1. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
{Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015 }
2. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб’єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
{Частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1586-VII від 04.07.2014 , № 629-VIII від 16.07.2015 }
3. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, у тому числі рахунки умовного зберігання (ескроу), а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - банках України.
{Абзац перший частини третьої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015 ; в редакції Закону № 1588-IX від 30.06.2021 }
Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.
4. Фонд має печатки із зображенням Державного герба України із своїм найменуванням, веде облік і звітність відповідно до законодавства.
5. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України та законодавством України.
6. Місцезнаходження Фонду - місто Київ.
7. Органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.
8. Керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція.
9. Реорганізація та ліквідація Фонду здійснюються на підставі окремого закону. У разі реорганізації або ліквідації Фонду активи Фонду передаються одній або кільком неприбутковим організаціям, до повноважень яких належить гарантування вкладів фізичних осіб, або зараховуються до доходу державного бюджету у разі припинення Фонду як юридичної особи.
{Частина дев'ята статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2491-VIII від 05.07.2018 }
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.
Аналізуйте судовий акт: Юрисдикція спорів за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визначається виходячи зі змісту правовідносин та функцій Фонду у цих правовідносинах (ВСУ у справі № 6-1489цс16 від 15 травня 2017р.
З одного боку Фонд гарантування вкладів є особою публічного права відповідно до ст. 3 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з іншого боку - Фонд при здійсненні своїх повноважень щодо управління банком, де введено тимчасову адміністрацію, юридично є керівником такого банку і виступає як сторона у договірних зобов’язаннях.
Подвійність правової природи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб породила різні підходи судів до визначення підвідомчості спорів, в яких стороною є Фонд. Так, публічно-правовий спір фізичної особи з Фондом відповідно до ст. 17 КАС України має розглядатись в адмінсудах, проте у випадках, коли спір не є публічно-правовим, а виникає, наприклад, з приводу невиконання Фондом умов договору банківського вкладу (як було у цій справі), то такий спір від відповідно до ст. 15 ЦПК України повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
Таким чином, немає універсального підходу до визначення юрисдикції спорів, стороною в яких є Фонд та його уповноважені особи. Перед поданням позову правозахиснику необхідно дослідити правовідносини між сторонами та самостійно визначити, які функції у цих правовідносинах здійснює чи повинен здійснити Фонд. Зокрема, визначені законом функції та повноваження. А далі, оскільки Фонд оскаржує все що бачить аж до ВСУ, сподіватись, що ВСУ погодиться з думкою правозахисника. Інакше, як це вже бувало безліч разів у таких спорах, довіритель втрачає роки на юрисдикційні суперечки і починає свій шлях знову з першої інстанції.