Стаття 16. Право на використання геномної інформації

1. Право на використання геномної інформації з метою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, із дотриманням вимог законодавства України мають:

1) керівники прокуратур та органів досудового розслідування;

2) прокурори;

3) слідчі;

4) дізнавачі;

5) уповноважені особи відповідних підрозділів органів державної влади у межах здійснення оперативно-розшукової, контррозвідувальної, розвідувальної діяльності;

6) слідчий суддя, суд;

7) уповноважені особи Національного центрального бюро Інтерполу в Україні відповідно до законодавства України;

8) органи іноземних держав у разі дотримання ними вимог, передбачених частиною другою статті 17 цього Закону.

2. Фізичні особи (їх законні представники), геномна інформація яких внесена до Електронного реєстру у порядку добровільної державної реєстрації, мають право на використання геномної інформації виключно стосовно себе.

3. Порядок доступу до геномної інформації, зареєстрованої в Електронному реєстрі, та її використання визначається держателем Електронного реєстру.

Органи державної влади, що здійснюють контррозвідувальну та розвідувальну діяльність, досудове розслідування кримінальних правопорушень, мають право безпосереднього автоматизованого доступу до Електронного реєстру. Порядок такого доступу визначається спільними актами Міністерства внутрішніх справ України та таких органів державної влади.

4. Персональні дані, що зберігаються в Електронному реєстрі, не можуть бути розкриті або передані особам та органам, не визначеним статтею 16 цього Закону, крім випадків, установлених законом.