Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «Гешефт Плюс» (далі - Підприємство) до Харківської обласної митниці Державної митної служби України (далі - Митниця) про визнання дій неправомірними та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року Підприємство звернулося до суду з позовом до Митниці, у якому з урахуванням зміни позовних вимог просило: визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки позивача за період з 1 січня по 1 жовтня 2011 року, за результатами якої складено акт від 12 грудня 2011 року № 0056/11/807000000/0035578609 (далі - акт від 12 грудня 2011 року); визнати неправомірними дії Митниці щодо зміни кодів товарів «Частини спортивних нагород…» за вантажною митною декларацією (далі - ВМД) від 24 березня 2011 року № 807010009/2011/804940 та «Сувеніри із пластмаси…» за ВМД від 27 квітня 2011 року № 807010009/2011/805272 код 3926909790 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) на коди 3926400000, 3401110000, 3923509000, 3924100000, 9208900000 згідно з УКТ ЗЕД; скасувати рішення відповідача щодо визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД та митною вартістю, оформлене актом від 12 грудня 2011 року; скасувати висновок Митниці від 16 січня 2012 року № 13/02-644; скасувати податкове повідомлення-рішення Митниці форми «Р» від 20 січня 2012 року № 14 щодо визначення податкового зобов'язання із ввізного мита у розмірі 2596 грн 67 коп., у тому числі 2594 грн 67 коп. основного платежу та 2 грн штрафних санкцій (далі - рішення № 14); скасувати податкове повідомлення-рішення Митниці форми «Р» від 20 січня 2012 року № 15 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 520 грн 93 коп., у тому числі 518 грн 93 коп. основного платежу та 2 грн штрафних санкцій (далі - рішення № 15).

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 29 березня 2012 року позов задовольнив частково, скасував: рішення Митниці про зміну коду товару за ВМД від 27 квітня 2011 року № 807010009/2011/805272 (товар № 5), викладене в акті від 12 грудня 2011 року; рішення № 14 - в частині визначення податкового зобов'язання із ввізного мита на суму 53 грн 33 коп., у тому числі 52 грн 33 коп. основного платежу та 1 грн штрафних санкцій; рішення № 15 - в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 11 грн 46 коп., у тому числі 10 грн 46 коп. основного платежу та 1 грн штрафних санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року, рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову Підприємства скасував і прийняв у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановою від 18 листопада 2014 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року скасувала, справу направила на новий касаційний розгляд.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 січня 2015 року скасував постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року залишив у силі.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Підприємство звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень статей 69, 313 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин) та пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2015 року та прийняти рішення про задоволення позову. На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 1 квітня та 15 липня 2013 року, від 21 січня, 6 лютого та 17 березня 2014 року (№№ К/800/4510/13, К/800/9995/13, К/800/20188/13, К/800/31118/13, К/800/6704/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками суду першої інстанції, який, частково задовольняючи позов, установив, що Підприємство порушило вимоги Закону України від 5 квітня 2001 року № 2371-III «Про Митний тариф України».

Натомість у справах, рішення суду касаційної інстанції в яких додано до заяви, суди не встановили порушення декларантами вимог митного законодавства.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяви.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Підприємства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви приватного підприємства «Гешефт Плюс» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких П.В. Панталієнко О.О. ТерлецькийМ.І. Гриців В.Л. Маринченко І.Л. Самсін