Стаття 24. У разі введення надзвичайного стану з підстав, передбачених пунктом 1 статті 4 цього Закону, додатково до заходів, передбачених статтею 22 Закону, можуть вживатися такі заходи:

1) тимчасове виселення людей з місць, небезпечних для проживання, з обов'язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень;

2) тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об'єктів;

3) встановлення карантину та проведення інших обов'язкових санітарно-протиепідемічних заходів;

4) запровадження особливого порядку розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності;

5) мобілізація ресурсів державних підприємств, установ, організацій, зміна режиму їх роботи, переорієнтація на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт;

6) використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, для відведення небезпеки та ліквідації наслідків надзвичайних обставин;

7) усунення від роботи на період надзвичайного стану керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану, у зв'язку з неналежним виконанням ними своїх обов'язків, призначення інших осіб тимчасово виконуючими обов'язки зазначених керівників.

З метою ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф у мирний час може проводитися цільова мобілізація, обсяги і термін проведення якої визначаються Президентом України. ( Статтю 24 доповнено частиною другою згідно із Законом N 387/95-ВР від 17.10.95 )

У виняткових випадках, пов'язаних з необхідністю проведення невідкладних аварійно-рятувальних робіт, допускається залучення працездатного населення і транспортних засобів громадян для виконання зазначених робіт при умові обов'язкового забезпечення безпеки праці. Забороняється залучення неповнолітніх, а також вагітних жінок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їх здоров'я.