Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) іноземний покупець - суб’єкт господарювання - нерезидент, що здійснює придбання товарів (робіт, послуг) українського походження відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного з українським експортером;

2) роботи, послуги українського походження - роботи, послуги, що виконуються та надаються суб’єктами господарювання - резидентами України;

3) товари українського походження - товари, що повністю вироблені або піддані достатній переробці в Україні відповідно до критеріїв, установлених Митним кодексом України;

4) український експортер - суб’єкт господарювання - резидент України, який здійснює експорт товарів (робіт, послуг) українського походження.

{Частина перша статті 1 в редакції Закону № 2154-IX від 24.03.2022 }

2. Терміни "відповідальний актуарій", "перестрахування", "перестрахувальник", "страхувальник", "страхування", "страховий ризик", "страховий випадок", "страхова сума", "страхова виплата", "страховий тариф", "страхова премія" вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про страхування".

Терміни "ділова репутація", "заходи раннього втручання", "істотна участь", "керівник", "комплаєнс", "конфлікт інтересів", "структура власності юридичної особи", "афілійована особа", "споріднена особа", "система внутрішнього контролю", "фінансова установа" вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".

{Частина друга статті 1 в редакції Законів № 2154-IX від 24.03.2022 , № 3497-IX від 22.11.2023 }

3. Інші терміни, які вживаються в цьому Законі, застосовуються у значеннях, наведених у законодавстві та міжнародних договорах України.