ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_9,

відповідача - Павловича Д.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_11 до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (в подальшому - державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві; далі - ДПІ) про скасування наказу та визнання дій протиправними,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ від 20 травня 2014 року № 1234 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» (далі - наказ № 1234) та визнати неправомірними дії ДПІ щодо проведення перевірки.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що всупереч нормам Податкового кодексу України (далі - ПК) наказ № 1234 не містив посилань на проведення перевірки ОСОБА_11 саме як фізичної особи-підприємця (далі - ФОП), що вимагалось постановою старшого слідчого першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 6 травня 2014 року, не вказано період, за який має проводитись перевірка, хоча такий період визначено у вказаній постанові слідчого та зазначено, що перевірка має проводитись з питань правильності нарахування та сплати до державного бюджету податку на доходи фізичних осіб, а не з інших питань дотримання вимог податкового законодавства, а також копія наказу № 1234 не вручена позивачу під розписку.

Суди встановили, що 20 травня 2014 року ДПІ видала наказ № 1234, яким на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК та з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_11

Підставою для перевірки стала постанова старшого слідчого першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 6 травня 2014 року про призначення позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_11

У період з 26 по 30 травня 2014 року ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_11 з питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб за період із 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки склала акт від 5 червня 2014 року № 2601/26-58-17-01-17-2807208253.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21 січня 2015 року в задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, тобто моментом проведення відповідачем перевірки на його підставі.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким позов задовольнив з огляду на те, що прийняття наказу про проведення перевірки без підстав та умов, визначених пунктом 78.4 статті 78 та пунктом 79.2 статті 79 ПК, є підставою для його скасування (крім наказів про призначення виїзних документальних та фактичних перевірок платників податків за умови допуску посадових осіб до проведення перевірки).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 квітня 2015 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ відмовив.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, ДПІ звернулась із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2015 року залишити в силі.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права заявник надав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2014 року (№ К/800/52374/14), у якій цей суд дійшов висновку про правомірність наказу щодо проведення подібного виду перевірки з огляду на те, що платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси платників. У іншому разі у задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних наказу та дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення такої перевірки.

Перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши в судовому засіданні представників позивача та відповідача, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 ПК, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.

Як зазначено у пункті 79.1 зазначеної вище статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК перевірка може проводитись у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть протягом 10 робочих днів пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України доходить таких висновків: аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14).

У справі, що розглядається суди встановили, що матеріали справи не містять документів про належне повідомлення позивача про проведення перевірки, а наказ № 1234 прийнято за відсутності підстав та умов, визначених пунктом 78.4 статті 78 та пунктом 79.2 статті 79 ПК.

За таких обставин висновок суду касаційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. ВолковСудді: М.І. ГрицівО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький