Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України (далі -Митниця) про скасування постанови,

встановила:

У лютому 2015 року ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати постанову про порушення митних правил від 26 грудня 2014 року № 0449/20400/14, якою Митниця визнала її винною у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (далі - МК), та наклала на неї стягнення у виді штрафу в сумі 8288 грн 85 коп.

У позовній заяві зазначила, що на момент митного оформлення товарів жодних дій, спрямованих на зменшення вартості товарно-експедиційних послуг або її окремих складових, не вчиняла. При цьому зауважила, що провадження про порушення нею митних правил розпочато після закінчення встановленого статтею 467 МК строку притягнення до адміністративної відповідальності.

У цій справі суди встановили такі обставини. Згідно з наказом Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Рівненській області від 1 липня 2014 року № 335 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Рівненська кондитерська фабрика» (далі - ПАТ) була проведена документальна планова виїзна перевірка щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 1 липня

2012 року по 31 грудня 2013 року, за наслідками якої складено акт від 20 серпня

2014 року № 0011/4/17-00-22-05/0000382214.

Під час перевірки встановлено, що для неправомірного зменшення розміру митних платежів ПАТ надало транспортні документи з неправдивими відомостями щодо вартості експедиційних послуг. За розрахунком загальна сума недоборів митних платежів за митними деклараціями склала 2762 грн 61 коп.

На підставі цих висновків стосовно голови дирекції ПАТ ОСОБА_9 Митниця склала протокол про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 485 МК.

26 грудня 2014 року Митниця винесла постанову про визнання ОСОБА_9 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 МК, та наклала на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 8288 грн 85 коп.

Рівненський міський суд Рівненської області постановою від 26 березня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 червня 2015 року відмовив у відкритті апеляційного провадження. Суд із посиланням на положення частини другої статті 1712 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) дійшов висновку, що рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень є остаточними і оскарженню не підлягає. Посилання заявника на Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015 (далі -Рішення № 3-рп/2015), яким визнано неконституційним положення частини другої статті 1712 КАС, визнав недоречним, оскільки на час постановлення оскарженого рішення суду першої інстанції ця норма Кодексу діяла, втрата нею чинності стосується юридичних фактів, які виникатимуть після прийняття Рішення

№ 3-рп/2015, і не поширюється на правовідносини, що виникли до дня ухвалення цього Рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 липня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_9 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм процесуального права у подібних правовідносинах, а саме частини другої

статті 1712 КАС.

На обґрунтування заяви додала копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 3 червня та 15 липня 2015 року (справи №№ К/800/15602/15, К/800/22570/15 відповідно).

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

У справі, в якій оскаржується рішення суду касаційної інстанції, висновок про неможливість оскарження рішення суду першої інстанції відповідно до частини другої статті 1712 КАС виводився із таких обставин, як дата постановлення рішення суду першої інстанції - 26 березня 2015 року, дата втрати чинності нормою, правозастосування якої оспорюється, - 8 квітня 2015 року, день подання заявником апеляційної скарги -8 травня 2015 року, вид та правова природа рішення суду апеляційної інстанції про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження.

У рішенні від 3 червня 2015 року (справа № К/800/15602/15), наданому для порівняння, суд касаційної інстанції визнав за заявником право на апеляційне оскарження рішення, постановленого в порядку, встановленому статтею 1712 КАС, але в контексті інших конкретних обставин справи, які, за висновками суду, давали підстави для застосування статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 2 Протоколу № 7 до цієї Конвенції, відповідно до яких у разі накладення на особу адміністративного стягнення співмірного чи більшого за кримінальне покарання, ця особа має право на апеляційне оскарження таких рішень.

В іншому рішенні - від 15 липня 2015 року (справа № К/800/22570/15), теж наданому для порівняння, касаційний суд визнав за апелянтом право на апеляційне оскарження, оскільки на час винесення рішення суду першої інстанції - 6 квітня 2015 року, дату прийняття Рішення № 3-рп/2015 і дату ухвалення рішення апеляційної інстанції - 27 квітня 2015 року в апеляційного суду не було правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, зокрема й передбачених частиною другою статті 1712 КАС.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях дає підстави вважати, що в них ідеться про застосування одних і тих самих норм процесуального закону, що регулюють питання оскарження рішення суду у справах з приводу рішень суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, яке ґрунтується на різних за змістом та характером фактичних обставинах справи. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального закону у подібних правовідносинах.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви ОСОБА_9 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців Судді: О.Ф. Волков О.В. КривендаВ.В. Кривенко П.В. Панталієнко О.О. ТерлецькийВ.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко