Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування рішення про застосування фінансових санкцій за заявою ОСОБА_9 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_9 звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про повернення судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги.

Заяву мотивовано тим, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року йому відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - КАС). Таким чином, касаційний розгляд справи не відбувся.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 жовтня 2014 року відмовив ОСОБА_9 у задоволенні його заяви про повернення судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі № 808/164/14.

Рішення мотивоване тим, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 КАС, є результатом касаційного перегляду судових рішень.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_9 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

На обґрунтування заяви ОСОБА_9 додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 1, 13, 17 та 20 жовтня 2014 року (№№ К/800/29541/14, К/800/45973/14, К/800/52752/14, К/800/48202/14 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 грудня 2014 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 7 Закону № 3674-VI.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_9 про повернення суми сплаченого судового збору, дійшов висновку про те, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 КАС, є результатом касаційного перегляду судових рішень.

Натомість в ухвалах, наданих на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, повертав суму сплаченого судового збору.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно з частиною п'ятою статті 214 КАС суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі також у випадках, якщо: справа не підлягає касаційному розгляду у порядку адміністративного судочинства; справа не переглядалася в апеляційному порядку; є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме судове рішення; є ухвала про відмову у задоволенні касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на це саме судове рішення; касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

За змістом пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має дати оцінку наведеним у касаційній скарзі доводам, порівняти їх із висновками судів, викладеними в судових рішеннях, та вирішити питання, чи є необхідність перевірити висновки судів на підставі матеріалів справи.

Такі дії судді не є суто процесуальними діями, перелік яких міститься у інших пунктах частини першої статті 7 Закону № 3674-VI та інших пунктах частини п'ятої статті 214 КАС, і потребують оцінки обґрунтованості наведених у касаційній скарзі доводів порівняно з висновками судів у судових рішеннях.

Водночас за загальним змістом частини першої статті 7 Закону № 3674-VI судовий збір повертається у випадку, коли настали процесуальні наслідки, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті й оцінки обставин справи та наданих сторонами доказів.

Таким чином, вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI не можуть бути застосовані у разі відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати у цивільних справах і Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 12 листопада 2014 року (справа № 6-138цс14).

У справі, яка переглядається, суддя касаційного суду правильно застосував норму закону, дійшовши висновку про необґрунтованість заявленої вимоги про повернення сплаченого при подачі касаційної скарги судового збору, тому підстав для скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2014 року немає.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. ТерлецькийСудді:О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко І.Л. Самсін