Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський» (далі - Товариство) до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України (далі - СДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом до СДПІ, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року №№ 00004424200, 00004434200.

На обґрунтування позову зазначило, що правочини були укладені та виконані сторонами угоди в повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та підлягають скасуванню.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 28 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2014 року, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, зазначив, що позивач належним чином та в повному обсязі підтвердив факт реального вчинення господарських операцій зі своїми контрагентами, а відтак суб'єкт владних повноважень неправомірно прийняв податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, СДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом підпункту 7.2.7 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

На обґрунтування заяви додало копію постанови Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2015 року (справа № К/9991/75304/12), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справі, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2014 року.

Так, у справі, що розглядається, касаційний суд погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції платника податку з його контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

У справі, на рішення в якій заявник посилається на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом одних й тих самих норм права, суд дійшов висновку про фіктивність господарських операцій платника податку, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Зазначене не дає можливості дійти висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький