстру.

 

Також позивач має відстрочку за п.1 ч.3 ст.23 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (здобувач фахової передвищої освіти) діє до __.__.26 та пройшов ВЛК __.__.26.

 

Проходження ВЛК з визнанням придатним до служби та оформлення відстрочки – є безумовною підставою вважати оновлення даних, оскільки у протилежному випадку, не можливо було пройти ВЛК та оформити відстрочку, у т.ч. через те, що вказані процедури потребують, і ґрунтуються виключно на оновлених даних про позивача.

 

Не дивлячись на зазначене, відповідач склав відносно позивача:

- протокол про порушення ст.210 ч.3 кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Протокол). Суть адміністративного правопорушення: «було взято на військовий облік, як особу яка не оновила дані згідно змін до постанови КМУ №932 від 01.04.2025 року, про те, що військовозобов’язаний, зобов’язаний був з’явитися до РТСК та СП для постановки на військовий облік, визначення призначення на особливий період та направлення для проходження медичного огляду, однак, до РТЦК та СП у встановлений законодавством час не прибув, чим порушив вимоги п.1, п.3 ст.22 та п.2 ст.26 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду… Справа буде розглядатись __.__.2025»;

- постанову по справі про адміністративне правопорушення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП з накладанням штрафу (надалі – Постанова).

Вважаю, складені документи протиправними, оскільки:

Відсутнє повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення

Згідно до Протоколу, Постанови, не наведено доказу повідомлення позивача про розгляд справи __.__.25 відносно останнього. При тому, не дозволяється розгляд адміністративного матеріалу без повідомлення особи, відносно якого розглядається адміністративний матеріал.

Жодного повідомлення від відповідача, поштового листа, про виклик на розгляд адміністративного оматеріала, а тому це є самостійною підставою для скасування Постанови, оскільки наслідком цього є позбавлення позивача прав, передбачених Конституцією та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічний висновок викладений у постановах ВС від 6.3.18 справа 522/20755/16, від 30.9.19 справа 591/2794/17, від 6.2.20 справа №05/7145/16-а, від 21.5.20 справа 286/4145/15, від 31.3.21 справа 676/752/17 та від 25.5.22 справа 465/5145/16.

Відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП позивачу взагалі не була вручена повістка про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення не пізніш як за три доби до дня розгляду справи. А тому останній не був належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено прав, гарантованих Конституцією та ст.268 КУпАП.

А тому, відповідач при підготовці до розгляду справи згідно до ст.278 КУпАП не перевірив:

- чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення (чи взагалі він складався) та

- чи сповіщено позивача про час і місце розгляду справи.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах ВС від 31.3.21 справа 676/752/17, від 21.3.19 справа 489/1004/17, від 30.1.20 справа 308/12552/16 та у справі 482/9/17, від 6.2.20 справа 205/7145/16.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Як наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Відсутній склад інкримінованого правопорушення

Зі слів позивача, інкримінованого правопорушення не вчиняв.

 

Як зазначено у Постанові: “ РТЦК та СП громадянина , було взято на військовий облік, як особу яка не оновила дані згідно змін до постанови КМУ №932 від 01.04.2025 року, про те, що військовозобов’язаний, зобов’язаний був з’явитися до РТСК та СП для постанови на військовий облік, визначення призначення на особливий період та направлення для проходження медичного огляду, однак до РТЦК та СП у встановлений законодавством час не прибув, чим порушив вимоги п.1, п.3 ст.22 та п.2 ст.26 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду.»

При цьому:

· з часу введення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації позивач не отримував повістку від відповідача (чи іншим чином був повідомлений) про необхідність з`явитися до останнього для уточнення та актуалізації персональних даних;

· позивач вчасно оновив данні і на момент прийняття Постанови, що у т.ч. підтверджено оформленням до 11.7.25 відстрочки за п.1 ч.3 ст.23 ЗУ про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (здобувач фахової передвищої освіти) діє до 2.2.26 та пройшов ВЛК 29.4.25;

· перебував на обліку у РТЦК та СП, а тому не уповноважений притягувати позивача до відповідальності;

· до позивача не можна застосовувати п.1, п.3 ст.22 ЗУ «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки виклик до ТЦК не отримував, ВЛК пройшов;

· відповідно до абз.3 п.63 Порядку, затвердженого Постановою 560 від 16.5.24 - маючи статус відстрочки від призову на ВЛК направляється виключно за бажанням військовозобов`язаного;

· п.2 ст.26 ЗУ «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не може бути застосований до позивача, оскільки: (1) наведена стаття не містить у собі другого пункту, у цій статті міститься лише частини та (2) ст.26 застосовується виключно до посадових осіб відповідальних за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності. Відтак, з зазначених обставин справ видно, що відповідачем при прийнятті Постанови було неправильно кваліфіковано дії позивача та, як наслідок, протиправно притягнуто відповідальності, що свідчить про протиправність Постанови;

· сплив трьох місячного строку притягнення до адміністративної відповідальності за даний вид порушення (ч.9 ст.38 КУпАП). Дані слід було оновити до 16.7.24, а тому строк притягнення закінчився 16.10.24;

· існування можливості у Держателя Реєстру отримувати персональні дані військовозобов`язаного з інших інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів (у тому числі публічних), баз (банків) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Тим самим, не зазначено, які саме дані (відомості) не могли бути одержані самостійно відповідачем шляхом електронної інформаційної взаємодії. Протилежного відповідачем не доведено;

· не розкрито суті вчиненого правопорушення, у розрізі того, які саме персональні данні не оновлені / уточнені. Хоча формулювання порушення / склад правопорушення повинно бути конкретним, оскільки це є важливою умовою справедливого та об'єктивного розгляду справи.

Отже, відповідачем не враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення по справі, передбачені ст.280 КУпАП.

Для притягнення особи до відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відтак, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (п.1 ст.247, ст.251 КУпаП).

У постанові Верховного суду від 4.9.19 справа 285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція у постанові ВС від 5.8.19 справа 712/12830/16-а та від 26.4.18 справа 338/1/17.

Відповідачем не були враховані усі обставини, що мають значення для прийняття рішення по справі (ст.280 КУпАП)

У наведеній статті закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

Положеннями ч.1 ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, встановлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення КСУ від 22.12.10 №23- рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй (ч.2 ст.8 Конституції України). Згідно з ч.2 ст.61 Конституції юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена ч.2 ст.33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, у порушення вимог ст.280 відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення не виконав обов'язку з`ясувати відносно винної особи:

1. чи було вчинено адміністративне правопорушення;

2. чи винен у його вчиненні;

3. чи повідомлявся про розгляд справи;

4. чи підлягає адміністративній відповідальності;

5. чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

 

Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.

 

Аналогічна позиція ВС у постанові від 08.04.20 справа 715/2462/16-а: “Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності , відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства , покладено на відповідача.

 

Сама лише постанова про адміністративне правопорушення без надання доказів на підтвердження обставин викладених у ній, не дає підстав вважати, що рішення відповідача є правомірним.

 

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

 

У свою чергу, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

 

Викладені обставини свідчать про те, що спірна постанова, винесена за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ним правопорушення, а також з грубим порушенням під час провадження у справі про адміністративне правопорушення вимог КУпАП.

 

Тому, доведено, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.

 

Відповідач не має статусу юридичної особи

 

 

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (джерело: https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search), юридична особа з кодом ЄДРПОУ не значиться, а тому відповідач не може складати, розглядати адмін. матеріал і притягати інших осіб до відповідальності з підстави відсутності у юридичної особи правосуб’єктності (статті 80, 81, 89 цивільного кодексу).

 

У сумі викладене послугувало для звернення до суду.

 

Процесуальні аспекти:

 

На виконання ст. 160 КАС повідомляю:

 

- п.6 ч.5 засоби досудового врегулювання не проводилися;

- п.7 ч.5 заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не проводилися;

- п.11 ч.5 позивач підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- позивач не має зареєстрований кабінет в ЄСІТС, відповідач має зареєстрований кабінет в ЄСІТС.

 

Щодо строку на оскарження постанови: про Постанову позивачу стало відомо 22.12.25 при явці до відповідача. Дата отримання позивачем Постанови у ній і зазначено 22.12.25.

 

Отже, лише з наведеної дати позивач мав змогу фактично ознайомитися із повним текстом Постанови, з’ясувати зміст інкримінованого правопорушення для підготовки позиції для захисту себе в суді, через що строк на судове оскарження пропущений з поважних причин.

 

Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності визначена ст.289 КУпАП, скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів із дня набрання постановою законної сили. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

 

Аналогічна норма закріплена у ч.2 ст.286 КАС, відповідно до якої позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

 

Як зазначено в постановах ВС від 25.2.21 справа 953/2781/20 та 12.6.20 справа 686/28291/19: “при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, суди повинні з'ясувати дату отримання цієї постанови.”

 

Вказаної позиції ВС дотримується і сьогодні, наприклад постанова від 16.11.23 справа 290/606/23

 

Також, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст.55, 124, 129 Конституції, ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

 

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 4.4.23 справа 140/1487/22.

 

Тому строк на оскарження постанови пропущений з поважних причин.

 

 

Щодо визначення відповідача: стаття 235 КУпАП говорить, що ТЦК розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі СБУ або Служби зовнішньої розвідки України).

 

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

 

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу.

 

Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, положеннями КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

 

Використання у зазначених вище нормах формулювань вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

 

Вказані висновки викладені в постановах ВС від 17.9.20 справа 742/2298/17, від 26.12.19 справа 724/716/16 та від 17.6.20 справа 127/6881/17.

 

Отже, належним відповідачем є територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

 

 

Щодо сплати судового збору: у постанові ВС від 18.3.20 справа 543/775/17 суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

 

Відповідно за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у 665,60 грн. (0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

 

Разом з цим ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

 

Отже, сума судового збору становить грн. (3028 х 0,2 х 0,8).

 

Зважаючи на вищевикладене, -

Прошу:

 

1. Визнати поважними причини пропуску звернення до суду та поновити строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №___ від __.__.202__ року відносно РНОКПП про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення.

 

Додатки:

 

- доказ сплати судового збору за подання позову;

- військово – обліковий документ «Резерв+»;

- протокол про порушення ст.210 ч.3 кодексу України про адміністративні правопорушення;

- постанова про накладення адміністративного стягнення;

- примірник позову з додатками для відповідача або доказ направлення позову з додатками відповідачу (у випадку подання позову в електроному вигляді).

 

Позивач, ПІБ підпис

 

 

ВИДЕО БОНУС: ТЦК проти позову, розбираю їх позицію, коментую, даю відповіді

 

Вопросы, которые далее будут рассмотрены:

 

- как подтвердить, что стою на учете в тцк;

- если в спорном постановлении и в протоколе не было указано именно о нарушении истцом законодательства об обороне, мобилизационной подготовке и мобилизации в контексте, в частности, несвоевременного обновления данных из-за отсутствия военно-учетного документа;

- как подтвердить прохождение ВВК (ВЛК);

- прохождение ВВК с признанием годным к службе и оформление отсрочки — является безусловным основанием считать данные обновленными;

- если в протоколе дата рассмотрения дела не соответствует дате принятия постановления;

- отсутствует уведомление о дате, времени и месте рассмотрения дела о правонарушении;

- каким должно быть доказательство своевременного уведомления о рассмотрении дела о правонарушении;

- за сколько дней необходимо вручить военнообязанному повестку о дате, времени и месте рассмотрения дела;

- что ТЦК должен проверить при подготовке к рассмотрению админдела;

- какова цель уведомления военнообязанного о рассмотрении дела;

- отсутствие состава инкриминируемого правонарушения;

чем ТЦК подтверждает не обновление данных;

- в чью пользу толкуются сомнения в виновности;

- ТЦК не были учтены все обстоятельства, имеющие значение для принятия решения по делу (ст. 280 КУоАП);

- презумпция невиновности и обязанность доказывания;

- ТЦК не имеет статуса юридического лица;

- сроки обжалования постанови и их восстановление;

- определение ответчика для судебного дела;

- размер судебного сбора за подачу иска об отмене постановления;

- возможность взыскания расходов на адвоката;

- что конкретно просить у суда (исковые требования);

- какие доказательства приложить к иску;

- срок привлечения к административной ответственности;

- срок составления протокола;

- отсутствие видеозаписей проверки документов;

- использование «резерв+»;

- штраф за не постановку на учет с 2011 года;

- оформленная отсрочка как доказательство.

 

Вот и ответы:

 

КАК ПОДТВЕРДИТЬ, ЧТО СТОЮ НА УЧЕТЕ В ТЦК

 

Это подтверждается данными, внесенными в Единый государственный реестр призывников, военнообязанных и резервистов (далее — Реестр). Поэтому при необходимости нужно получить сведения из указанного реестра, например, через выписку из реестра (Резерв+ или Оберіг), либо подав в ТЦК или Министерство обороны Украины заявление о предоставлении информации или адвокатский запрос.

 

ЕСЛИ В СПОРНОМ ПОСТАНОВЛЕНИИ И В ПРОТОКОЛЕ НЕ БЫЛО УКАЗАНО ИМЕННО О НАРУШЕНИИ ИСТЦОМ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА ОБ ОБОРОНЕ, МОБИЛИЗАЦИОННОЙ ПОДГОТОВКЕ И МОБИЛИЗАЦИИ В КОНТЕКСТЕ, В ЧАСТНОСТИ, НЕСВОЕВРЕМЕННОГО ОБНОВЛЕНИЯ ДАННЫХ ИЗ-ЗА ОТСУТСТВИЯ ВОЕННО-УЧЕТНОГО ДОКУМЕНТА

 

В данном случае это является нарушением, которое играет в вашу пользу. В протоколе и постановлении должно быть конкретно определено ваше нарушение с привязкой к норме законодательства, а не так, как часто бывает, когда указано «не ваше нарушение» или нарушение прописано «в общем / формально».

 

КАК ПОДТВЕРДИТЬ ПРОХОЖДЕНИЕ ВВК

 

Это подтверждается данными, внесенными в Единый государственный реестр призывников, военнообязанных и резервистов (далее — Реестр). Поэтому при необходимости нужно получить сведения из указанного реестра, например, через выписку из реестра (Резерв+ или Оберіг), либо подав в ТЦК или Министерство обороны Украины заявление о предоставлении информации или адвокатский запрос.

 

ПРОХОЖДЕНИЕ ВВК С ПРИЗНАНИЕМ ГОДНЫМ К СЛУЖБЕ И ОФОРМЛЕНИЕ ОТСРОЧКИ — ЯВЛЯЕТСЯ БЕЗУСЛОВНЫМ ОСНОВАНИЕМ СЧИТАТЬ ДАННЫЕ ОБНОВЛЕННЫМИ

 

Да, это является безусловным основанием считать данные обновленными. В противном случае было бы невозможно пройти ВВК и оформить отсрочку, в том числе потому, что указанные процедуры требуют и основываются исключительно на обновленных данных об истце.

 

ЕСЛИ В ПРОТОКОЛЕ ДАТА РАССМОТРЕНИЯ ДЕЛА НЕ СООТВЕТСТВУЕТ ДАТЕ ПРИНЯТИЯ ПОСТАНОВЛЕНИЯ

 

Это будет веским основанием для отмены такого постановления в суде, если путаница в датах привела к нарушению прав военнообязанного. В частности, последний не должен отвечать или нести дополнительное бремя за ошибки ТЦК, допущенные в протоколе или постановлении.

 

ОТСУТСТВУЕТ УВЕДОМЛЕНИЕ О ДАТЕ, ВРЕМЕНИ И МЕСТЕ РАССМОТРЕНИЯ ДЕЛА О ПРАВОНАРУШЕНИИ

 

«Нет уведомления — не должно быть ответственности» — именно из этого нужно исходить. Такое уведомление имеет целью проинформировать военнообязанного о рассмотрении дела в отношении него для подготовки к заседанию и своевременной явки, в том числе для возможности воспользоваться услугами адвоката (юриста).

 

ВИДЕО В ТЕМУ: Шаблон позову для скасування розшуку ТЦК для перемоги у суді +відповіді адвоката

 

КАКИМ ДОЛЖНО БЫТЬ ДОКАЗАТЕЛЬСТВО СВОЕВРЕМЕННОГО УВЕДОМЛЕНИЯ О РАССМОТРЕНИИ ДЕЛА О ПРАВОНАРУШЕНИИ

Одним из следующих:

 

- подпись военнообязанного в протоколе об административном правонарушении;

 

- повестка с подписью военнообязанного о вызове на рассмотрение дела;

 

- опись вложения в ценное письмо с заказным уведомлением о вручении вместе с фискальным чеком «Укрпочты», подтверждающим получение военнообязанным письма, в качестве подтверждения вручения повестки о вызове или протокола об административном правонарушении.

 

При этом не допускается рассмотрение административного материала без уведомления лица, в отношении которого рассматривается данный материал. Аналогичный вывод изложен в постановлениях ВС от 06.03.18 (дело 522/20755/16), от 30.09.19 (дело 591/2794/17), от 06.02.20 (дело №205/7145/16-а), от 21.05.20 (дело 286/4145/15), от 31.03.21 (дело 676/752/17) и от 25.05.22 (дело 465/5145/16).

 

ЗА СКОЛЬКО ДНЕЙ НЕОБХОДИМО ВРУЧИТЬ ВОЕННООБЯЗАННОМУ ПОВЕСТКУ О ДАТЕ, ВРЕМЕНИ И МЕСТЕ РАССМОТРЕНИЯ ДЕЛА

 

Не позднее чем за трое суток до дня рассмотрения дела в соответствии с ч. 1 ст. 277-2 КУоАП. Нарушение указанного срока свидетельствует о нарушении прав военнообязанного, в том числе о лишении прав, гарантированных Конституцией и ст. 268 КУоАП.

 

ЧТО ТЦК ДОЛЖЕН ПРОВЕРИТЬ ПРИ ПОДГОТОВКЕ К РАССМОТРЕНИЮ АДМИНДЕЛА

 

Согласно ст. 278 КУоАП необходимо проверить:

 

- правильно ли составлен протокол об административном правонарушении (и составлялся ли он вообще);

 

- извещен ли военнообязанный о времени и месте рассмотрения дела.

 

КАКОВА ЦЕЛЬ УВЕДОМЛЕНИЯ ВОЕННООБЯЗАННОГО О РАССМОТРЕНИИ ДЕЛА

 

Уведомление имеет целью обеспечение участия лица в рассмотрении уполномоченным государственным органом дела об административном правонарушении.

 

Аналогичный вывод изложен в постановлениях ВС от 31.03.21 (дело 676/752/17), от 21.03.19 (дело 489/1004/17), от 30.01.20 (дело 308/12552/16) и в деле 482/9/17, от 06.02.20 (дело 205/7145/16).

 

Несвоевременное уведомление или не уведомление лица, привлекаемого к административной ответственности, является основанием для признания постановления неправомерным как вынесенного с нарушением установленной процедуры.

 

Следствием этого является лишение лица прав, предусмотренных Конституцией и КУоАП, в частности: присутствовать при рассмотрении дела, давать объяснения, представлять доказательства, заявлять ходатайства, пользоваться профессиональной правовой помощью.

 

ОТСУТСТВИЕ СОСТАВА ИНКРИМИНИРУЕМОГО ПРАВОНАРУШЕНИЯ

 

Это является основанием для судебной отмены постановления, так как отсутствие состава — это реабилитирующее обстоятельство. Оно означает, что в деянии лица нет всех необходимых элементов, которые по закону образуют правонарушение.

 

Если нет хотя бы одного из этих элементов, административное производство не может быть начато, а начатое подлежит немедленному прекращению.

 

Основные элементы состава правопорушения (должны присутствовать одновременно):

 

Объект: общественные отношения, на которые посягает лицо (нарушение мобилизационного законодательства).

 

Объективная сторона: внешнее проявление деяния (действие или бездействие, вредные последствия и причинно-следственная связь).

 

Субъект: лицо, совершившее деяние (физическое, вменяемое, достигшее возраста ответственности).

 

Субъективная сторона: внутреннее отношение лица к своим действиям (наличие вины в форме умысла или неосторожности).

 

В постановлении ВС от 04.09.19 (дело 285/1535/15) указано: само по себе описание нарушения в постановлении не может быть надлежащим доказательством. Постановление по своей природе является лишь решением по результатам рассмотрения, которому должно предшествовать фиксация нарушения. Если отсутствует хотя бы один из признаков состава, лицо не может быть привлечено к ответственности.

 

ЧЕМ ТЦК ПОДТВЕРЖДАЕТ НЕОБНОВЛЕНИЕ ДАННЫХ

 

- сведениями из «Резерв+» / «Оберіг»;

 

- отсутствием обновления через ЦНАП;

 

- необновлением данных путем личной явки в ТЦК.

 

Ключевой момент: следует руководствоваться тем, что такие новые данные ТЦК:

 

Не имеет возможности получить самостоятельно через государственные реестры (информационно-коммуникационные системы).

 

Такие новые данные вообще существуют. Если в отношении военнообязанного ничего не изменилось, логично, что нет необходимости обновлять то, чего нет.

 

Более того, если ТЦК инкриминирует не обновление данных, проверьте, раскрыта ли в постановлении суть нарушения: какие именно персональные данные не были обновлены. Формулировка должна быть конкретной.

 

В ЧЬЮ ПОЛЬЗУ ТОЛКУЮТСЯ СОМНЕНИЯ В ВИНОВНОСТИ

 

Особенностью данной категории дел является то, что все сомнения в виновности лица толкуются в его пользу (в пользу военнообязанного), а недоказанная вина приравнивается к доказанной невиновности.

 

Привлечение к ответственности возможно только при наличии события правонарушения и вины лица, подтвержденной надлежащими доказательствами (п. 1 ст. 247, ст. 251 КУоАП).

 

ВИДЕО ПОМОЩЬ: Суд справи проти ТЦК: відповіді на питання, випуск 1

 

ТЦК НЕ БЫЛИ УЧТЕНЫ ВСЕ ОБСТОЯТЕЛЬСТВА, ИМЕЮЩИЕ ЗНАЧЕНИЕ ДЛЯ ПРИНЯТИЯ РЕШЕНИЯ ПО ДЕЛУ (СТ. 280 КУоАП)

 

В указанной статье закреплено, что орган (должностное лицо) при рассмотрении дела об административном правонарушении обязан выяснить: было ли совершено административное правонарушение, виновно ли данное лицо в его совершении, подлежит ли оно административной ответственности, есть ли обстоятельства, смягчающие и отягчающие ответственность, причинен ли имущественный ущерб, есть ли основания для передачи материалов на рассмотрение общественной организации или трудового коллектива, а также выяснить другие обстоятельства, имеющие значение для правильного решения дела.

 

Положениями ч. 1 ст. 283 КУоАП предусмотрено, что, рассмотрев дело, орган (должностное лицо) выносит постановление.

 

Постановление должно содержать:

 

- наименование органа (ФИО и должность лица), вынесшего постановление;

 

- дату рассмотрения дела;

 

- сведения о лице, в отношении которого рассматривается дело (ФИО, дата рождения, место жительства);

 

- описание обстоятельств, установленных при рассмотрении дела;

 

- указание нормативного акта, предусматривающего ответственность;

 

- принятое по делу решение.

 

Согласно ст. 245 КУоАП, задачами производства являются своевременное, всестороннее, полное и объективное выяснение обстоятельств каждого дела и решение его в точном соответствии с законом. Обязанность по сбору доказательств (ст. 251 КУоАП) возлагается на лиц, уполномоченных составлять протоколы.

 

Согласно позиции Конституционного Суда Украины (решение от 22.12.10 №23-рп/2010), административная ответственность в Украине основывается на принципах верховенства права, презумпции невиновности и индивидуальном характере ответственности (ч. 2 ст. 61 Конституции).

 

Следовательно, в нарушение ст. 280 КУоАП, ответчик часто не выполняет обязанность выяснить:

 

- совершено ли правонарушение в действительности;

 

- виновно ли лицо;

 

- уведомлялось ли лицо о рассмотрении дела;

 

- подлежит ли оно ответственности;

 

- имеются ли смягчающие/отягчающие обстоятельства.

 

ПРЕЗУМПЦИЯ НЕВИНОВНОСТИ И ОБЯЗАННОСТЬ ДОКАЗЫВАНИЯ

 

Процессуальная обязанность доказывания правомерности вынесения постановления возложена на ответчика (ТЦК) как на субъекта властных полномочий. Одно лишь постановление без предоставления доказательств не является подтверждением правомерности решения (постановление ВС от 08.04.20, дело 715/2462/16-а).

 

Важно: Согласно практике ЕСПЧ, дела об административных правонарушениях для целей Конвенции приравниваются к уголовным. Все сомнения в виновности толкуются в пользу лица. Недоказанная вина приравнивается к доказанной невиновности.

 

Суд не имеет права самостоятельно искать доказательства вины, так как это нарушает статус независимого органа правосудия (ст. 6 Конвенции).

 

ТЦК НЕ ИМЕЕТ СТАТУСА ЮРИДИЧЕСКОГО ЛИЦА

 

Согласно сведениям Единого государственного реестра (ЕГРПОУ), если юридическое лицо с указанным кодом не значится, ответчик не может составлять и рассматривать админматериалы ввиду отсутствия правосубъектности (статьи 80, 81, 89 Гражданского кодекса).

 

СРОКИ ОБЖАЛОВАНИЯ ПОСТАНОВИ И ИХ ВОССТАНОВЛЕНИЕ

 

Согласно ст. 289 КУоАП и ч. 2 ст. 286 КАСУ, жалоба может быть подана в течение десяти дней со дня вынесения постановления (или его вручения).

 

Верховный Суд указывает, что суды должны выяснять именно дату получения постановления (постановления ВС от 25.02.21 дело 953/2781/20, от 16.11.23 дело 290/606/23).

 

В период военного положения суровое применение процессуальных сроков может считаться неоправданным ограничением доступа к правосудию (ст. 55 Конституции, постановление ВС от 04.04.23 дело 140/1487/22).

 

ОПРЕДЕЛЕНИЕ ОТВЕТЧИКА ДЛЯ СУДЕБНОГО ДЕЛА

 

Статья 235 КУоАП наделяет руководителей ТЦК правом рассматривать дела по статьям 210, 210-1, 211 КУоАП.

 

Однако должностное лицо действует не как самостоятельный субъект, а от имени органа. Поэтому надлежащим ответчиком в суде является именно Территориальный центр комплектования и социальной поддержки (орган), а не лично военком, подписавший постановление.

 

(Выводы изложены в постановлениях ВС от 17.09.20 дело 742/2298/17, от 26.12.19 дело 724/716/16).

 

ВИДЕО ПОМОЩЬ: Скасування звернення ТЦК про затримання: поради адвоката

 

РАЗМЕР СУДЕБНОГО СБОРА ЗА ПОДАЧУ ИСКА ОБ ОТМЕНЕ ПОСТАНОВЛЕНИЯ

 

В постановлении ВС от 18.03.20 (дело 543/775/17) суд пришел к выводу, что по делам обжалования постановлений об административном правонарушении следует применять нормы Закона № 3674-VI. Льготы по уплате сбора в данных правоотношениях не предусмотрены, поэтому за подачу иска необходимо уплатить судебный сбор в размере 0,2 прожиточного минимума для трудоспособных лиц.

 

Соответственно, в 2026 году за подачу искового заявления об отмене постановления об административном правонарушении надлежит уплатить 665,60 грн.

 

Совет: Чтобы уменьшить указанную сумму еще на 20%, подавайте иск через систему «Электронный суд».

 

ВОЗМОЖНОСТЬ ВЗЫСКАНИЯ РАСХОДОВ НА АДВОКАТА

 

Да, об этом можно просить суд, указав соответствующее требование в иске или в дополнительном заявлении. На огромные суммы рассчитывать не стоит: в реальности это составляет от 1 до 10 тысяч гривен.

 

ЧТО КОНКРЕТНО ПРОСИТЬ У СУДА (Исковые требования)

 

«Признать противоправным и отменить постановление районного территориального центра комплектования и социальной поддержки (подполковник ФИО) №___ от года в отношении военнообязанного (РНУКПН ) о наложении административного взыскания за совершение административного правонарушения, предусмотренного ч.3 ст. 210-1 КУоАП в виде штрафа в размере гривен, и закрыть дело об административном правонарушении».

 

КАКИЕ ДОКАЗАТЕЛЬСТВА ПРИЛОЖИТЬ К ИСКУ

 

- доказательство уплаты судебного сбора;

 

- обжалуемое постановление и протокол (при наличии);

 

- другие доказательства в пользу военнообязанного (например, распечатка из «Резерв+», если подтверждает правоту военнообязанного);

 

- доказательства уважительности причин пропуска срока на обжалование (если срок пропущен).

 

СРОК ПРИВЛЕЧЕНИЯ К АДМИНИСТРАТИВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ

 

Срок за необновление данных составляет три месяца (ч.9 ст.38 КУоАП). Данные следовало обновить до 16.07.24, а значит, срок привлечения истек 16.10.24.

 

Внимание: К сожалению, суды часто трактуют это как «длящееся правонарушение», на которое трехмесячный срок не распространяется. Тем не менее, рекомендую указывать в иске на нарушение срока привлечения к ответственности — судебная практика переменчива.

 

СРОК СОСТАВЛЕНИЯ ПРОТОКОЛА

 

Согласно ст. 254 КУоАП, протокол составляется не позднее 24 часов с момента выявления лица, совершившего нарушение. Однако КУоАП не устанавливает последствий за нарушение этого срока, поэтому сама по себе задержка в составлении протокола не делает постановление противоправным.

 

ОТСУТСТВИЕ ВИДЕОЗАПИСЕЙ ПРОВЕРКИ ДОКУМЕНТОВ

 

С 17.07.24 процесс проверки документов должен осуществляться с применением средств фото- и видеофиксации. Если такие доказательства не приложены к протоколу — это играет в пользу военнообязанного, так как отсутствуют объективные сведения о нарушении.

 

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ «РЕЗЕРВ+»

 

Предъявление военно-учетного документа в приложении «Резерв+» является надлежащим выполнением требований закона. Электронный документ (в том числе распечатанный) и бумажный документ имеют одинаковую юридическую силу.

 

ШТРАФ ЗА НЕПОСТАНОВКУ НА УЧЕТ С 2011 ГОДА

 

Привлечение к ответственности по ч.3 ст.210 КУоАП за «старые» нарушения (например, с 2011 года) незаконно. В 2011 году не существовало ни этой нормы, ни установленных сроков обновления данных. Закон не имеет обратной силы, если он ухудшает положение лица. Любые сомнения должны толковаться в пользу гражданина (ст. 62 Конституции Украины).

 

ОФОРМЛЕННАЯ ОТСРОЧКА КАК ДОКАЗАТЕЛЬСТВО

 

Предоставление отсрочки дает суду основания считать, что ТЦК получил и уточнил все необходимые данные. В противном случае отсрочка не могла бы быть оформлена, так как эта процедура базируется исключительно на актуальных учетных данных.

 

Автор: адвокат Васильев П.С.

Телеграм: @vasiliev_advocat

Тел. 096-476-66-66
Тел. 095-235-31-10

Ютуб