Історія справи

Постанова ВСУ від 16.09.2015 року у справі №3-562гс15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Київ

Cудова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Ємця А.А.,

суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Самсіна І.Л., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Терлецького О.О.,

Шицького І.Б., Яреми А.Г., -

за участю представників: державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» - Левчука І.М. та представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (далі - ДТГО «Львівська залізниця») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 1 квітня 2015 року у справі № 926/1017/14 за позовом ДТГО «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці» до виконавчого комітету Чернівецької міської ради (далі - виконкому Чернівецької міськради) та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі -ФОП ОСОБА_4), третя особа - управління Держземагенства у м. Чернівцях, про визнання частково недійсним рішення виконкому Чернівецької міськради від 3 жовтня 2000 року № 738/19 та визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и л и:

У липні 2014 року ДТГО «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці» звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до виконкому Чернівецької міськради та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, про визнання частково незаконним та скасування пункту 15.2. рішення виконкому Чернівецької міськради від 3 жовтня 2000 року № 738/19 «Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення», а також визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею від

1 листопада 2000 року № 1665, виданого ФОП ОСОБА_4 і скасування його державної реєстрації.

Позовні вимоги мотивовано тим, що земельна ділянка, передана ФОП ОСОБА_4 у користування, є смугою відведення Львівської залізниці, належить до земель транспорту, виконкомом Чернівецької міськради при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми Земельного кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_02_12/pravo1/T012768.html?pravo=1> (далі - ЗК України), а також права та інтереси Львівської залізниці як належного землекористувача, оскільки ширина смуги відведення залізниці у цьому місці має становити 39 м - 43 м від осі головної колії.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 16 вересня

2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2014 року, в задоволенні позову ДТГО «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці» відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 1 квітня

2015 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від

16 грудня 2014 року залишено без змін.

Так, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не належить до земель залізничного транспорту в розумінні ст. 65 ЗК України 2001 року; відсутність у позивача документів, які посвідчують право постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою, та державної реєстрації такого права за позивачем не дають підстав для висновку про наявність у нього прав на спірну земельну ділянку та їх порушення відповідачами.

ДТГО «Львівська залізниця» у порядку статті 11119 ГПК України подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 1 квітня 2015 року у справі № 926/1017/14 із підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування неоднаковості застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 7 травня 2014 року у справі № 911/3427/13, від 14 травня 2015 року у справі № 5010/214/2012-з-21/6, від 17 березня

2015 року у справі № 926/584/14, копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2012 року у справі № 6-32284св12, від 3 грудня 2014 року у справі № 6-28538св14 та копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2006 року у справі № К14499/06, від 1 лютого 2007 року у справі № К9304/06; в яких, на думку заявника, суди касаційних інстанцій, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, на підставі наданих позивачем Планів смуг відведення земель лінії залізниці дійшли висновку, що спірні земельні ділянки використовуються як смуги відведення залізниці під залізничним полотном і його облаштуванням, а отже, належать до земель залізничного транспорту і не можуть передаватися у приватну власність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши доводи заявників, Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вважають, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, рішенням виконкому Чернівецької міськради від 7 березня 1995 року № 171/6 за погодженням вокзалу «Чернівці» Львівської залізниці (лист від

29 серпня 1994 року №495), - виробничо-комерційній колективній фірмі «Вокзал-Експрес» ЛТД (далі - ВККФ «Вокзал-Експрес» ЛТД) надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,0445 га, у тому числі земельну ділянку площею 0,0294 га по АДРЕСА_1, на якій було розташовано промтоварний магазин.

18 квітня 1995 року на виконання зазначеного рішення виконкому Чернівецькою міськрадою ВККФ «Вокзал-Експрес» ЛТД видано державний акт на право постійного користування землею для виробничих потреб загальною площею 0,0336 га, у тому числі ділянкою НОМЕР_1 площею 0,0294 га та ділянкою НОМЕР_2 площею 0,0042 га.

Зазначені рішення виконкому Чернівецької міськради від 7 березня

1995 року № 171/6 та державний акт на право постійного користування землею були предметом розгляду господарського суду Чернівецької області у справі

№ 926/11/14 за позовом ДТГО «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці» до виконкому Чернівецької міськради і ВККФ «Вокзал-Експрес» ЛТД, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, - Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області та управління Держземагенства у м. Чернівцях, про визнання недійсним рішення виконкому Чернівецької міськради від 7 березня 1995 року № 171/6 та визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 3 березня

2014 року у справі № 926/11/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 7 липня 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 4 вересня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що рішенням загальних зборів учасників ВККФ «Вокзал-Експрес» ЛТД від 4 липня 2000 року, оформленим протоколом, розглянуто заяву учасника ОСОБА_4 про вихід із товариства та надано дозвіл на виділення йому частки майна товариства (50%) в натуральній формі - у виді нежитлового приміщення бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 150,7 кв. м.

На виконання цього рішення відповідно до акта прийому-передачі від

4 липня 2000 року ВККФ «Вокзал-Експрес» ЛТД передала ФОП

ОСОБА_4 приміщення разом із витягом із рішення про надання земельних ділянок від 7 березня 1995 року, державним актом на право постійного користування землею від 18 квітня 1995 року на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,0294 га та іншими документами.

25 липня 2000 року на підставі рішення виконкому Чернівецької міськради від 19 липня 2000 року № 534/14 Чернівецьким міським комунальним БТІ ФОП ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на бар літ. «А» площею 150,7 кв. м та огорожу, розташовані по АДРЕСА_1.

Пунктами 15, 15.2 рішення виконкому Чернівецької міськради «Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийнятті рішення» від

3 жовтня 2000 року № 738/19 вилучено у ВККФ «Вокзал-Експрес» ЛТД за її письмової згоди земельну ділянку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 площею 0,0294, надану рішенням виконкому Чернівецької міськради від 7 березня 1995 року

№ 171/6 у постійне користування для виробничих потреб, та надано ФОП ОСОБА_4 у постійне користування для обслуговування належних йому будівель (приміщення бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»).

На підставі оскаржуваного рішення Чернівецькою міськрадою

1 листопада 2000 року ФОП ОСОБА_4 видано державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_3, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1665.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі, що надаються в користування залізничному транспорту загального користування, та їх склад визначаються Законом України «Про транспорт».

Смуга відведення - це землі залізничного транспорту, що зайняті залізничним полотном, інженерними та штучними спорудами, обладнанням, лінійно-колійними та іншими технологічними будівлями, пристроями залізничної сигналізації, енергетики та зв'язку, лініями електропостачання, захисними лісонасадженнями, спорудами тощо (частина 2 статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 11 грудня 2003 року частини 1 і 2 статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» викладено у такій редакції (чинній на час виникнення спірних правовідносин): «Землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту».

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями статті 68 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

За таких обставин наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.

Як установлено судами, земельна ділянка, передана ФОП ОСОБА_4, розташована на відстані від залізничного полотна від 15,86-16,02 м. Відповідно до «Плана границ полосы отвода участок Вадул-Сирет-Черновцы» 1949 року Львівської залізниці ширина смуги відведення у цьому місці становить 39 м - 43 м від осі колії, при цьому саме таку ширину смуги відведення у зазначеному місці підтверджено Будівельними нормами та правилами СНиП 11-39-76, (глава 39- залізничні дороги колії 1520 мм) і нормами відводу земель залізниць СН 468-74, відповідно до яких було облаштовано смугу відведення залізниці.

За змістом частини 1 статті 84 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями (пункт «б» частини

4 статті 84 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 статті 84 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 3 червня 2008 року частину 2 статті 84 ЗК України викладено у такій редакції (чинній на час виникнення спірних правовідносин): «2. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону».

Пунктом 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Враховуючи викладене, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, тому Чернівецька міськрада не мала законних повноважень розпоряджатися землями такої категорії.

Отже, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а їх висновок про наявність у Чернівецької міськради повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою є необґрунтованим та суперечить наведеному вище.

За таких обставин заява ДТГО «Львівська залізниця» підлягає задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 1 квітня

2015 року, постанова Львівського апеляційного господарського суду від

16 грудня 2014 року та рішення господарського суду Чернівецької області від 16 вересня 2014 року - скасуванню.

Разом із тим відповідно до частини 6 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни судового рішення без направлення справи на новий розгляд Верховний Суд України змінює і розподіл судових витрат, а тому обов'язок зі сплати судового збору покладається на відповідачів.

Керуючись статтями 49, 11116 , 11123 , 11124 , 11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и:

Заяву державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» задовольнити.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України від 1 квітня

2015 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від

16 грудня 2014 року та рішення господарського суду Чернівецької області від 16 вересня 2014 року.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати незаконним та скасувати пункт 15.2. рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 3 жовтня 2000 року № 738/19 «Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення»; визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею від 1 листопада 2000 року № 1665, виданий ОСОБА_4, та скасувати його державну реєстрацію.

Стягнути з Чернівецької міської ради на користь державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (код 01059900)

2 192,40 грн (дві тисячі сто дев'яносто дві гривні сорок копійок) витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (код 01059900) 2 192,40 грн (дві тисячі сто дев'яносто дві гривні сорок копійок) витрат зі сплати судового збору.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Чернівецької області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий А.А. Ємець

Судді: В.П. Барбара І.С. Берднік М.І. Гриців В.І. Гуменюк Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник О.А. Коротких О.В. Кривенда В.В. Кривенко Н.П. Лященко В.Л. Маринченко Л.І. Охрімчук П.В.Панталієнко О.І. Потильчак О.Б. Прокопенко Я.М. Романюк І.Л. Самсін Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко О.О. Терлецький І.Б. Шицький А.Г. Ярема