Постанова ВСУ від 24.02.2016 року у справі №6-1009цс15

Друк

Пошук

375

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

верховний суд україни ( ВСУ )

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року м. Київ

Судові палати у цивільних та господарських справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., суддів:Барбари В.П.,Колесника П.І.,Романюка Я.М., Берднік І.С.,Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Ємця А.А.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., Потильчака О.І.,Яреми А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» до ОСОБА_13, приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди за заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л и:

У листопаді 2014 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Рідна» (далі - ПрАТ «СК «Рідна») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, 27 січня 2014 року у

м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля АЗЛК 2140 за номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням

ОСОБА_13 та автомобіля «Renault Logan <https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=2&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwiZ-JTgp_7KAhVJ8XIKHSNNAv0QFggwMAE&url=http%3A%2F%2Fwww.renault.ua%2Fru%2Fmodels%2Fpassenger%2Flogan&usg=AFQjCNETGMSB3VgS5iDeg-gD9czj6xr_1w&sig2=uAIfqgptGoqWigeob1fc2A&bvm=bv.114195076,d.bGQ>» за номерним знаком НОМЕР_1, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Савсервіс-мова» (далі - ТОВ «Савсервіс-мова»). Зіткнення відбулось з вини ОСОБА_13, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК»). Позивач зазначив, що він, як страховик за договором добровільного старування виплатив ТОВ «Савсервіс-мова» 14 тис. 122 грн страхового відшкодування на відновлювальний ремонт автомобіля «Renault Logan <https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=2&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwiZ-JTgp_7KAhVJ8XIKHSNNAv0QFggwMAE&url=http%3A%2F%2Fwww.renault.ua%2Fru%2Fmodels%2Fpassenger%2Flogan&usg=AFQjCNETGMSB3VgS5iDeg-gD9czj6xr_1w&sig2=uAIfqgptGoqWigeob1fc2A&bvm=bv.114195076,d.bGQ>» та направив заяви ПрАТ «УПСК» про випалу страхового відшкодування у порядку зворотної вимоги (регресу) та ОСОБА_13 про відшкодування збитків.

Змінивши позовні вимоги та пославшись на те, що ПрАТ «УПСК» відшкодувало лише 5 тис. 371 грн 45 коп., позивач, керуючись статтями 993, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР), просив стягнути на його користь із ПрАТ «УПСК» компенсацію частини завданих збитків (доплату страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) у розмірі 5 тис. 371 грн 45 коп. та з ОСОБА_13 компенсацію частини завданих збитків у розмірі 3 тис. 379 грн 10 коп.

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області рішенням від 16 січня 2015 року позов ПрАТ «СК «Рідна» задовольнив: стягнув на користь останнього з ПрАТ «УПСК» 5 тис. 371 грн 45 коп. на відшкодування завданих збитків, а також з ОСОБА_13 3 тис. 379 грн 10 коп. на відшкодування частини завданої шкоди; вирішив питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд Чернігівської області рішенням від 17 березня

2015 року рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_13 на користь ПрАТ «СК «Рідна» 3 тис. 379 грн 10 коп. на відшкодування частини завданої шкоди та судового збору скасував та ухвалив у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 30 квітня 2015 року ПрАТ «СК «Рідна» відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

12 червня 2015 року до Верховного Суду України звернулося ПрАТ «СК «Рідна» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 993, 1166, 1194 ЦК України, статті 27 Закону № 85/96-ВР та статті 29 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон

№ 1961-IV).

У зв'язку із цим ПрАТ «СК «Рідна» просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня

2015 року й рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 17 березня 2015 року та залишити в силі рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2015 року, а також вирішити питання про стягнення з ОСОБА_13 витрат на оплату судового збору.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 27 січня

2014 року у м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області сталася ДТП, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля АЗЛК 2140 за номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_13 та автомобіля «Renault Logan <https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=2&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwiZ-JTgp_7KAhVJ8XIKHSNNAv0QFggwMAE&url=http%3A%2F%2Fwww.renault.ua%2Fru%2Fmodels%2Fpassenger%2Flogan&usg=AFQjCNETGMSB3VgS5iDeg-gD9czj6xr_1w&sig2=uAIfqgptGoqWigeob1fc2A&bvm=bv.114195076,d.bGQ>» за номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_14.

(а.с. 10, 11).

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області постановою від 13 лютого 2014 року визнав ОСОБА_13 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_982849/ed_2015_03_08/pravo1/KD0005.html?pravo=1>правопорушення, та наклав адміністративне стягнення (а.с. 17).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля АЗЛК 2140, номерний знак НОМЕР_2, на момент настання цієї ДТП була застрахована у ПрАТ «УПСК» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Автомобіль «Renault Logan <https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=2&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwiZ-JTgp_7KAhVJ8XIKHSNNAv0QFggwMAE&url=http%3A%2F%2Fwww.renault.ua%2Fru%2Fmodels%2Fpassenger%2Flogan&usg=AFQjCNETGMSB3VgS5iDeg-gD9czj6xr_1w&sig2=uAIfqgptGoqWigeob1fc2A&bvm=bv.114195076,d.bGQ>» за номерним знаком НОМЕР_1 застраховано в ПрАТ «СК «Рідна» за договором добровільного страхування автотранспортних засобів, згідно з яким предметом договору є майнові інтереси ТОВ «Савсервіс-мова», пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням цим транспортним засобом (а.с. 4 - 8).

Згідно зі звітом про оцінку майна, складеним 12 лютого 2014 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_15, вартість матеріального збитку, завданого власнику зазначеного автомобіля «Renault Logan» внаслідок пошкодження під час ДТП складає 10 тис. 742 грн 90 коп., вартість відновлювального ремонту - 15 тис. 336 грн 59 коп. (а.с. 20 - 23).

Згідно з рахунком товариства з обмеженою відповідальністю «Савтосервіс» (далі - ТОВ «Савтосервіс») від 27 лютого 2014 року до сплати підлягає 14 тис. 306 грн (а.с. 37).

Платіжним дорученням від 3 березня 2014 року ТОВ «Савсервіс-мова» перерахувало ТОВ «Савтосервіс» 14 тис. 306 грн за ремонт автомобіля згідно з рахунком від 27 лютого 2014 року (а.с. 38).

18 березня 2014 року позивач здійснив виплату ТОВ «Савсервіс-мова» страхового відшкодування в розмірі 14 тис. 122 грн (а.с. 40).

У квітні 2014 року позивач направив ПрАТ «УПСК» заяву про виплату компенсації страхового відшкодування в розмірі 14 тис. 122 грн, однак ПрАТ «УПСК» перерахувало лише 5 тис. 371 грн 45 коп. компенсації виплаченого власнику автомобіля «Renault Logan», номерний знак НОМЕР_1, страхового відшкодування, посилаючись на наявність вини обох учасників ДТП.

Задовольняючи позов ПрАТ «СК «Рідна», суд першої інстанції виходив з того, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, перейшло право вимоги до винної у ДТП особи відшкодувати завдану шкоду. При цьому суд послався на норми статей 27, 29 Закону № 1961-IV щодо обов'язку страховика - ПрАТ «УПСК» виплатити шкоду в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, та на норму статті 1194 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844297/ed_2015_02_12/pravo1/T030435.html?pravo=1> щодо обов'язку ОСОБА_13 відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з

ОСОБА_13 на користь ПрАТ «СК «Рідна» 3 тис. 379 грн. 10 коп. на відшкодування частини завданої шкоди під час ДТП та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки ПрАТ «СК «Рідна» заявлено вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування, то в цьому випадку виник спір щодо відшкодування збитків у порядку суброгації. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки АЗЛК 2140 на момент настання вказаної ДТП була застрахована ПрАТ «УПСК» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з лімітом відповідальності 150 тис. грн

(100 тис. грн за шкоду, завдану життю і здоров'ю, й 50 тис. грн - за шкоду, заподіяну майну) та нульовою франшизою, то стягнення з ОСОБА_13 різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою є помилковим.

Суд касаційної інстанції погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції.

ПрАТ «СК «Рідна», зазначає, що суди касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правововим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу судових рішень у цих справах.

На підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права ПрАТ «СК «Рідна» наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 і 5 грудня

2013 року, 24 грудня 2014 року, 14 січня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 20 листопада 2012 року, 8 січня, 23 липня та 19 серпня 2013 року, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовані зазначені норми права.

У наданих заявником для порівняння постановах Вищого господарського суду України від 20 листопада 2012 року, 8 січня, 23 липня та 19 серпня 2013 року зазначено, що за змістом статті 1194 ЦК України на особу, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність лише в разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди; різницю між фактичним розміром та страховим відшкодуванням необхідно стягувати на користь страхової компанії з особи, визнаної винною у скоєній ДТП.

Ухвалами від 4, 5 грудня 2013 року, 24 грудня 2014 року та 14 січня

2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, урахувавши вимоги статті 29 Закону № 1961-IV та статті 1194 ЦК України, дійшов висновку, що в разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої винною особою шкоди потерпілому сплачується різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. При цьому за змістом статті 1194 ЦК України відшкодовується різниця саме між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а не між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності.

Відповідно до статті 1 Закону № 85/96-ВР страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За змістом статті 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому відповідно до статті 993 цього Кодексу та статті 27 Закону № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У справі, яка переглядається, вартість фактичних витрат на відновлювальний ремонт не перевищує ліміту страхового відшкодування, передбаченого договором страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного між ОСОБА_13 та ПрАТ «УПСК».

Установивши вину ОСОБА_13 у скоєнні ДТП, а також те, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована ПрАТ «УПСК» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з лімітом відповідальності 50 тис. грн за шкоду, заподіяну майну, та нульовою франшизою, апеляційний суд дійшов висновку, що на ОСОБА_13 не покладається обов'язок відшкодування компенсації частини завданих збитків.

У судових рішеннях, наданих заявником для порівняння, та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справ, що не свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції статей 993, 1166, 1194 ЦК України, статті 27 Закону

№ 85/96-ВР та статті 29 Закону № 1961-IV.

За таких обставин заява ПрАТ «СК «Рідна» про стягнення з ОСОБА_13 судового збору задоволенню не підлягає.

Частинами першою і другою статті 15 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарському суду підвідомчі справи між юридичними особами у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконання господарських договорів.

У справі, яка переглядається, ПрАТ «СК «Рідна» звернулося до суду з позовом до ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_13 про відшкодування збитків, понесених ним унаслідок виплати страхувальнику (ТОВ «Савсервіс-мова») страхового відшкодування.

На підставі ухвалених у справі рішень, які набрали законної сили, суди відмовили в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_13 і задовольнили вимоги до ПрАТ «УПСК», стягнувши з останнього компенсацію частини завданих збитків.

Згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.

Отже, зазначена справа в частині позовних вимог ПрАТ «СК «Рідна» до ПрАТ «УПСК» про відшкодування шкоди не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 3602 ЦПК України Верховний Суд України розглядає справи за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 340 ЦПК України передбачено, що судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статями 205 і 207 цього Кодексу.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України).

Оскільки суди попередніх інстанцій розглянули справу в порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством, то ухвалені в справі судові рішення в частині вирішення позовних вимог ПрАТ «СК «Рідна» до ПрАТ «УПСК» про відшкодування шкоди підлягають скасуванню із закриттям провадження в цій частині.

Крім того, відповідно до вимог частини другої статті 206 ЦПК України необхідно повідомити ПрАТ «СК «Рідна», що розгляд його позовних вимог до ПрАТ «УПСК» про відшкодування шкоди віднесено до юрисдикції господарських судів.

Керуючись статтями 205, 355, 3602 , 3603 , 3604 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и:

Заяву приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2015 року, рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 17 березня 2015 року та рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2015 року в частині вирішення позовних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди закрити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті

355 ЦПК України.

Головуючий В.І. Гуменюк

Судді: В.П. Барбара

І.С. Берднік

А.А. Ємець

П.І. Колесник

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

О.І. Потильчак

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін