Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Коротких О.А.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними бездіяльність та дії управління ПФУ щодо відмови йому в перерахунку пенсії та нарахуванні і виплаті йому державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), з 1 січня 2014 року і довічно.

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та визнана інвалідом III групи, що встановлена внаслідок захворювання, яке пов'язане з Чорнобильською катастрофою, і йому призначено пенсію довічно на підставі Закону № 796-XII. Позивач звернувся до управління ПФУ про перерахунок пенсії, проте відповідач йому відмовив, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 1210). Позивач вважає, що дії управління ПФУ є неправомірними і такими, що порушують норми чинного законодавства.

Корюківський районний суд Чернігівської області постановою від 5 березня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, відмовив у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 липня 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_9 на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_9 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статей 50, 54 Закону № 796-XII.

На обґрунтування заяви позивач додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 4 та 18 червня 2015 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, погодився із судами попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині нарахування і виплати державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону № 796-XII, починаючи з 1 січня 2014 року і довічно, оскільки порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюється постановою № 1210 відповідно до частини четвертої Прикінцевих положень Закону України від 6 грудня 2012 року № 5515-VII «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (далі - Закон № 5515-VII).

В ухвалах Вищого адміністративного суду України від 4 та 18 червня 2015 року, на які заявник послався на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції дійшов протилежного висновку, ніж у справі, переглянути яку просить заявник, зазначаючи, що Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон № 719-VII) не були встановлені обмеження щодо виплат державної та додаткової пенсій на підставі статей 50, 54 Закону № 796-XII, тому з 1 січня 2014 року нарахування та виплата державної та додаткової пенсій мають бути проведені на підставі вищевказаних статей Закону.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що суди неоднаково застосували статті 50, 54 Закону № 796-XII.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами попередніх інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду виходить із такого.

Закон № 796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії. З 17 лютого 2000 року перебуває на обліку в управлінні ПФУ та одержує пенсію як інвалід III групи внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статті 49 Закону № 796-XII.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по III групі інвалідності не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі статтею 50 Закону № 796-XII особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам III групи - 50 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 67 Закону № 796-XII конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Тобто, стаття 67 Закону № 796-XII може бути застосована відповідачем лише у випадку, коли йдеться про підвищення доплат, пенсій та компенсацій з урахуванням визначення розміру державної та додаткової пенсій позивачу згідно з положеннями статей 50, 54 цього ж Закону.

Згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону № 5515-VII встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2013 рік. Тобто, визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян на 2013 рік делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Тобто положення пункту 4 Прикінцевих положень Закону № 5515-VII діяли протягом бюджетного року та закінчилися 31 грудня 2013 року.

Законом № 719-VII не були встановлені обмеження щодо виплат основної та додаткової пенсій та не внесені зміни до Закону № 796-XII.

Отже, з 1 січня 2014 року діяли положення статей 50, 54 Закону № 796-XII, відповідно до яких розміри пенсій для інвалідів III групи, щодо яких встановлений зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, а особам, які є інвалідами III групи і віднесені до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачу основна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, виплачуються з 1 січня 2014 року в розмірі, встановленому постановою № 1210.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.

Отже, у період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року Кабінету Міністрів України не було надане право змінювати розміри пенсії, які визначені Законом № 796-XII.

Керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, правовідносини щодо виплати основної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року регулювалися Законом № 796-XII.

Що ж стосується покладення обов'язку на відповідача і в подальшому нараховувати та проводити відповідні виплати в розмірах, визначених статтями 50, 54 Закону № 796-XII, то слід зазначити таке: Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон № 1622-VII), який набрав чинності 3 серпня 2014 року, Прикінцеві положення Закону № 719-VII були доповнені пунктом 67 , за яким було встановлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету ПФУ та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Таким чином, Законом № 1622-VII з 3 серпня 2014 року були надані повноваження Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри виплат державної та додаткової пенсій, передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-XII, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету на 2014 рік.

Отже, після 3 серпня 2014 року розміри виплат державної та додаткової пенсій особам, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідами III групи, має визначатися відповідно до урядових постанов, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату державної пенсії на підставі статті 54 Закону № 796-XII в обсязі не нижче 6-ти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону № 796-XII в обсязі 50 % розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, задоволенню не підлягають.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що позивач має право на перерахунок основної та додаткової пенсій з 1 січня по 2 серпня 2014 року.

Із наведеного випливає, що суди неправильно витлумачили положення Закону № 796-ХІІ, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Водночас постановою Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2015 року (справа № К/800/56506/14) позов ОСОБА_9 про здійснення перерахунку та виплати державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 1 квітня 2014 року задоволено частково: зобов'язано управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_9 за період з 1 квітня по 2 серпня 2014 року державної пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-XII та додаткової пенсії відповідно до статті 50 Закону № 796-XII з урахуванням проведених виплат, враховуючи те, що з 1 січня 2014 року діяли положення статей 50, 54 Закону № 796-XII, а не постанови № 1210.

Таким чином, цим рішенням задоволені позовні вимоги ОСОБА_9 за період з 1 квітня по 2 серпня 2014 року. У зв'язку з цим у справі, що переглядається, підлягають задоволенню позовні вимоги за період з 1 січня по 1 квітня 2014 року.

Отже, оскільки суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо спірних правовідносин, усі постановлені рішення підлягають скасуванню з ухваленням відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 243 КАС нового судового рішення.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року та постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 5 березня 2014 року скасувати.

Ухвалите нове рішення, яким позов ОСОБА_9 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_9 державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 1 січня по 1 квітня 2014 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_9 державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 1 січня по 1 квітня 2014 року з урахуванням проведених виплат та постанови Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2015 року (справа № К/800/56506/14).

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. Коротких Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький