Стаття 5. Прийняття рішення про доцільність або недоцільність здійснення концесії

1. Рішення про доцільність або недоцільність здійснення концесії приймається протягом трьох місяців з дня подання пропозицій про здійснення державно-приватного партнерства у формі концесії (сільськими, селищними, міськими, у тому числі об’єднаними територіальними громадами, районними та обласними радами - на найближчій сесії) у передбаченому цим Законом порядку на підставі висновку за результатами аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства у формі концесії щодо:

об’єктів державної власності - центральним або місцевим органом виконавчої влади, що здійснює відповідно до закону функції з управління відповідними об’єктами державної власності, а якщо такий орган не визначено, - Кабінетом Міністрів України;

об’єктів, що належать Автономній Республіці Крим, - органом, уповноваженим Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а якщо такий орган не визначено, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим;

об’єктів комунальної власності - органом місцевого самоврядування згідно з повноваженнями відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

майна господарських товариств, 100 відсотків акцій (часток) яких належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, яке передається в концесію разом з об’єктами державної або комунальної власності, - відповідними органами державної влади або органами місцевого самоврядування, що здійснюють функції з управління корпоративними правами щодо таких господарських товариств.

2. Рішення про доцільність здійснення концесії може передбачати необхідні заходи з підготовки до проведення концесійного конкурсу:

1) заходи, спрямовані на утворення конкурсної комісії;

2) заходи, необхідні для підготовки об’єкта до передачі в концесію, зокрема заходи, спрямовані на оформлення права державної або комунальної власності на майно, що є об’єктом концесії, формування та/або державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки, необхідні для здійснення концесії, проведення інвентаризації та незалежної оцінки майна, що є об’єктом концесії (за потреби);

3) заходи, спрямовані на організацію інформаційного супроводження проекту, що здійснюється на умовах концесії, у тому числі щодо вивчення зацікавленості потенційних інвесторів;

4) заходи, спрямовані на залучення радників та незалежних експертів (за потреби);

5) заходи, спрямовані на забезпечення взаємодії між концесієдавцями (якщо в проекті, що здійснюється на умовах концесії, беруть участь кілька концесієдавців);

6) інші заходи за рішенням концесієдавця.

У разі якщо рішення про доцільність здійснення концесії приймає орган, який не буде концесієдавцем, у такому рішенні має бути визначений концесієдавець.

Заходи, передбачені цією частиною, мають бути виконані у строк, що не перевищує шість місяців з дати прийняття рішення про доцільність здійснення концесії.

3. Орган, що прийняв рішення про доцільність або недоцільність здійснення концесії, зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення повідомити у письмовій формі про таке рішення особу, яка подала пропозицію про здійснення державно-приватного партнерства у формі концесії, та орган з державно-приватного партнерства.

4. З дня прийняття рішення про доцільність здійснення концесії балансоутримувач майна, що є об’єктом концесії, його уповноважені органи управління без згоди концесієдавця не мають права щодо:

припинення зобов’язань третьої сторони, пов’язаних з об’єктом концесії, перед балансоутримувачем шляхом зарахування зустрічних вимог;

здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження об’єкта концесії, зменшення його вартості (крім амортизаційних відрахувань) або зменшення його розміру, поділ/об’єднання, передача в оренду (суборенду) або на правах емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки державної/комунальної власності, що перебуває в постійному користуванні/власності/оренді балансоутримувача та є необхідною для реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії;

міни (обміну), іпотеки або застави майна, що є об’єктом концесії;

списання основних засобів, що є об’єктом концесії;

безоплатної передачі та реалізації майна, що є об’єктом концесії, для погашення заборгованості;

передачі майна, що є об’єктом концесії, в оренду або продовження строку дії таких договорів;

внесення такого майна до статутного капіталу інших суб’єктів господарювання;

передачі такого майна в управління/спільну діяльність;

вчинення дій, що можуть призвести до обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку державної/комунальної власності, що перебуває в постійному користуванні/власності/оренді балансоутримувача та є необхідною для реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії;

прийняття рішень про припинення балансоутримувача шляхом реорганізації.

Якщо дії, передбачені цією частиною, вчиняються без попереднього погодження концесієдавцем, такий правочин є недійсним.

Зазначені обмеження діють до завершення концесійного конкурсу та підписання концесійного договору або відміни чи визнання концесійного конкурсу таким, що не відбувся.

Відповідальність за збереження цілісності об’єкта концесії та за шкоду, завдану такому об’єкту, несе керівник балансоутримувача.

5. За потреби концесієдавець може звернутися до Кабінету Міністрів України для прийняття рішення щодо координації дій центральних та/або місцевих органів виконавчої влади, які не є стороною концесійного договору, але від діяльності яких залежить ефективність підготовки та реалізація проекту, що здійснюється на умовах концесії.