Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Цуманського виробничого управління житлово-комунального господарства (далі - управління ЖКГ) до управління праці та соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області (далі - управління соцзахисту) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року управління ЖКГ звернулося з до суду позовом до управління соцзахисту, у якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в реєстрації фінансових зобов'язань відповідно до розрахунків позивача щодо вартості послуг, наданих пільговикам за період з 1 червня 2011 року по 30 квітня 2014 року з централізованого водовідведення, оформлених згідно із формою «2-пільга» на паперових та електронних носіях, та притягнути винних осіб до відповідальності; зобов'язати управління соцзахисту зареєструвати фінансові зобов'язання на суму 20 373 грн 74 коп.; визнати протиправними дії відповідача щодо: ненадання інформації на запити, невчасного надання інформації, безпідставної відмови надати відповіді на звернення позивача від 5 вересня, 27 грудня 2013 року, 28 січня, 25 лютого, 25 березня, 24 квітня та 5 травня 2014 року (вих. №№ 141, 202, 9, 42, 62, 82, 92 відповідно) та притягнути винних осіб до відповідальності; зобов'язати відповідача надати відповіді на зазначені запити.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 16 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року, в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 лютого 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, провадження у справі закрив.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, управління ЖКГ з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року, а справу направити на новий касаційний розгляд. На обґрунтування заяви додало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 5 березня 2013 року та 31 березня 2015 року (№№ К/9991/54137/11, К/800/14525/15 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм процесуального права.

Перевіривши наведені заявником доводи щодо встановленої законом юрисдикції адміністративних судів та виконуючи свою функцію щодо усунення неоднакового застосування норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив із того, що заявлені позовні вимоги походять із договірних відносин, управління соцзахисту в цих відносинах не виконувало функцій суб'єкта владних повноважень, а діяло як установа з надання послуг, що виключає можливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Натомість в ухвалі від 31 березня 2015 року, наданій управлінням ЖКГ на підтвердження наведених у заяві доводів, за аналогічних відносин між тими ж сторонами, що й у справі, яка розглядається, касаційний суд визнав протиправними дії управління соцзахисту та зобов'язав його зареєструвати зобов'язання на підставі наданих управлінням ЖКГ розрахунків.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 5 березня 2013 року, яка надана заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, розглянув справу за позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області до управління праці та соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області про відображення в обліку заборгованості, усунення порушення та залишив без змін рішення судів попередніх інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував у подібних правовідносинах норми процесуального права, при цьому у справі, що розглядається, - неправильно.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

Висновок суду касаційної інстанції про те, що зазначений спір не є публічно-правовим і не належить до компетенції адміністративних судів, ґрунтується на твердженні, що управління соцзахисту не є суб'єктом владних повноважень і в цих правовідносинах не реалізовувало владні управлінські функції.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, такий висновок є помилковим.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень є суб'єкт (орган), котрий реалізує у відповідних правовідносинах владні управлінські функції, якими вважають будь-які владні функції в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що безпосередньо не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Управління соцзахисту як структурний підрозділ Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області, до відання якого належать питання праці та соціального захисту населення, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій державного бюджету» (далі - постанова № 256) є головним розпорядником коштів місцевого бюджету в згаданих відносинах. Безпосередньо управління соцзахисту як головний розпорядник коштів місцевого бюджету згідно з пунктом 2 постанови № 256:

- веде персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою;

- здійснює розрахунок з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

За своїм змістом такі повноваження є виконавчими і розпорядчими, що підтверджує їх владну природу.

Крім того, владний вплив такої діяльності управлінь праці та соціального захисту населення полягає в тому, що в межах наданих повноважень цей орган організовує згаданий процес, приймає рішення стосовно розрахунків з постачальниками послуг.

Таким чином, діяльність управління соцзахисту в цих відносинах є здійсненням владних управлінських функцій в розумінні статті 2 КАС.

Тому, оскільки касаційний суд у справі, що розглядається, неправильно застосував норми процесуального права, заява управління ЖКГ підлягає задоволенню, ухвала Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 243 КАС - скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Цуманського виробничого управління житлово-комунального господарства задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких В.Л. Маринченко І.Л. Самсін М.І. Гриців О.В. Кривенда П.В. Панталієнко