Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,суддів:Берднік І.С., Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Жайворонок Т.Є., Ємця А.А., Прокопенка О.Б., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Липковатівського аграрного коледжу (далі - Коледж) до відділу Держземагентства у Нововодолазькому районі Харківської області (правонаступником якого є відділ Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківської області; далі - Відділ), за участю: третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства освіти та науки України (далі - Міносвіти), Головного управління Держземагентства у Харківській області (на сьогодні - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області), ОСОБА_8; прокуратури Харківської області, про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року Коледж звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням зміни позовних вимог просив: визнати протиправними дії Відділу щодо внесення змін до облікової статистичної звітності за формами №№ 6-зем та 2-зем з виключення земельних ділянок загальною площею 4890 га, які перебувають у постійному користуванні Коледжу на території Бірківської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (далі - Сільрада), та включення їх до земель запасу; зобов'язати Відділ відновити в обліковій статистичній звітності за формами №№ 6-зем та 2-зем протиправно виключені спірні земельні ділянки станом на 1 січня 2014 року.

На обґрунтування позову зазначив, що Коледж заснований на державній формі власності та віднесений до сфери управління Міносвіти. У фактичному постійному користуванні позивача на підставі рішення виконавчого комітету Сільради від 28 січня 1999 року № 1 перебувала земельна ділянка загальною площею 4890 га. Водночас Відділ на вимогу прокуратури від 24 січня 2014 року протиправно виключив позивача з державної статистичної звітності за формами №№ 6-зем та 2-зем.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 19 червня 2015 року у задоволенні позову відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 липня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове - про задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 березня 2016 року залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_8 зазначає, що в доданих до заяви рішеннях судів касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення абзаців другого, третього Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 5 листопада 1998 року № 377 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 року за № 788/3228; була чинною на час виникнення спірних відносин; далі - Інструкція). Просить скасувати рішення судів касаційної і апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_8 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішень, копії яких надані для порівняння, не дає підстав вважати, що суди неоднаково застосували зазначені норми права.

Так, в оскаржуваному судовому рішенні Вищий адміністративний суд України, залишивши без змін постанову суду апеляційної інстанції, не застосовував норми матеріального права, зокрема Інструкції, про які йдеться у заяві ОСОБА_8 Цей суд, керуючись статтею 211 КАС, виходив із того, що ОСОБА_9, яка подала касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, участі у справі не брала і апеляційний суд не вирішував питання про її права, свободи, інтереси та обов'язки. Також у рішенні йдеться про те, що заява ОСОБА_8 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_9 є похідною і не може бути самостійною підставою для перегляду судових рішень. Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 серпня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_8 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС.

Водночас у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви, суди касаційної інстанції застосовували норми матеріального права і не вирішували питання прийнятності касаційної скарги з посиланням на статтю 211 КАС.

Так:

- в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2014 року (справа № К/9991/24043/12) вирішувався спір щодо правомірності винесення прокурором припису про усунення порушень Земельного кодексу України шляхом вжиття заходів щодо приведення у відповідність статистичної звітності за формою № 6-зем;

- у постанові цього суду від 30 серпня 2006 року (справа № К-23378/06) перевірялася правомірність рішення органу місцевого самоврядування, яким припинено право користування підприємством частиною земельної ділянки у зв'язку із припиненням його діяльності та внесення її (ділянки) до земель запасу житлової та громадської забудови з наступним наданням у довгострокову оренду третій особі;

- в ухвалі від 7 липня 2011 року (справа № К/9991/6604/11) позов підприємства до контролюючого органу стосувався скасування припису, яким позивача зобов'язано усунути в 30-денний строк виявлені порушення земельного законодавства, а саме користування земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів;

- в ухвалі від 20 березня 2012 року (справа № К/9991/72031/11) перевірялась правомірність рішення органу місцевого самоврядування про передачу кооперативу у власність земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражно-будівельного кооперативу;

- в ухвалі від 5 грудня 2013 року (справа № К/800/50867/13) йшлося про скасування припису контролюючого органу, яким позивача зобов'язано в 30-денний термін усунути вказані в приписі порушення вимог земельного законодавства, які виявилися у незаконному використанні земельних ділянок.

Вищий господарський суд України у своїх рішеннях:

- від 18 березня 2008 року (справа № 2-27/9821-2007), вирішуючи спір про визнання частково незаконним рішення органу місцевого самоврядування, виходив із того, що підприємство є неналежним позивачем у зв'язку з ненаданням правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку та недоведеністю свого правонаступництва стосовно цієї земельної ділянки, переданої у користування іншому підприємству;

- від 1 жовтня 2008 року (справа № 13/57) вирішував спір товариства до органу місцевого самоврядування про визнання права постійного користування земельною ділянкою.

У постанові Верховного Суду України від 21 січня 2002 року (справа № 6/24-1/87), яку також додано до заяви, вирішувався спір щодо правомірності рішення органу місцевого самоврядування про припинення права товариства на землекористування.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, про які йдеться у заяві ОСОБА_8, а відтак у задоволенні цієї заяви слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді: І.С. Берднік М.І. Гриців А.А. Ємець О.Ф. Волков Т.Є. Жайворонок О.Б. Прокопенко