Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,-розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до товариства з обмеженою відповідальністю «Електросервіс» (далі - Товариство) про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У червні 2011 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з Товариства суму заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) працівникам за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі - список № 1), крім пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за період з 1 січня по 25 травня 2011 року у сумі 58 995 грн 34 коп.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 20 вересня 2011 року позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 серпня 2012 року рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково: постановив стягнути з Товариства 6 634 грн 91 коп. фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. Відмовляючи у стягненні на користь управління ПФУ решти суми заборгованості, апеляційний суд виходив із того, що сума витрат на виплату пенсії ОСОБА_11 завищена, відшкодування Товариством витрат на виплату і доставку пенсії ОСОБА_9 мало бути припинено у зв'язку із досягненням цією особою пенсійного віку, зменшеного відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ), а витрати на виплату пенсії ОСОБА_10 не підлягають відшкодуванню, оскільки пенсія йому призначена у зв'язку зі зменшенням пенсійного віку до 49 років на підставі зазначеної статті, тобто до досягнення ним віку, передбаченого у пункті «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 липня 2013 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд вказав на обов'язок Товариства відшкодовувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, призначених згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Разом із тим суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність у Товариства обов'язку відшкодовувати ПФУ витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, після досягнення особами пенсійного віку, зменшеного відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України управління ПФУ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), статті 55 Закону № 796-ХІІ та розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663), просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2013 року, справу направити на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додано постанову Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2012 року, в якій касаційний суд вказав на те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ особам, які були зайняті на роботах за списком № 1 та мають право на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, покриваються підприємствами та організаціями.

Верховний Суд України вже вирішував питання щодо правильного застосування судом касаційної інстанції підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV та статті 55 Закону № 796-ХІІ з метою визначення кінцевого терміну відшкодування платниками витрат ПФУ на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам за списком № 1 (постанови від 12 червня 2012 року та 16 квітня 2013 року (№№ 21-107а12, 21-12а13 відповідно).

Так, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Верховний Суд України виходив із того, що відповідно до положень частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Крім того, відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать зазначеному Закону.

З огляду на викладене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вказала на те, що стаття 55 Закону № 796-ХІІ як загальна до спірних правовідносин не може застосовуватися при визначенні періоду, протягом якого витрати ПФУ на виплату і доставку пенсій відшкодовуються за рахунок підприємств та організацій. Натомість застосуванню підлягають норми Закону № 1058-IV, оскільки предметом розгляду у спорах цієї категорії є не визначення права на пенсію особам, що мають спеціальний статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а зобов'язання відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1, до набуття права на пенсію за віком.

Отже, витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, у тому числі й особам, які крім цього мають статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, покриваються підприємствами та організаціями до набуття цими особами права на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Оскільки касаційний суд у справі, що розглядається, неправильно застосував підпункт 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV та статтю 55 Закону № 796-ХІІ, ухвала Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2013 року відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2013 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.Б. Гусак О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький