Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 вересня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоВолкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом громадської організації «Фонд правового сприяння іноземцям «Одісей» (далі - Організація) до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року Організація звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Указ № 694/2014).

На обґрунтування позову Організація послалася на те, що зазначений Указ видано з порушенням статті 106 Конституції України та частин першої, другої статті 11 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1682-ІІІ «Про природні монополії».

Ухвалою від 23 квітня 2015 року Вищий адміністративний суд України на підставі пункту 1 частини третьої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.

Приймаючи таке рішення, суд виходив із того, що оскільки предметом доказування у цьому спорі є конституційність вказаного нормативно-правового акта, прийнятого на підставі положень Конституції України, та, як вважає позивач, з перевищенням конституційних повноважень, то ця справа належить до конституційної юрисдикції, що унеможливлює її розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, Організація звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС, у якій звертає увагу на те, що її вимоги обґрунтовані незаконністю Указу № 694/2014. Просить скасувати зазначену ухвалу, а справу направити на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України для розгляду по суті.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява Організації не підлягає задоволенню з таких підстав.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Указом № 694/2014 утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, призначено Голову цієї Комісії, зобов'язано Кабінет Міністрів України до вчинення певних дій. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якому їх адресовано.

Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і заявника, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним указом не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Статтею 171-1 КАС встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Правила цієї статті поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України.

У пункті 1 частини третьої статті 17 цього Кодексу зазначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Повноваження Конституційного Суду України визначені у статті 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України», у пункті 1 якої зазначено, що Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 15 цього Закону підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність Конституції України; порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Оскільки у позовній заяві йдеться про те, що оскаржуваний Указ виданий Президентом України з перевищенням його конституційних повноважень, то Вищий адміністративний суд України дійшов правомірного висновку, що зазначений позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2015 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим заява Організації задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 171-1, 241 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2359/ed_2014_04_27/pravo1/T052747.html?pravo=1>, 242 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2368/ed_2014_04_27/pravo1/T052747.html?pravo=1>, 244 Кодексу адміністративного судочинства України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2379/ed_2014_04_27/pravo1/T052747.html?pravo=1>, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви громадської організації «Фонд правового сприяння іноземцям «Одісей» відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2310/ed_2014_04_27/pravo1/T052747.html?pravo=1>.

ГоловуючийО.Ф. Волков Судді: М.І. Гриців О.В. КривендаВ.В. КривенкоВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький