Стаття 6. Прийняття рішення про здійснення концесії

1. Рішення про здійснення концесії чи про недоцільність здійснення концесії приймають:

1) щодо об’єктів державної власності - центральний або місцевий орган виконавчої влади, що відповідно до закону здійснює функції з управління відповідними об’єктами державної власності, а якщо такий орган не визначено - Кабінет Міністрів України;

2) щодо об’єктів власності Автономної Республіки Крим - орган, уповноважений Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а якщо такий орган не визначено - Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

3) щодо об’єктів комунальної власності - територіальна громада села, селища, міста в особі сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради або її виконавчого органу (на підставі рішення представницького органу місцевого самоврядування), а також районна та обласна ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (у межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами України, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами);

4) щодо майна господарських товариств публічного сектору разом з об’єктами державної власності, щодо яких такі господарські товариства є балансоутримувачем, або без таких об’єктів - орган господарського товариства публічного сектору, уповноважений на прийняття рішення про вчинення значного правочину або про попереднє надання згоди на вчинення значного правочину;

5) щодо майна господарських товариств публічного сектору разом з об’єктами державної, комунальної власності, об’єктами власності Автономної Республіки Крим, щодо яких такі господарські товариства не є балансоутримувачем, - орган господарського товариства, уповноважений на прийняття рішення про вчинення значного правочину або про попереднє надання згоди на вчинення значного правочину, спільно з органом, уповноваженим приймати рішення про здійснення концесії чи про недоцільність здійснення концесії щодо відповідних об’єктів державної, комунальної власності, об’єктів власності Автономної Республіки Крим згідно з цією статтею;

6) щодо створюваних об’єктів - орган, визначений відповідно до пунктів 6 і 7 частини другої статті 5 цього Закону.

2. Рішення про здійснення концесії чи про недоцільність здійснення концесії приймається протягом 90 календарних днів з дня подання техніко-економічного обґрунтування здійснення ППП (сільською, селищною, міською радою, районною у місті (у разі її створення) радою, районною чи обласною радою - не пізніш як на найближчій сесії після спливу 90-денного строку) у передбаченому цим Законом порядку, а для проектів концесії з допороговим значенням - протягом 45 календарних днів з дня подання концептуальної записки щодо здійснення ППП (сільською, селищною, міською радою, районною у місті (у разі її створення) радою, районною чи обласною радою - не пізніш як на найближчій сесії після спливу 45-денного строку).

Орган, що прийняв рішення про здійснення концесії чи про недоцільність здійснення концесії, зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення повідомити про нього у письмовій формі уповноважений орган.

3. Рішення про здійснення концесії може передбачати необхідні заходи з підготовки до проведення конкурсу та укладення концесійного договору, у тому числі:

1) підготовку об’єкта концесії до передачі концесіонеру за концесійним договором, зокрема оформлення права державної або комунальної власності на майно, що є об’єктом концесії, формування та/або державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки, необхідні для здійснення концесії, проведення інвентаризації та незалежної оцінки майна, що є об’єктом концесії (у разі необхідності);

2) організацію інформаційного супроводження проекту концесії, зокрема для вивчення зацікавленості серед потенційних інвесторів;

3) залучення радників, незалежних експертів (у разі необхідності);

4) забезпечення взаємодії концесієдавців (якщо в проекті концесії беруть участь кілька концесієдавців);

5) уповноваження сільського, селищного, міського голови, голови районної, обласної ради або виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради на підписання концесійного договору.

Якщо рішення про здійснення концесії приймає орган, який не буде концесієдавцем, у такому рішенні визначається концесієдавець.

Заходи, передбачені цією частиною, виконуються протягом строку, що не перевищує 90 календарних днів з дати прийняття рішення про здійснення концесії, якщо інший строк не визначений у такому рішенні.

4. З дня прийняття рішення про здійснення концесії балансоутримувач, його уповноважені органи управління без згоди концесієдавця не мають права приймати рішення про:

1) припинення зобов’язань третьої сторони, пов’язаних з об’єктом концесії, перед балансоутримувачем шляхом зарахування зустрічних вимог;

2) здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження об’єкта концесії, зменшення його вартості (крім амортизаційних відрахувань) або зменшення його розміру, поділ/об’єднання, передача в оренду (суборенду) або на правах емфітевзису, суперфіцію, сервітуту земельної ділянки державної чи комунальної власності, що перебуває в постійному користуванні/ власності/ оренді балансоутримувача та є необхідною для реалізації проекту концесії;

3) міну (обмін), іпотеку або заставу майна, що є об’єктом концесії;

4) списання основних засобів, що є об’єктом концесії;

5) безоплатну передачу та реалізацію майна, що є об’єктом концесії, для погашення заборгованості;

6) передачу майна, що є об’єктом концесії, в оренду або передачу третім особам в будь-який інший спосіб на платній чи безоплатній основі права користування та/або володіння таким майном, у тому числі шляхом укладення будь-яких змішаних, непоіменованих та інших договорів, що передбачають передачу таких прав, або продовження строку дії таких договорів;

7) внесення такого майна до статутного капіталу інших суб’єктів господарювання;

8) передачу такого майна в управління/спільну діяльність;

9) вчинення дій, що можуть призвести до обтяження прав на земельну ділянку державної чи комунальної власності та/або обмеження у її використанні, що перебуває в постійному користуванні/ власності/ оренді балансоутримувача та є необхідною для реалізації проекту концесії;

10) припинення балансоутримувача шляхом реорганізації.

Якщо дії, передбачені цією частиною, вчиняються без попереднього погодження концесієдавцем, такий правочин є недійсним.

Обмеження, передбачені цією частиною, діють протягом двох років з дня прийняття рішення про здійснення концесії. Зазначений строк може бути продовжений за рішенням концесієдавця.

Відповідальність за збереження цілісності об’єкта концесії та за шкоду, завдану такому об’єкту, несе керівник балансоутримувача.

5. За потреби концесієдавець може звернутися до Кабінету Міністрів України для прийняття рішення про координацію дій центральних та/або місцевих органів виконавчої влади, які не є стороною концесійного договору, але від діяльності яких залежить ефективність підготовки та реалізація проекту концесії.

6. Якщо рішення про здійснення концесії передбачає участь у проекті концесії кількох концесієдавців, такі концесієдавці зобов’язані врегулювати свою спільну участь у проекті концесії окремим договором. Такий договір укладається до оголошення конкурсу і повинен містити щонайменше положення про права та обов’язки сторін та про підготовку до конкурсу і виконання концесійного договору.

Копія договору про спільну участь концесієдавців у проекті концесії додається до концесійного договору.

{Стаття 6 в редакції Закону № 4510-IX від 19.06.2025 }