Чи збереже Україна преюдиційність судових рішень, чи розвʼязавши судам руки з перегляду раніше винесених судових рішень відкриємо скриньку Пандори — подивимося вже незабаром (Ухвала від 05.02.25 у справі № 910/10365/15)

Фабула судового акту: Верховний суд розглядає питання можливості відступити від принципу преюдиційності* судових рішень, якщо пізніше зібрані докази спростовуватимуть преюдиційні обставини, встановлені попередніми рішеннями судів

*Преюдиційність у процесуальному праві має вираження у вигляді обов’язку суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дає змогу уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу й засобів.

Правова визначеність? Кому вона потрібна якщо є ефективні менеджери!

Верховний Суд в чергове чинить замах на довіру до судових інституцій та авторитет рішень судів.

Сергій Клюца, адвокат, керівник практики адвокатів Crowe Mikhailenko, звертає увагу, що процесуальні кодекси передбачили пряму норму про преюдиційність рішень судів — ч.4 ст.75 ГПК, ч.4 ст.82 ЦПК, ч.4 ст.78 КАС, ст.90 КПК.
Ці правила виникли не на порожньому місці — їх основу створили норми Консттуції України: ч.3 ст.34 про авторитет і неупередженість правосуддя та ч.2 ст.129 про обов'язковість судових рішень.

Втім, що робити Верховному Суду в його бажанні нести справедливість у відносинах, де вже є рішення судів, що набрали законну силу? Звісно, створити для себе нову норму!

Саме таку спробу спостерігаємо зараз в Касаційному господарському суді, що ухвалою від 05.02.25 передав на розгляд Об'єднаної палати Верховного Суду справу № 910/10365/15 для відповіді на питання про можливість відступити від принципу преюдиційності судових рішень, якщо пізніше зібрані докази спростовуватимуть преюдиційні обставини, встановлені попередніми рішеннями судів.

Чи збереже Україна преюдиційність судових рішень і залишки довіри до судової системи, чи розвʼязавши судам руки з перегляду раніше винесених судових рішень відкриємо скриньку Пандори — подивимося вже незабаром.

УХВАЛА

05 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/10365/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" - Авраміч В.О.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дагмар-Інвест" - Спасибко А.В.,

Національного банку України - не з`явився,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фросбі-М" - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дагмар-Інвест"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Національного банку України,

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фросбі-М"

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 23.09.2013 Публічне акціонерне товариство "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк") (як кредитодавець) та ТОВ "Фросбі-М" (як позичальник) уклали кредитний договір №255/1/13-KL (далі - Кредитний договір), за умовами якого:

- в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позивальнику кредит, а позичальник зобов`язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору (п.1.1);

- кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкритої відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором; кредит може надаватися траншами; позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості за кредитом і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим кредитним договором, може знову отримати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією (п.1.2);

- максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 3 000 000,00 доларів США (п.1.3);

- кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 22.09.2015 включно (п.1.4);

- за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, розмір встановлюється у розмірі 14,5% річних (п.1.5).

2. З виписки по особовому рахунку (сформованої 17.04.2015 за період з 23.09.2013 до 16.04.2015) вбачається, що ПАТ "Златобанк" надало ТОВ "Фросбі-М" кредит у загальному розмірі 3 000 000,00 доларів США таким чином: 27.09.2013 - 1 500 000,00 доларів США; 18.10.2013 - 500 000,00 доларів США; 19.11.2013 - 500 000,00 доларів США; 10.12.2013 - 228 166,26 доларів США; 11.12.2013 - 271 833,74 доларів США.

3. 11.10.2013 ПАТ "Златобанк" (як іпотекодержатель) та ТОВ "Дагмар-Інвест" (як іпотекодавець) уклали договір іпотеки (далі - Договір іпотеки), який 11.10.2013 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрований в реєстрі за №3747. За умовами Договору іпотеки:

- договір забезпечує виконання зобов`язань, що випливають з укладеного між ТОВ "Фросбі-М" (боржник) та іпотекодержателем Кредитного договору та додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому (основне зобов`язання), за умовами якого боржник зобов`язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти, надані у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 3 000 000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення не пізніше 22.09.2015 включно, чи в інші строки, встановлені в Кредитному договорі, сплатити нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 14,5% річних, а також комісії, неустойки (пені, штрафи), всі без виключення інші платежі/суми, в розмірах, строки, у випадках та на умовах, передбачених основним зобов`язанням, відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки та витрати, що можуть виникнути у іпотекодержателя в зв`язку з укладенням, виконання основного зобов`язання та цього договору, в тому числі, але не виключно, витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, його реалізацію, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, тощо, які забезпечуються іпотекою відповідно до чинного законодавства України (п.1.1);

- предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Лісова (вул. Калініна), буд. 1б, загальна площе 1 836,6 кв. м, опис об`єкта: І А, - торгове приміщення, загальна площа 1 539,4 кв. м; а - підвальне приміщення, загальна площа 297,2 кв. м (далі - предмет іпотеки) (п.1.2);

- іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором та/або позичальником за Кредитним договором переважно перед іншими кредиторами та або позичальника задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, звернути стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) (п.3.4.1);

- іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) у випадках невиконання та/або неналежного виконання основного зобов`язання та в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням, а також у разі невиконання/неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України (п.4.1).

4. 27.08.2015 ПАТ "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського В.І. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Фросбі-М" про стягнення заборгованості за Кредитним договором, а саме 2 492 118,43 доларів США заборгованість за основним боргом, процентами та 539 674,96 грн штрафу та пені.

5. Господарський суд міста Києва рішенням від 14.12.2017 у справі №910/22361/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 та постановою Верховного Суду від 02.10.2018, провадження у справі №910/22361/15 в частині стягнення 169 349,22 доларів США заборгованості за кредитом, 24 030,72 доларів США заборгованості за процентами, 22 999,79 грн пені та 5 000,00 грн штрафу припинив у зв`язку з відсутністю предмета спору; в іншій частині позову відмовив.

6. Господарський суд міста Києва у справі №910/22361/15 встановив, що раніше 15.04.2015 ТОВ "Фросбі-М" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Златобанк" про визнання припиненими його зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором у частині боргу на загальну суму 2 136 850,78 доларів США (справа №910/9544/15).

7. Київський апеляційний господарський суд постановою від 20.07.2016 у справі №910/9544/15, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2016, визнав припиненим з 12.02.2015 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов`язання ТОВ "Фросбі-М" перед ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором в частині заборгованості за кредитом в розмірі 2 136 850,78 доларів США; визнав відсутнім у ПАТ "Златобанк" права вимоги до ТОВ "Фросбі-М" на загальну суму 2 136 850,78 доларів США за Кредитним договором.

8. У свою чергу 10.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ПАТ "Златобанк" з вимогами до ТОВ "Фросбі-М" про визнання недійсним одностороннього правочину від 12.02.2015 (про зарахування зустрічних однорідних вимог), в тому числі щодо припинення зобов`язань ТОВ "Фросбі-М" за Кредитним договором.

9. Господарський суд міста Києва рішенням від 23.09.2015 у справі №910/17681/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2016, у задоволенні позову ПАТ "Златобанк" відмовив повністю.

10. 15.07.2015 ПАТ "Златобанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Фросбі-М" про визнання недійсним одностороннього правочину від 12.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі щодо припинення зобов`язань ТОВ "Фросбі-М" за Кредитним договором.

11. Господарський суд міста Києва рішенням від 08.02.2016 у справі №910/18212/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 відмовив у задоволенні позову ПАТ "Златобанк" до ТОВ "Фросбі-М" про визнання недійсним одностороннього правочину від 12.02.2015.

12. Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/22361/15 вбачається, що сума основного боргу в розмірі 2 492 118,43 доларів США складається з 2 306 200,00 доларів США заборгованості за кредитом та 185 918,43 доларів США заборгованості за процентами.

13. Господарський суд міста Києва у рішенні від 14.12.2017 у справі №910/22361/15, з урахування обставин, встановлених у справі №910/9544/15, щодо припинення зобов`язання за Кредитним договором з 12.02.2015 на суму 2 136 850,78 доларів США, встановив, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду сума заборгованості позичальника за кредитом становила 169 349,22 доларів США (2 306 200,00 доларів США - 2 136 850,78 доларів США); обґрунтованим розміром відсотків за заявлений позивачем період (з 27.09.2013 до 19.08.2015) є 24 030,72 доларів США; обґрунтованим розміром пені є 22 999,79 грн та штрафу 5 000,00 грн.

14. Господарський суд міста Києва у рішенні від 14.12.2017 у справі №910/22361/15 також встановив, що 23.05.2017 здійснено погашення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 169 349,11 доларів США (платіжне доручення №1) та у розмірі 24 030,70 доларів США (платіжне доручення №2); згідно платіжних доручень №3 та №4 від 23.05.2017 позичальником здійснено погашення пені на суму 22 999,79 грн та штрафу на суму 5 000,00 грн.

Короткий зміст позовних вимог

15. У квітні 2015 року ПАТ "Златобанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Дагмар-Інвест" про погашення заборгованості ТОВ "Фросбі-М" за кредитним договором №255/1/13-К.L від 23.09.2013 в розмірі 2 426 876,34 доларів США в рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки (договір іпотеки від 11.10.2013) шляхом продажу на прилюдних торгах нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Лісова (вул. Калініна), буд. 16 (один б), загальною площею 1 836,6 кв. м (опис об`єкта: І А, - торгове приміщення, загальна площа 1 539,4 кв. м; а - підвальне приміщення, загальна площа 297,2 кв. м) та належить на праві власності ТОВ "Дагмар-Інвест", право власності на яке зареєстроване державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.10.2013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 178113968105, номер запису про право власності: 2827087, на користь ПАТ "Златобанк", визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки відповідно до положень Закону "Про виконавче провадження" та Закону "Про іпотеку".

16. 20.05.2015 ПАТ "Златобанк" подало до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заборгованість ТОВ "Фросбі-М" за кредитним договором №255/1/13-К.L від 23.09.2013 станом на 17.04.2015 становить 2 376 007,62 доларів США за основним боргом і процентах та 50 868,72 грн пені, просило звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Лісова (вул. Калініна), буд. 16 (один б), загальною площею 1 836,6 кв. м (опис об`єкта: І А, - торгове приміщення, загальна площа 1 539,4 кв. м; а - підвальне приміщення, загальна площа 297,2 кв. м) що належить на праві власності ТОВ "Дагмар-Інвест".

17. Звертаючись з позовною заявою до суду позивач зазначив, що позичальник порушив зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором, а тому у позивача виникло право звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

18. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.01.2024 у задоволенні позову відмовив.

19. Суд першої інстанції виходив з такого:

- під час розгляду справи №910/22361/15 встановлено фактичний розмір заборгованості за Кредитним договором, який включає заборгованість за період, що є предметом у цій справі, а також те, що він повністю погашений; у зв`язку з припиненням (виконанням) основного зобов`язання за Кредитним договором іпотека за Договором іпотеки є також припиненою;

- оскільки на момент розгляду цієї справи набрали законної сили судові рішення у справах №910/17691/15, №910/18215/15, №910/9544/15, №910/22361/15, обставини, які були встановлені під час розгляду цих справ не підлягають доказуванню в межах цієї справи;

- позовні вимоги не є необґрунтованими, оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів наявність заборгованості за Кредитним договором, тому відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

20. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.07.2024 здійснив заміну позивача ПАТ "Златобанк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Ю-Бейс", а постановою від 28.10.2024 - залишив рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 без змін.

21. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- суду першої інстанції правильно вказав, що під час розгляду справи №910/22361/15 встановлено фактичний розмір заборгованості за Кредитним договором, який включає заборгованість за період, що є предметом у цій справі, та, що він повністю погашений;

- оскільки на момент розгляду цієї справи набрали законної сили судові рішення у справах №910/17691/15, №910/18215/15, №910/9544/15, №910/22361/15, не потребують повторного доведення обставини, які були встановлені під час розгляду цих справ щодо: 1) дійсності та правомірності односторонніх правочинів ТОВ "Фросбі-М" щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором на загальну суму 2 136 850,78 доларів США; 2) визнання припиненими з 12.02.2015 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов`язань ТОВ "Фросбі-М" перед ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором в частині заборгованості за кредитом в розмірі 2 136 850,78 доларів США; 3) відсутності у ПАТ "Златобанк" з 12.02.2015 права вимоги до ТОВ "Фросбі-М" на загальну суму 2 136 850,78 доларів США за Кредитним договором; 4) повного погашення ТОВ "Фросбі-М" перед ПАТ "Златобанк" заборгованості за Кредитним договором в частині тіла кредиту в сумі 169 349,22 доларів США, в частині процентів за кредитом в сумі 24 030,72 доларів США за період з 27.09.2013 до 19.08.2015, в частині пені за кредитом сумі 22 999,79 грн, в частині штрафу за кредитом в сумі 5 000,00 грн, в частині процентів за кредитом в сумі 43 010,71 доларів США за період з 20.08.2015 до 22.05.2017, та відсутності у ПАТ "Златобанк" права вимоги до ТОВ "Фросбі-М" на такі або інші суми;

- викладені обставини та судові рішення повністю спростовують твердження позивача про наявність у ТОВ "Фросбі-М" заборгованості перед ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором як в розмірі 2 376 007,62 доларів США за основним боргом і процентах та 50 868,72 грн пені, що вказана позивачем у його заяві від 20.05.2015 про зменшення розміру позовних вимог, так і в розмірі 4 820 430,26 доларів США (2 306 200,00 доларів США по тілу кредиту та 2 514 23,26 доларів США по процентам), що вказана в його запереченнях від 07.11.2023 та доданій до такої заяви довідці від 23.06.2023;

- будь-які внутрішні документи ПАТ "Златобанк", на які є посилається ТОВ "ФК "Ю-Бейс", відхиляються, оскільки вони суперечать означеним вище судовим рішенням, які набрали законної сили;

- викладені вище обставини та судові рішення повністю спростовують твердження НБУ про наявність у ТОВ "Фросбі-М" заборгованості перед ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором у розмірі 2 376 007,62 доларів США за основним боргом і процентах та 50 868,72 грн пені, що вказана НБУ;

- правильним є висновок суду першої інстанції, що у зв`язку з припиненням (виконанням) основного зобов`язання за Кредитним договором іпотека за Договором іпотеки є також припиненою, а тому позовні вимоги не є необґрунтованими, оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів наявності заборгованості за Кредитним договором, тому відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

22. 27.11.2024 ТОВ "ФК "Ю-Бейс" через систему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

23. Верховний Суд ухвалою від 09.12.2024 залишив без руху касаційну скаргу ТОВ "ФК "Ю-Бейс".23.12.2024 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "ФК "Ю-Бейс" про усунення недоліків касаційної скарги, до якої скаржник додав, зокрема, касаційну скаргу у новій редакції.

24. ТОВ "ФК "Ю-Бейс" в касаційній скарзі у новій редакції посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), а також п.1 ч.3 ст.310 ГПК, які обґрунтовує таким:

1) суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норм процесуального права (ст.75 ГПК), не врахувавши висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, від 30.08.2022 у cправі №904/1427/21 (суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах (щодо преюдиційності фактів)):

- суди попередніх інстанцій помилково вважали, що оскільки на момент розгляду цієї справи набрали законної сили судові рішення у справах №910/17691/15, №910/18212/15, №910/9544/15, №910/22361/15, то обставини, які були встановлені під час розгляду цих справ, не підлягають доказуванню у цій справі;

- суди попередніх інстанцій не дослідили той факт, що у ТОВ "Фросбі-М" наявна непогашена заборгованість перед AT "Златобанк" за кредитним договором від 23.09.2013 №255/1/13-KL;

- суди попередніх інстанцій не надали оцінки тому, що на виконання вимог Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" згідно наказу Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію AT "Златобанк" від 04.07.2016 на підставі пунктів 1, 2, 7 ч.3 ст.38 Закону віднесено до нікчемних угоду, оформлену заявою ТОВ "Фросбі-М" від 12.02.2015, про зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором №255/1/13-К.L від 23.09.2013, договором банківського вкладу "Універсальний" №055273 від 14.02.2014, укладеним між AT "Златобанк" та ОСОБА_1 , та договором банківського вкладу "Універсальний" №055270 від 14.02.2014, укладеним між AT "Златобанк" та ОСОБА_2 на загальну суму 2 079 028,01 доларів США;

- суд апеляційної інстанції мав надати преюдиційне значення тільки фактам, встановленим судами в межах справ №910/9544/15, №910/17681/15, №910/18212/15, 910/22361/15, а не правовій оцінці, зробленій судами в межах зазначених справ (неправильно застосовано приписи ст.75 ГПК), та самостійно, на підставі зібраних доказів та встановлених обставин, зробити висновки щодо чинності правовідносин за Кредитним договором та наявності непогашеної заборгованості;

2) суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи пунктів 1.8, 10.12, 10.13, 10.20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003 №492, зокрема, суд не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 10.01.2022 у справі №910/10784/16 (саме по собі невиконання посадовими особами банку припису щодо здійснення розрахунків через кореспондентський рахунок НБУ, наведених у постанові НБУ №293/БТ про віднесення банку до категорії проблемних, за буквальним змістом ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є підставою для висновку про нікчемність спірного правочину, але встановлення судом цього факту поряд з іншими встановленими фактичними обставинами справи може свідчити про наявність таких підстав), від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину):

- погашення заборгованості за кредитним договором не за рахунок грошових коштів, а шляхом взаємозаліку, окрім ознак нікчемності, суперечить встановленим НБУ обмеженням для проблемного банку;

- в порушення статей 86 236 269 282 ГПК та всупереч висновкам, викладеним у вищенаведених постановах Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не надав оцінки аргументам позивача про нікчемність односторонніх правочинів ТОВ "Фросбі-М" від 12.02.2015 про зарахування зустрічних вимог;

3) суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 79 86 ГПК, не врахував висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №910/10442/21 (щодо встановлення всіх обставин справи та перевірки судом суми заборгованості та інших нарахувань), від 09.04.2024 у справі №2-2328/11, Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (щодо дослідження, перевірки та оцінки доказів при визначенні розміру заборгованості); суди попередніх інстанцій не дослідили обставини наявності та погашення заборгованості, не перевірили правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, не дослідили усі наявні докази, не навели висновків щодо перевірки та оцінки розрахунку заборгованості на відповідність умовам кредитного договору щодо порядку та підстав нарахування процентів та пені;

4) суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, при цьому неправильно застосував приписи статей 79 86 ГПК без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.05.2023 у справі №910/10442/21, від 09.04.2024 у справі №2-2328/11; приписи ст.75 ГПК без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.09.2020 у справі №907/29/19, від 30.08.2022 у cправі №904/1427/21; приписи ст.601 ЦК та ч.3 ст.203 ГК без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16:

- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме, розрахунок заборгованості станом на 01.10.2023, складений позивачем, виписки з особових рахунків ТОВ "Фросбі-М", повідомлення банку від 29.09.2016 про нікчемність правочину зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.02.2015, факт отримання ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування в розмірі 200 000,00 грн в період тимчасової адміністрації (08.05.2015);

- суди попередніх інстанцій не врахували всіх істотних обставин справи, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, положення статей 215 216 236 512 514 598 601 ЦК, ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та норми процесуального права;

5) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, відсутній висновок щодо визнання нікчемним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчиненого до запровадження тимчасової адміністрації в проблемному банку, за умови, що кредитор банку отримав гарантовану суму відшкодування за вкладами в розмірі 200 000,00 грн та на підставі того самого договору здійснив зарахування зустрічних вимог з банком, тим самим надав перевагу відповідному кредитору.

25. 27.01.2025 надійшов відзив ТОВ "Дагмар-Інвест", в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

26. У відзиві ТОВ "Дагмар-Інвест" зазначає, зокрема, таке:

- у позовній заяві від 21.04.2015 (з урахуванням заяви від 20.05.2015 про зменшення розміру позовних вимог) ПАТ "Златобанк" визначило заборгованість ТОВ "Фросбі-М" перед ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором станом на 17.04.2015 у розмірі 2 376 007,62 доларів США за основним боргом і процентах та 50 868,72 грн зі сплати пені;

- ні ПАТ "Златобанк", ні ТОВ "ФК "Ю-Бейс" не надали жодного детального та зрозумілого розрахунку такої заборгованості, а також не подали заяв про збільшення та/чи зменшення позовних вимог на суму такої розрахованої банком заборгованості з урахуванням судових рішень, які набули законної сили, щодо припинення (відсутності) такої заборгованості;

- доводи скаржника є повністю необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам та фактам, зокрема, встановленим численними судовими рішеннями, які набули законної сили, та безпосередньо стосуються предмету цієї справи, ці доводи зводяться до намагання переоцінки та перегляду таких судових рішень;

- судовими рішеннями у справах №910/17681/15 та №910/18212/15 повністю підтверджено правомірність односторонніх правочинів ТОВ "Фросбі-М" щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором на загальну суму 2 136 850,78 доларів США, та спростовано будь-які заперечення ПАТ "Златобанк" та НУБ щодо неможливості та незаконності здійснення таких угод та зустрічних зарахувань;

- судовими рішеннями у справах №910/9544/15, №910/22361/15 вкотре повністю підтверджено правомірність односторонніх правочинів ТОВ "Фросбі-М" щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором на загальну суму 2 136 850,78 доларів США та визнано відсутнім у ПАТ "Златобанк" права вимоги до ТОВ "Фросбі-М" на загальну суму 2 136 850,78 доларів США за Кредитним договором у зв`язку із припиненням таких зобов`язань;

- судові рішення у справах №910/17681/15, №910/18212/15, №910/9544/15 та №910/22361/15, які набрали законної сили, не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі у цій справі, не можуть їм суперечити;

- ці обставини та судові рішення повністю спростовують твердження скаржника про наявність у ТОВ "Фросбі-М" заборгованості перед ПАТ "Златобанк"/ТОВ "ФК "Ю-Бейс" за Кредитним договором як в розмірі 2 376 007,62 доларів США за основним боргом і процентах та 50 868,72 грн пені, що вказана позивачем у його заяві від 20.05.2015 про зменшення розміру позовних вимог, так і в розмірі 4 820 430,26 доларів США (2 306 200,00 доларів США по тілу кредиту та 2 514 23,26 доларів США по процентам), що вказана в його запереченнях від 07.11.2023 та доданій до такої заяви довідці від 23.06.2023;

- з огляду на предмет дослідження у справі №910/22361/15 та прийняті за результатом розгляду цієї справи судові рішення, суди встановили факт відсутності заявленої ПАТ "Златобанк" до стягнення заборгованості за Кредитним договором, що і є прямою підставою для припинення іпотеки в зв`язку із відсутністю основного зобов`язання;

- інші ж заперечення ТОВ "ФК "Ю-Бейс" є нічим іншим, як їх намаганням в рамках розгляду цієї справи здійснити перегляд судових рішень у справах №910/17681/15, №910/18212/15, №910/9544/15 та №910/22361/15, які набрали законної сили та не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у цій справі, не можуть їм суперечити.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

27. Верховний Суд ухвалою від 13.01.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Ю-Бейс", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 05.02.2025.

ПІДСТАВИ ПЕРЕДАЧІ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ОБ`ЄДНАНОЇ ПАЛАТИ

28. У касаційній скарзі скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції мав надати преюдиційне значення тільки фактам, встановленим судами в межах справ №910/9544/15, №910/17681/15, №910/18212/15, №910/22361/15, а не правовій оцінці, зробленій судами в межах зазначених справ (неправильно застосовано ст.75 ГПК), та самостійно на підставі зібраних доказів та встановлених обставин зробити висновки щодо чинності правовідносин за Кредитним договором та наявності непогашеної заборгованості.

29. При цьому, скаржник посилається на таке:

"Згідно правового висновку Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 серпня 2022 року у cправі № 904/1427/21 щодо преюдиційності:

"У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19 зазначено, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарським процесуальним кодексом України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу"".

30. На нашу думку такий висновок суперечить приписам ч.4 ст.75 ГПК "Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом".

31. Такий припис спрямований на дотримання принципу правової визначеності та його складової - res judicata.

32. Правило про звільнення від доказування, як раз таки має абсолютний характер, така його дія спрямована на те, щоб спір між сторонами вирішувався в одній судовій справі, а не був штучно розбитий на декілька позовів/справ, де сторони мали би можливість подавати нові докази на підтвердження тих самих фактів.

33. Інше тлумачення, яке вказує на можливість "спростування преюдиційних обставин" за допомогою нових доказів, призводить до розмивання змісту ч.4 ст.75 ГПК, а відтак до правової невизначеності - адже не зрозуміло, за яких умов, керуючись якими критеріями, суд замість застосування приписів ч.4 ст.75 ГПК має надати стороні можливість доводити/спростовувати за допомогою нових доказів ті чи інші обставини, що входять до предмету доказування і були вже встановлені в іншій справі за участю тих самих сторін.

34. По суті, наведене тлумачення суперечить прямому та зрозумілому змісту цієї ч.4 ст.75 ГПК.

35. Вказане свідчить про наявність підстав для відступу від висновку щодо застосування ст.75 ГПК, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2013/18 (колегія суддів: Малашенкова Т.М., Бенедисюк І.М., Колос І.Б.), від 25.03.2021 у справі №911/2961/19 (колегія суддів: Зуєв В.А., Дроботова Т.Б., Чумак Ю.Я.), від 30.08.2022 у cправі №904/1427/21 (колегія суддів: Губенко Н.М., Баранець О.М., Кондратова І.Д.).

36. Колегія суддів усвідомлює, що цей висновок міститься у значній кількості інших постанов Колегій касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, крім тих, що наведені скаржником (відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень - 57 постанов).

37. Дещо подібні висновки є й у постановах Верховного Суду у справах іншої юрисдикційної належності - втім, в них відсутнє посилання на тлумачення ч.4 ст.75 ГПК або аналогічну за змістом норму іншого процесуального кодексу, через це справа не передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від таких висновків (справи №824/72/21, №761/37438/20, №607/955/21, №570/3943/21, №537/541/23, №600/1876/22-а, №600/1167/22-а, №420/13121/22, №420/4977/20, № 380/16592/22).

38. Згідно зі ст.36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

39. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів").

40. Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз.3 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 11.10.2005 №8-рп/2005 та абз.1 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 31.03.2015 №1-рп/2015).

41. Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення КСУ від 05.06.2019 №3-р(І)/2019).

42. Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumаrescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п.123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява №76943/11).

43. Відповідно до ч.2 ст.302 ГПК Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

44. Згідно з ч.1 ст.303 ГПК питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

45. З огляду на це, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №910/10365/15 на розгляд Об`єднаної палати з підстав, викладених у цій ухвалі.

Керуючись статтями 234 235 302 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Справу №910/10365/15 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець