Стаття 37. Розгляд справ про порушення профільного законодавства

1. Метою розгляду справ про порушення профільного законодавства (далі - справи про правопорушення) є:

1) захист осіб, які не вчиняли порушень профільного законодавства, від притягнення до відповідальності;

2) притягнення до відповідальності осіб, які вчинили порушення профільного законодавства;

3) застосування належних правових процедур врегулювання наслідків вчинення порушень профільного законодавства.

2. Комісія за результатами здійснення нагляду, проведення інспекцій або розслідувань на ринках капіталу та організованих товарних ринках має право притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні профільного законодавства.

Порядок розгляду справ про порушення профільного законодавства (далі - порядок розгляду) встановлюється Комісією як колегіальним органом.

3. Керівник Колегії уповноважених на розгляд справ протягом одного робочого дня, наступного за днем отримання акта про правопорушення разом з доданими до нього матеріалами, на підставі яких здійснювалася підготовка такого акта, та з коментарями, пропозиціями, поясненнями та/або запереченнями (за наявності) особи, щодо якої складено такий акт, або отримання угоди про врегулювання, визначає уповноваженого на розгляд справ, який здійснюватиме розгляд справи про правопорушення.

У разі спричинення істотної шкоди інвесторам, залежно від тяжкості або тривалості порушення профільного законодавства, обсягів діяльності особи, яка вчинила таке порушення, або величини доходів, які були отримані нею внаслідок його вчинення, або збитків, яких їй вдалося уникнути, та в інших випадках, передбачених порядком розгляду, керівник Колегії уповноважених на розгляд справ у строк, встановлений абзацом першим цієї частини, визначає декількох уповноважених на розгляд справ, які здійснюватимуть розгляд справи про правопорушення.

4. Уповноважений на розгляд справ у процесі проведення розгляду справи про правопорушення має право:

1) розглядати питання щодо притягнення особи, винної у порушенні профільного законодавства, до відповідальності, передбаченої цим Законом;

2) вимагати надання будь-якої інформації (незалежно від способу її збереження або відображення), необхідної для здійснення розгляду справи;

3) залучати для розгляду справи експертів, перекладачів, свідків;

4) проводити, зокрема з використанням відео-, аудіозв’язку, опитування свідків.

У разі прийняття уповноваженим на розгляд справ рішення про проведення опитування свідків, передбаченого цим пунктом, він зобов’язаний не пізніше ніж за три робочі дні до дня опитування у порядку, визначеному Комісією як колегіальним органом, письмово повідомити свідка про проведення опитування. Повідомлення про проведення опитування може містити вимогу до свідка з’явитися для проведення опитування до приміщення Комісії. За згодою свідка його опитування може бути проведено до дати, зазначеної у повідомленні про проведення опитування.

Свідок має право обрати письмову форму проведення опитування, передбаченого цим пунктом, у порядку, визначеному Комісією як колегіальним органом. Обрання письмової форми проведення опитування не вважається відмовою від опитування. У разі обрання письмової форми проведення опитування свідок протягом трьох робочих днів надає у письмовій формі відповіді на запитання уповноваженого на розгляд справ та підписує документ з такими відповідями;

5) направляти особі, щодо якої складено акт про правопорушення, запит про вжиття заходів;

6) затверджувати угоду про врегулювання;

7) застосовувати заходи впливу контрольного характеру;

8) видавати розпорядження про усунення порушення профільного законодавства;

9) здійснювати інші права, передбачені цим Законом.

5. Особа, щодо якої складено акт про правопорушення або з якою укладено угоду про врегулювання, у процесі проведення розгляду справи про правопорушення має право:

1) отримувати правничу допомогу;

2) отримувати копії постанов, що виносяться уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справ;

3) ознайомлюватися з матеріалами справи, виготовляти з них копії (крім документів, що містять інформацію з обмеженим доступом);

4) надавати коментарі, пропозиції, пояснення та/або заперечення, які підлягають обов’язковому долученню до матеріалів справи;

5) надавати інформацію, документи, докази та заявляти клопотання, у тому числі щодо залучення експертів, свідків;

6) ініціювати укладення, укладати угоду про врегулювання;

7) оскаржувати в судовому порядку винесені щодо неї уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справ постанови, видані розпорядження та інші документи;

8) здійснювати інші права, передбачені законом.

6. Свідки мають право:

1) отримувати правничу допомогу;

2) ознайомлюватися протягом розумного строку з документами, наданими уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справ;

3) отримувати пояснення щодо того, яким чином запитання, поставлені у процесі опитування, пов’язані з предметом розгляду справи про правопорушення;

4) ознайомлюватися протягом розумного строку з документом, що фіксує проведення (результати проведення) опитування;

5) надавати коментарі, пропозиції, пояснення та/або заперечення щодо зафіксованої під час (за результатами) опитування інформації;

6) виправляти (за потреби) стенограму чи протокол опитування;

7) здійснювати інші права, передбачені законом.

7. Особа, щодо якої складено акт про правопорушення або з якою укладено угоду про врегулювання, та свідки мають право:

1) не визнавати свою винуватість у вчиненні правопорушення або відмовитися давати пояснення, показання та/або у будь-який момент відмовитися відповідати на окремі запитання, якщо такі пояснення, показання та/або відповіді можуть стати підставою для притягнення їх до відповідальності;

2) відмовитися давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для притягнення їхніх близьких родичів або членів їхніх сімей до відповідальності;

3) бути негайно повідомленими уповноваженим на розгляд справ про свої права, передбачені цією статтею.

8. Уповноважений (уповноважені) на розгляд справ, визначений (визначені) згідно із частиною третьою цієї статті, відповідно до порядку розгляду виносить (виносять) постанову про початок проведення розгляду справи про правопорушення та призначає (призначають) дату розгляду справи про правопорушення (акта про правопорушення або угоди про врегулювання).

9. Рішення, які у процесі проведення розгляду справи про правопорушення має право приймати уповноважений на розгляд справ, оформлюються постановами, розпорядженнями та іншими документами відповідно до порядку розгляду.

10. Розгляд справи про правопорушення здійснюється у присутності особи, щодо якої складено акт про правопорушення або з якою укладено угоду про врегулювання, та/або у присутності уповноваженого представника такої особи.

У разі якщо особа, щодо якої складено акт про правопорушення або з якою укладено угоду про врегулювання, та/або її уповноважений представник були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи про правопорушення, але без поважних причин не з’явилися, такий розгляд може бути здійснений уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справи за її (його) відсутності. У такому разі уповноважений (уповноважені) на розгляд справи повинен (повинні) мати докази, які підтверджують факт отримання такою особою (її уповноваженим представником) повідомлення про місце, дату та час розгляду справи про правопорушення.

11. У процесі проведення розгляду справи про правопорушення уповноважений (уповноважені) на розгляд справ повинен (повинні) надати особі, щодо якої складено акт про правопорушення та не укладено угоду про врегулювання, можливість:

1) надати коментарі, пояснення та/або заперечення щодо акта про правопорушення у строк не менше 10 робочих днів;

2) запропонувати укласти угоду про врегулювання.

У разі якщо після винесення постанови про початок проведення розгляду справи про правопорушення особа, щодо якої складено акт про правопорушення, запропонувала укласти угоду про врегулювання, така пропозиція розглядається уповноваженим на супроводження відповідно до статті 36 цього Закону.

У разі якщо за результатами розгляду пропозиції про укладення угоди про врегулювання таку угоду було укладено після винесення постанови про початок проведення розгляду справи про правопорушення, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ зупиняє (зупиняють) розгляд акта про правопорушення та призначає (призначають) дату розгляду угоди про врегулювання.

12. Під час проведення розгляду справи уповноважений (уповноважені) на розгляд справ зобов’язаний (зобов’язані) всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини можливого вчинення порушення профільного законодавства. Встановлення факту вчинення такого порушення не може здійснюватися на підставі доказів, отриманих з порушенням вимог, встановлених цим Законом.

Усі сумніви щодо доведеності вчинення особою порушення профільного законодавства тлумачаться на користь такої особи.

13. Фізичні та юридичні особи зобов’язані не перешкоджати у проведенні розгляду справи про правопорушення шляхом:

1) ненадання або надання не в повному обсязі інформації, пов’язаної з предметом розгляду справи про правопорушення, крім випадків, передбачених пунктами 1 і 2 частини сьомої цієї статті;

2) надання недостовірної інформації;

3) надання інформації у формі або у спосіб, що унеможливлює чи ускладнює її використання;

4) знищення документів, інформації, у тому числі які містяться в інформаційних системах (базах даних), інших матеріалів, що можуть бути доказами;

5) неприбуття без поважних причин для проведення опитування або неповідомлення про причини такого неприбуття, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім пункту 4 частини четвертої цієї статті.

14. Під час проведення розгляду справи про правопорушення уповноважений (уповноважені) на розгляд справ виносить (виносять) постанови:

1) про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення;

2) про відновлення проведення розгляду справи про правопорушення;

3) про завершення проведення розгляду справи про правопорушення;

4) про встановлення факту порушення профільного законодавства;

5) про застосування заходів впливу контрольного характеру;

6) про затвердження угоди про врегулювання або про відмову у затвердженні угоди про врегулювання;

7) інші постанови, визначені законодавством.

У разі винесення постанови про затвердження угоди про врегулювання постанови, передбачені пунктами 3-5 цієї частини, не виносяться.

Передбачені цією частиною постанови направляються особі, щодо якої вони винесені, протягом п’яти робочих днів з дня винесення.

15. Постанова про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення виноситься:

1) у випадках, передбачених частиною шістнадцятою цієї статті;

2) у разі настання обставин, що перешкоджають подальшому розгляду справи.

Винесення постанови про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення зупиняє перебіг строку давності, визначеного частиною двадцять першою цієї статті, у разі винесення постанови відповідно до пункту 1 цієї частини.

Проведення розгляду справи про правопорушення зупиняється з підстави, передбаченої пунктом 2 цієї частини, на період існування обставин, що перешкоджають подальшому розгляду справи.

16. Якщо у процесі проведення розгляду справи про правопорушення виявлені ознаки вчинення кримінального правопорушення у сфері ринків капіталу та організованих товарних ринків, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ виносить (виносять) постанову про направлення повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до відповідних правоохоронних органів та направляє (направляють) таке повідомлення з копіями матеріалів справи. У разі якщо за таким повідомленням розпочато кримінальне провадження, такий уповноважений виносить (такі уповноважені виносять) постанову про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення на період кримінального провадження, крім випадків, передбачених абзацом третім цієї частини.

Протягом кримінального провадження, розпочатого за наслідками повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, направленого уповноваженим (уповноваженими) на розгляд справ, перебіг строків притягнення особи до відповідальності, визначених частиною двадцять першою цієї статті, зупиняється, крім випадків, передбачених абзацом третім цієї частини.

У разі якщо у процесі проведення розгляду справи ознаки кримінального правопорушення у сфері ринків капіталу та організованих товарних ринків встановлені одночасно з ознаками порушення профільного законодавства, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ може (можуть) не виносити постанову про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення.

17. Уповноважений (уповноважені) на розгляд справ, крім випадків, передбачених абзацом третім частини шістнадцятої цієї статті, у разі якщо було розпочато кримінальне провадження за наслідками надісланого таким уповноваженим (такими уповноваженими) повідомлення, передбаченого абзацом першим частини шістнадцятої цієї статті, виносить (виносять):

1) постанову про відновлення проведення розгляду справи про правопорушення - у разі якщо кримінальне провадження закрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, або з цієї самої підстави судом ухвалено виправдувальний вирок;

2) постанову про завершення проведення розгляду справи про правопорушення - у разі якщо кримінальне провадження закрито з інших підстав, передбачених статтею 284 Кримінального процесуального кодексу України;

3) постанову про завершення проведення розгляду справи про правопорушення - у разі якщо у кримінальному провадженні ухвалено судове рішення, у якому суд вирішив обвинувачення по суті.

18. Постанова про відновлення проведення розгляду справи про правопорушення виноситься у разі:

1) настання випадку, передбаченого пунктом 1 частини сімнадцятої цієї статті;

2) якщо угода про врегулювання вважається розірваною з підстави, передбаченої абзацом першим частини п’ятої статті 38 цього Закону;

3) зникнення обставин, що перешкоджали розгляду справи.

19. Постанова про завершення проведення розгляду справи про правопорушення виноситься у разі:

1) якщо за наслідками розгляду справи про правопорушення встановлено відсутність складу порушення профільного законодавства або малозначність такого порушення;

2) настання випадку, передбаченого пунктом 2 або 3 частини сімнадцятої цієї статті.

20. Постанова про встановлення факту порушення профільного законодавства виноситься у разі встановлення складу порушення такого законодавства та за умови, що особа підлягає звільненню від відповідальності у зв’язку із завершенням визначеного частиною двадцять першою цієї статті строку притягнення до передбаченої цим Законом відповідальності за порушення профільного законодавства.

Передбачена абзацом першим цієї частини постанова може бути оскаржена у судовому порядку в частині встановлення складу порушення профільного законодавства.

21. Особа звільняється від передбаченої цим Законом відповідальності за порушення профільного законодавства, якщо минуло:

1) дев’ять місяців з дня виявлення порушення або три роки з дня вчинення порушення, крім випадків, зазначених у пункті 2 цієї частини;

2) п’ять років з дня вчинення порушення заборони (заборон), передбаченої (передбачених) статтями 21 та/або 22 Закону України "Про товарні біржі" та/або статтями 150, 153 та/або 159 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а при триваючому порушенні, зазначеному в цьому пункті, - три роки з дня його виявлення.

Перебіг строків, визначених цією частиною, зупиняється у випадках, передбачених цією статтею.

22. Постанова про застосування заходів впливу контрольного характеру виноситься у разі встановлення складу порушення профільного законодавства та за умови, що не закінчилися строки давності, визначені частиною двадцять першою цієї статті.

23. При визначенні заходів впливу контрольного характеру, які підлягають застосуванню за наслідками встановлення вчинення порушення профільного законодавства, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ зобов’язаний (зобов’язані) взяти до уваги такі обставини:

1) тяжкість і тривалість порушення;

2) фінансовий стан порушника та прогнозовані наслідки для його фінансового стану, спричинені застосуванням до такого порушника фінансових санкцій (штрафів) за порушення профільного законодавства;

3) вигода (отриманий прибуток або збитки, яких вдалося уникнути), одержана порушником внаслідок вчинення порушення (якщо сума вигоди може бути визначена);

4) збитки третіх осіб, спричинені внаслідок вчинення порушення, якщо сума таких збитків може бути визначена;

5) інші порушення профільного законодавства, вчинені порушником протягом останніх 10 років, що передують дню винесення відповідної постанови;

6) умисність або необережність вчинення порушення;

7) співпраця порушника з Комісією;

8) заходи, вжиті порушником з метою запобігання повторному вчиненню порушення;

9) наслідки вчинення порушення для фінансової системи та/або системи організованих товарних ринків, зокрема виникнення системних ризиків для функціонування ринків капіталу внаслідок вчиненого порушення;

10) обставини, що відповідно до закону обтяжують відповідальність;

11) обставини, що пом’якшують відповідальність;

12) інші обставини, що мають значення для об’єктивного визначення заходів впливу контрольного характеру.

У разі якщо порушником профільного законодавства є фінансова установа, нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ також повинен (повинні) брати до уваги інформацію, отриману від Національного банку України, щодо діяльності зазначеного суб’єкта, зокрема про його фінансовий стан та прогнозовані для його діяльності наслідки, спричинені застосуванням фінансових санкцій (штрафів) за порушення профільного законодавства.

24. У разі якщо станом на дату винесення постанови про встановлення факту порушення профільного законодавства або постанови про застосування заходів впливу контрольного характеру порушення профільного законодавства триває, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ одночасно з винесенням відповідної постанови видає (видають) розпорядження про усунення порушення профільного законодавства, в якому зазначаються:

1) заходи, яких особа зобов’язана вжити з метою припинення порушення;

2) строк вжиття заходів, передбачених пунктом 1 цієї частини;

3) порядок звітування про вжиті заходи;

4) наслідки невиконання розпорядження.

Передбачене цією частиною розпорядження направляється особі, щодо якої воно видано, протягом п’яти робочих днів з дня видання.

25. Постанова про відмову в затвердженні угоди про врегулювання виноситься у разі, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам закону;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним;

5) очевидна неможливість виконання стороною угоди взятих на себе за угодою зобов’язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У разі винесення постанови про відмову в затвердженні угоди про врегулювання, яку було подано до Колегії уповноважених на розгляд справ у випадку, передбаченому пунктом 3 частини п’ятої статті 36 цього Закону, уповноважений на супроводження відновлює процес фіксації факту порушення профільного законодавства в порядку, передбаченому статтею 36 цього Закону.

Постанова про затвердження угоди про врегулювання виноситься у разі, якщо відсутні підстави для відмови в затвердженні такої угоди, визначені пунктами 1-6 цієї частини. Угода про врегулювання є невід’ємною частиною постанови про затвердження угоди про врегулювання.

Винесення постанови про затвердження угоди про врегулювання зупиняє розгляд справи про правопорушення та перебіг строків давності, визначених частиною двадцять першою цієї статті, на строк до виконання такої угоди або до настання обставин, передбачених абзацом першим частини п’ятої статті 38 цього Закону, за яких така угода вважається розірваною.

26. Постанови, передбачені пунктами 1-6 частини чотирнадцятої цієї статті, повинні містити:

1) ідентифікаційні дані особи, щодо якої складено акт про правопорушення та/або з якою укладено угоду про врегулювання;

2) відповідні норми профільного законодавства, за порушення яких щодо особи складено акт про правопорушення та/або вчинення яких така особа визнала, уклавши угоду про врегулювання;

3) передбачені цією статтею підстави винесення постанови, обґрунтування та мотиви застосування таких підстав;

4) строки і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження;

5) порядок отримання копій постанови;

6) інші відомості, визначені порядком розгляду.

У разі винесення постанов, передбачених пунктами 3-6 частини чотирнадцятої цієї статті, додатково зазначається рішення щодо речових доказів.

У разі винесення постанови, передбаченої пунктом 4 частини чотирнадцятої цієї статті, додатково зазначаються докази підтвердження вчинення порушення із зазначенням мотивів врахування доказів, що містяться у матеріалах справи, у разі неврахування окремих доказів - мотиви неврахування, а також підстави звільнення від відповідальності відповідно до строків давності, визначених частиною двадцять першою цієї статті.

У разі винесення постанови, передбаченої пунктом 5 частини чотирнадцятої цієї статті, додатково зазначаються докази підтвердження вчинення порушення із зазначенням мотивів врахування доказів, що містяться у матеріалах справи, у разі неврахування окремих доказів - мотиви неврахування, а також заходи впливу контрольного характеру, призначені за кожне з порушень, що визнано доведеним, із зазначенням обставин, передбачених частиною двадцять третьою цієї статті, що були взяті до уваги при визначенні таких заходів впливу.

У разі винесення постанови про затвердження угоди про врегулювання, передбаченої пунктом 6 частини чотирнадцятої цієї статті, додатково зазначаються відомості про укладену угоду про врегулювання (її реквізити, зміст та передбачені нею заходи контрольного характеру).

27. Вимоги до форми та інші вимоги до змісту постанов, передбачених цією статтею, встановлюються порядком розгляду.

28. Постанови, винесені відповідно до цієї статті, набирають чинності з моменту їх винесення.

29. Постанова, винесена відповідно до цієї статті, може бути оскаржена виключно до суду у порядку, встановленому законом.

30. У разі якщо винесена відповідно до цієї статті постанова про застосування заходів впливу контрольного характеру, якою передбачено застосування до особи заходу контрольного характеру у вигляді накладення штрафу, протягом одного місяця з дня набрання нею чинності не була самостійно виконана особою, щодо якої застосовано такий захід контрольного характеру, або не була оскаржена у судовому порядку, така постанова набуває статусу виконавчого документа, підлягає оформленню Комісією відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та передається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання згідно із законом.

У разі якщо зазначена постанова протягом одного місяця з дня набрання нею чинності була оскаржена у судовому порядку та адміністративним судом було відкрито провадження у справі про визнання зазначеної постанови протиправною та скасування, така постанова набуває статусу виконавчого документа з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням щодо такої постанови з урахуванням строків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

31. Про застосування заходів впливу контрольного характеру до фінансових установ, нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, або посадових осіб таких установ Комісія інформує Національний банк України протягом трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови.

32. Кошти від сплати штрафів за порушення профільного законодавства зараховуються до загального фонду Державного бюджету України.

{Закон доповнено статтею 37 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024 }