Повістка – не для позову: суд у Києві закрив провадження щодо оскарження дій ТЦК

Київський окружний адміністративний суд закрив провадження у справі за позовом про скасування повістки. Суд констатував, що повістка не є індивідуальним адміністративним актом або рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні КАС України. Спроби оскаржити виклик до ТЦК – процесуально недопустимі. (Джерело : Судово-юридична газета)

Немає акта – немає і спору

Київський окружний адміністративний суд розглянув у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи №320/47714/24. Позивач просив визнати протиправною та скасувати повістку, видану територіальним центром комплектування. Провадження було відкрито, однак у процесі перевірки суд дійшов висновку про відсутність предмета адміністративного спору.

Визначальним для суду стало питання юрисдикції. Відповідно до статті 19 КАС України адміністративні суди розглядають публічно-правові спори, зокрема спори фізичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності. Проте сам по собі факт участі органу влади у правовідносинах ще не означає наявності акту, який може бути предметом судового контролю.

Суд підкреслив, що повістка не створює нових правових обов’язків. Військовозобов’язаний повинен з’явитися до територіального центру комплектування відповідно до чинного законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відтак повістка лише свідчить про необхідність виконати вже існуючий законний обов’язок. Вона не є ні нормативно-правовим актом, ні індивідуальним адміністративним актом у сенсі управлінського рішення і не містить владного припису, що змінює правовий статус особи.

«У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки», – наголосив Київський окружний адміністративний суд.

Таким чином, на переконання суду, виготовлення та вручення повістки не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України. Це процесуально значимий, але допоміжний крок у реалізації мобілізаційного механізму. Відсутність ознак індивідуального адміністративного акта означає відсутність предмета спору.

«У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів», – підкреслив суд.

Закон – джерело обов’язку, повістка – лише форма

Посилаючись на Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (затверджене Постановою КМУ від 23.02. 2022 р. №154), суд нагадав: ТЦК є органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Саме на територіальні центри комплектування покладено завдання щодо оповіщення громадян на військову службу за призовом під час мобілізації (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

«Повістка не може бути оскаржена в будь-якому суді, тому що цей документ є лише засобом оповіщення особи про необхідність виконати військовий обов`язок відповідно до закону. При цьому, обов`язок військовозобов`язаного з`явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки установлений не повісткою, а Законом №2232-ХІІ. Водночас обставини незгоди позивача із діями відповідача щодо вручення йому повістки, зазначені у позовній заяві, не можуть бути предметом розгляду та оцінки в порядку адміністративного судочинства», – констатував суд.

При цьому суд зазначив: самі ж дії відповідача щодо виготовлення та вручення позивачу повістки, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов`язку, не свідчать про факт порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача, що є обов`язковою умовою надання правового захисту судом.

Київський окружний адміністративний суд також послався на те, що «аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №300/1263/22, від 23.10.2024 у справі № 380/2838/24». У цих рішеннях найвища судова інстанція наголосила: повістка є лише способом оповіщення, а не актом, який може бути самостійно оскаржений. Така правова позиція забезпечує єдність практики і фактично унеможливлює альтернативне тлумачення на рівні судів першої інстанції.

Важливою є й теза суду про те, що відсутній факт порушення права як обов’язкова умова для надання судового захисту. Сам по собі виклик до ТЦК не свідчить про порушення прав чи свобод. Питання правомірності подальших рішень, наприклад, про призов, направлення на службу або застосування заходів відповідальності – може стати предметом судового контролю. Але це не стосується самої повістки, яка використовується лише як засіб повідомлення.

Розглянувши матеріали справи, суд ухвалив: закрити провадження в адміністративній справі за позовом до ТЦК про визнання протиправним та скасування повістки. При цьому позивачу було роз’яснено, що спір у такому формулюванні не підлягає розгляду за правилами будь-якого судочинства. Оскільки обов’язок з’явитися виникає з норми закону, то сама повістка є лише формою реалізації законодавчого припису, а не джерелом правового регулювання.

Водночас це не означає, що діяльність ТЦК повністю виведена з-під судового контролю. Оскарженню можуть підлягати рішення про притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності, рішення про призов, висновки військово-лікарських комісій, а також інші індивідуальні акти, які безпосередньо впливають на права та обов’язки особи.

Автор новини: Валентин Коваль