Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сімоненко В.М., суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за заявою ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

28 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ОСОБА_8 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 29 грудня 2010 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автобуса марки Neoplan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого він є, та автомобіля марки Wolksvagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Позивач зазначав, що ДТП сталася з вини ОСОБА_9, якого постановою Подільського районного суду м. Києва від 17 березня 2011 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_9 на момент ДТП була застрахована в приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - ПрАТ «СК «АХА Страхування») за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9429438.

Відповідно до звіту від 1 лютого 2011 року № 1618, майнова шкода внаслідок пошкодження автобуса марки Neoplan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, склала 6 тис. 232 грн 64 коп.

17 липня 2013 року ПрАТ «СК «АХА Страхування» сплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 5 тис. 232 грн 64 коп.

Позивач також зазначав, що внаслідок ДТП йому було завдано моральної шкоди, оскільки він є фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП), і основним та єдиним видом його діяльності є надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автотранспортом загального користування, через пошкодження автобуса він тривалий час був позбавлений можливості отримувати доходи, вимушений шукати гроші на ремонт, утратив душевний спокій і сон, не отримуючи запланованих прибутків від підприємницької діяльності.

Посилаючись на те, що розмір реальних збитків для відновлення його транспортного засобу склав 29 тис. 457 грн., серед яких за товарним чеком ФОП ОСОБА_10 від 11 квітня 2011 року - 23 тис. 207 грн та сума за актом виконаних робіт від 20 квітня 2011 року - 6 тис 250 грн, а також на те, що розмір заподіяних збитків не було відшкодовано в повному обсязі, позивач просив стягнути з ОСОБА_9 на його користь різницю між фактичним розміром заподіяної шкоди та страховою виплатою, що складає 24 тис. 224 грн 36 коп., та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 4 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року, позов ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача на відшкодування майнової шкоди 1тис.грн та на відшкодування моральної шкоди 1тис.грн. Вирішено питання про сплату судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2015 року поновлено ОСОБА_8 строк на касаційне оскарження рішення Подільського районного суду м. Києва від 4 липня 2014 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року, відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.

31 серпня 2015 року від ОСОБА_8 надійшла заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2015 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 1166, 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_8 порушує питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування підстави подання заяви ОСОБА_8 посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_8 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно зі статтею 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 29 грудня 2010 року в м. Києві сталася ДТП за участю автобуса марки Neoplan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є позивач, та автомобіля марки Wolksvagen Polo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 17 березня 2011 року винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_9, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «СК «АХА Страхування», на умовах полісу № ВВ/9429438 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, - 50 тис. грн, франшиза - 1000 грн).

З0 грудня 2010 року з участю позивача було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, про що складено відповідний протокол. Будь-яких зауважень до цього огляду та визначення характеру пошкоджень транспортного засобу позивач не мав.

Сума заподіяного ОСОБА_8 майнового збитку внаслідок пошкодження автобуса марки Neoplan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до звіту від 1 лютого 2011 року № 1618, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-асистуюча компанія «Легіон» на замовлення страховика, становила 6 тис. 232 грн 64 коп.

За результатами розгляду страхового випадку ПрАТ «СК «АХА страхування» було складено розрахунок страхового відшкодування, яке підлягає виплаті страхувальнику в розмірі 5 тис 232 грн 64 коп. Зазначене відшкодування було виплачене позивачу.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_11 в частині стягнення різниці між фактичним розміром заподіяної шкоди та страховою виплатою, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що позивач не надав належних і допустимих доказів того, що виконані ремонтні роботи і заміна деталей автомобіля пов'язані саме з пошкодженням у ДТП.

Разом з тим у справі, на рішення якої посилається заявник, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що суди встановивши, що на момент подачі позову в липні 2010 року пошкоджений автомобіль було відремонтовано, внаслідок чого провести експертизу неможливо, а різниця вартості відновлювального ремонту між обчисленою ТОВ «Джерман Центр» - сумою 30 тис. 314 грн 52 коп. та здійсненою страховою компанією страховою виплатою в сумі 12 тис. 475 грн. 7 коп., склала 17 тис. 839 грн 45 коп., тому на підставі статей 1166, 1192, 1194 ЦК України стягненню з відповідача підлягає різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Порівняння наданого заявником судового рішення на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та з аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2015 року.

Керуючись статтями 355, 3603 , 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Судді Верховного Суду України:В.М. Сімоненко В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін А.Г. Ярема