Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів і зборів України (далі - ДПІ) - Грищенко В.Ю., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_10 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області (далі - територіальне управління ДСА), треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Полтавська міська рада, Полтавська обласна рада, Державна податкова служба у Полтавській області (в подальшому реорганізовано в Головне управління Міністерства доходів і зборів України в Полтавській області; далі - ГУ Міндоходів), ДПІ, про визнання дій неправомірними,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року ОСОБА_10 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати дії відповідача зі стягнення податку з доходів фізичних осіб в сумі 30 179 грн

92 коп. з вихідної допомоги неправомірними і стягнути з відповідача на користь позивача незаконно утриманий податок.

На обґрунтування вимог вказала на порушення відповідачем вимог статті 11, частини третьої статті 43 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_613997/ed_2011_12_13/pravo1/T286200.html?pravo=1> Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_75/ed_2011_12_13/pravo1/T286200.html?pravo=1> (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2862-ХІІ) та Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 1-1/2004 в частині утримання із суми вихідної допомоги при звільненні у відставку податку з доходів фізичних осіб.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 20 лютого 2012 року відмовив у задоволені позовних вимог.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 жовтня

2012 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким частково задовольнив позовні вимоги: визнав неправомірними дії територіального управління ДСА з утримання прибуткового податку в сумі 30 179 грн 92 коп. з вихідної допомоги позивача; зобов'язав відповідача повернути позивачу зазначені кошти.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 липня 2015 року рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

31 серпня 2015 року ГУ Міндоходів звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд зазначеної ухвали суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. У заяві просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 липня

2015 року й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2013 року (справа № К/9991/86977/11), яка, на думку

ГУ Міндоходів, підтверджує наведені у заяві доводи.

У справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції виходив із того, що оскільки вихідна допомога судді, який пішов у відставку, має разовий характер і відноситься до державної матеріальної допомоги, то утримання з позивача прибуткового податку є неправомірним та суперечить положенням закону.

Натомість у рішенні, наданому на підтвердження наведених у заяві доводів, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, касаційний суд погодився з їх висновком про те, що виплата суддям, які пішли у відставку, вихідної допомоги за своєю суттю є фінансовою допомогою і зазначений дохід відноситься до доходів у вигляді винагороди, яка не виключаються зі складу загального оподатковуваного доходу згідно з нормами підпункту 3 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3056/ed_2013_02_03/pravo1/T102755.html?pravo=1> (далі - ПК), оскільки винятки, передбачені цим пунктом, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності. У зв'язку з цим суми щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку, включаються до його загального місячного оподатковуваного доходу, який оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 ПК.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового правозастосування, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

У постанові від 3 липня 2012 року (справа № 21-162а12) Верховний Суд України, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні Вищим адміністративним судом України норм матеріального права, які у колізійний спосіб врегулювали відносини, пов'язані з оподаткуванням грошової допомоги, виплачуваної прокурорам і слідчим прокуратури в разі їх виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності, дійшов висновку про те, що ця допомога підлягає оподаткуванню згідно із положеннями Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889-IV), оскільки вони є пріоритетними по відношенню до Закону України від

5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру».

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суди встановили, що Постановою Верховної Ради України від 23 грудня 2010 року «Про звільнення суддів» суддю Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_10 звільнено з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до наказу начальника територіального управління ДСА від 17 січня 2011 року № 6/К ОСОБА_10 звільнено з посади з 17 січня 2011 року.

При виході у відставку позивачу у 2011 році нараховано вихідну допомогу в розмірі 178 636 грн, з якої утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 30 179 грн

92 коп.

На час ухвалення Постанови Верховної Ради України від 23 грудня 2010 року «Про звільнення суддів», якою ОСОБА_10 було звільнено з посади судді Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області, діяла стаття 43 Закону № 2862-ХІІ.

Ця норма згідно із підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»

(далі - Закон № 2453-VІ) була чинною до 1 січня 2011 року.

Правило частини третьої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, за яким було передбачено виплату вихідної допомоги судді, який пішов у відставку без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку, було встановлено Законом України від

24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів».

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, до загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи включалися доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику податків відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. До винятків зі складу зазначеного оподатковуваного доходу, встановлених пунктом 4.3 зазначеної статті цього Закону, суми отриманої суддею вихідної допомоги на підставі частини третьої статті 43 Закону № 2862-ХІІ не включалися.

Таким чином, положення статей 3, 4 Закону № 889-IV прийняті пізніше порівняно з положеннями частини третьої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, і за загальним правилом дії норм права у часі саме вони підлягали пріоритетному застосуванню до оподаткування вихідної допомоги, виплаченої позивачу у зв'язку з його виходом у відставку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Прикінцеві положення Закону № 889-IV містять застереження, що у разі якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, які містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону (пункт 22.2 статті 22 Закону № 889-IV).

Таким чином, положення статей 3, 4 Закону № 889-IV є спеціальними у застосуванні до спірних правовідносин у порівнянні з частиною третьою статті 43 Закону № 2862-ХІІ, оскільки на час їх виникнення саме Законом № 889-IV визначалися правила оподаткування будь-яких доходів фізичних осіб України, в тому числі і суддів.

Суди встановили, що нарахування вихідної допомоги судді та утримання з неї податку мали місце у січні 2011 року.

З 1 січня 2011 року набув чинності ПК, у підпункті 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 якого чітко визначено, що винятки, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплату грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку).

Тобто, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, вихідна допомога, яка виплачується судді, який пішов у відставку, підлягала та підлягає обов'язковому включенню до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу.

Враховуючи викладене, а також те, що при вирішенні спору у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції, неправильно застосував норми матеріального права, про які йдеться у заяві, рішення цих судів підлягають скасуванню із залишенням у силі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року, що була помилково скасована.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня

2012 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2015 року скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:О.Ф. Волков О.В. КривендаМ.І. Гриців В.В. Кривенко В.Л. МаринченкоО.Б. Прокопенко О.О. Терлецький