Процедура створення обслуговуючого кооперативу

Процедура створення обслуговуючого кооперативу

Започаткований ще за часів СРСР спосіб об’єднання громадян з метою задоволення їх потреб у житлі, а саме мова йде про кооператив, є досить актуальним питанням і наразі. Іншими словами це свого роду спосіб самоврядування, тобто можливість членів відповідного кооперативу самостійно вирішувати нагальні питання, що виникають в процесі їх життєдіяльності. Досить поширеним явищем є створення житлово-будівельного кооперативу, проте слід зазначити, що такої організаційно-правової форми вже немає, хоча більшість кооперативів містять відповідну назву. Так, виходячи з положень Закону України «Про кооперацію» ми можемо виділити три види кооперативів: виробничий, обслуговуючий та споживчий. Проаналізувавши відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань можемо стверджувати про те, що в переважній більшості житлово-будівельні кооперативи створюються у формі обслуговуючих кооперативів. Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив це кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Дана організаційно-правова форма, як обслуговуючий кооператив, є досить зручною, проте вимагає належного юридичного оформлення і дисциплінованості його членів, оскільки зустрічаються непоодинокі випадки судових спорів між членами кооперативу, особливо якщо установчий документ складений непрофесійно.

Переходячи до процедури створення обслуговуючого кооперативу, для зручності вважаємо за необхідне поділити дану процедуру на 2 стадії:

• Організаційна стадія
• Стадія державної реєстрації

Організаційна стадія

На організаційні стадії зазвичай вирішуються питання надання назви кооперативу, визначення його місцезнаходження, формулювання мети його створення та обрання вичерпного переліку видів його діяльності, складання переліку членів кооперативу, а також інші питання про які ми напишемо трохи нижче. Усе це проводиться на установчих зборах засновників кооперативу і фіксується у відповідному рішенні, яке оформляється протоколом. Відповідний протокол підписує головуючий та секретар зборів, які обираються з числа засновників майбутнього кооперативу. Закон України «Про кооперацію» містить чіткий перелік вимог, які повинен містити протокол та недотримання яких тягне до його недійсності, зокрема: у протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах: для фізичної особи - прізвище, ім’я та по батькові, дані паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця (для осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, - дані документа, який його замінює); для юридичної особи - прізвище, ім’я та по батькові уповноваженого представника юридичної особи, документ, що підтверджує його повноваження. Дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом, а про юридичну особу - підписом її уповноваженого представника.

Щодо назви обслуговуючого кооперативу

Варто відмітити той факт, що назва кооперативу може бути будь-яка (за винятком випадків встановлених частинами 4,5 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), також необов’язково зазначити словосполучення «житлово-будівельний кооператив», проте якщо є бажання – зазначайте. Як показує практика, переважно найменування нових обслуговуючих кооперативів пов’язані з назвою вулиці на якій знаходиться житловий будинок або з назвою житлового комплексу. Проте, варто наголосити, що перед назвою кооператива повинна буде зазначатися його організаційно-правова форма ( для прикладу: Обслуговуючий кооператив «Житловий-12»).

Щодо місцезнаходження кооперативу

Місцезнаходження кооперативу переважно визначається за адресою житлового будинку, де проживають його члени. Проте, незважаючи на це, законодавством не заборонено визначити місцезнаходження кооперативу за будь-якою іншою адресою. Однак, ми рекомендуємо зазначати адресу де знаходиться орган управління кооперативом з метою уникнення багатьох проблем.

Щодо визначення мети створення та обрання видів його діяльності

При визначенні мети створення та обранні видів його діяльності слід бути досить обережними, оскільки будь-яке неправильно підібране слово або ще більше вид економічної діяльності може створити проблем з податковими органами. Тому рекомендуємо мету створення зазначати досить обдумано, наприклад «кооператив створено з метою задоволення економічних та соціальних потреб членів та асоційованих членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю». Щодо видів економічної діяльності, то слід обирати їх з Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010). Зазвичай для житлових кооперативів обираються наступні КВЕД: Організація будівництва будівель (у випадку, якщо планується будівництво житлового будинку), управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту, загальне прибирання будинків, комплексне обслуговування об'єктів, надання комбінованих офісних адміністративних послуг та інші.

Щодо обрання членів обслуговуючого кооперативу

Згідно статті 10 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов’язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство. Необхідно відмітити, що при проведенні установчих зборів засновників кооперативу необхідно буде оформити реєстр (список) усіх його членів, в тому числі і асоційованих, із зазначенням паспортних даних, місця проживання та зразку власноручного підпису. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Щодо затвердження установчого документа – Статуту обслуговуючого кооперативу

Згідно статті 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу має містити наступну інформацію:

• найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження;
• мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності;
• склад його засновників;
• умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього;
• права і обов’язки членів та асоційованих членів кооперативу;
• порядок внесення змін до статуту кооперативу;
• порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов’язань щодо їх сплати;
• форми участі членів кооперативу в його діяльності;
• порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах;
• порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу;
• порядок розподілу його доходу та покриття збитків;
• порядок обліку і звітності у кооперативі;
• порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов’язаних з цим майнових питань;
• порядок скликання загальних зборів;
• умови і порядок повернення паю.

Непогано буде також визначити права та обов’язки самого кооперативу, оскільки досить часто виникають спори щодо того чи мав право кооператив вчиняти ті чи інші дії або чи зобов’язаний вчиняти так, а не інакше.

Щодо визначення органів управління кооперативом

Органи управління будуть різнитися в залежності від чисельності членів обслуговуючого кооперативу. Проте, в загальному, законодавець визначив наступні органи управління кооперативом: загальні збори членів кооперативу – є вищим органом управління, правління – є виконавчим органом управління, яке очолює голова (у випадку якщо чисельність членів кооперативу менша ніж 10, то обирається лише голова). У кооперативі, в якому кількість членів перевищує 50 осіб, може утворюватися спостережна рада кооперативу. Вона обирається із числа членів кооперативу на загальних зборах кооперативу у кількості 3-5 чоловік, які працюють у раді на громадських засадах та підзвітна загальним зборам членів кооперативу. Також для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу обирається ревізійна комісія (у кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, функції ревізійної комісії виконує ревізор).

Стадія державної реєстрації

Після того, як було проведено установчі збори засновників (членів) кооперативу та вирішено усі організаційні моменти, виникає необхідність в його державній реєстрації. Для цього необхідно буде мати наступний перелік документів:

• Протокол установчих зборів членів кооперативу. Чинне законодавство України не вимагає його нотаріального посвідчення, тому радимо вам утриматися від зайвого витрачання коштів. Даний протокол повинен бути підписаний головою та секретарем установчих зборів, яких засновники повинні будуть обрати шляхом голосування, а також уповноважити на підписання відповідного протоколу та статуту (особливо на це слід звернути увагу, оскільки часто державні реєстратори повертають протоколи без відповідних фраз).
• Статут. Він повинен бути прошитий, пронумерований та підписаний головою і секретарем установчих зборів засновників (членів) кооперативу. Підписи повинні бути нотаріально завірені.
• Список (реєстр) членів кооперативу. Зазвичай він оформляється додатком до протоколу. Особливо необхідно звернути увагу на те, щоб були наявні паспортні дані та відомості про місце проживання члена (краще надати більше інформації, тобто не зайвим буде зазначити РНОКПП, дату народження). Підписи на даному документі нотаріально завіряти не потрібно.
• Заява щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади) «форма-2». Звертаємо увагу на те, що з 01.06.2020 року діють нові форми реєстраційних заяв (до цього необхідно було подавати заяву форма-1). При заповненні заяви потрібно бути особливо уважним, щоб не допустити помилок, які в подальшому призведуть до зупинення проведення реєстраційної дії державним реєстратором. Варто наголосити, що Міністерство юстиції України розробило зразки заповнення відповідних заяв.

З цим пакетом документів, голова та секретар установчих зборів або інша уповноважена особа йдуть до Центру з надання адміністративних послуг відповідного населеного пункту де знаходиться кооператив (в містах з районним поділом ви можете подати в будь-який районний ЦНАП) або до приватного нотаріуса (однак це набагато дорожче, хоча й більш зручніше). У випадку подачі відповідних документів уповноваженою особою, необхідна буде нотаріальна довіреність (її нотаріальна копія) з чітким переліком повноважень представника. Зазвичай необхідна буде довіреність від голови та секретаря зборів або від іншої уповноваженої установчими зборами особи.

Відповідна реєстраційна процедура є абсолютно безкоштовною, а тому сплати адміністративного збору не потребує. При успішному її проведенні державним реєстратором буде внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за бажанням заявника може бути видана паперова виписка з підписом і печаткою державного реєстратора.

Підсумовуючи усе вище зазначене, можемо стверджувати про те, що в умовах сьогодення діяльність кооперативів не втратила своєї актуальності. Особливо часто дана організаційно-правова форма використовується забудовниками з метою залучення коштів інвесторів (майбутніх власників квартир чи нежитлових приміщень). Кооператив можна за деякими ознаками порівнювати з ОСББ, проте є деякі специфічні відмінності. Яку форму самоорганізації у вашому багатоквартирному будинку обрати – вирішувати тільки Вам.

Автор консультації: Мазій Віталій Сергійович