Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака О.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_11 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (далі - теруправління ДСА) про визнання дій неправомірними та стягнення грошової допомоги,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ОСОБА_11 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірними дії теруправління ДСА щодо невиплати їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів.

На обгрунтування позову ОСОБА_11 зазначила, що відповідно до частини тринадцятої статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII) державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Суди встановили, що наказом начальника теруправління ДСА від 4 липня 2011 року № 36/к ОСОБА_11 звільнено з займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я. Відповідно до статті 44 КЗпП їй виплачено вихідну грошову допомогу.

На час звільнення ОСОБА_11 мала понад 15 років стажу державної служби, на момент призначення пенсії державного службовця набула право на достроковий вихід на пенсію згідно зі статтею 21 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (далі - Закон № 3721-XII).

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 18 жовтня 2011 року позовні вимоги задовольнив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_11 зазначає, що в доданих до заяви ухвалах суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII та статті 21 Закону № 3721-XII. Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2013 року скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_11 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 4 травня 2011 року (№ К-21877/10) та 7 лютого 2012 року (№ К/9991/27207/11), копії яких додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII та статті 21 Закону № 3721-XII. У цих рішеннях суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що у разі звільнення державного службовця з державної служби на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП з подальшим виходом на пенсію державного службовця грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів має бути виплачена.

Водночас у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов іншого висновку та зазначив у своєму рішенні що державний службовець, який звільняється з державної служби на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП, тобто не у зв'язку з виходом на пенсію, не має права на отримання грошової допомоги, передбаченої частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції положень частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII та статті 21 Закону № 3721-XII у подібних правовідносинах. За наслідками розгляду справ цієї категорії колегія суддів висловила правову позицію, яка полягає у тому, що обов'язковою умовою для отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII є звільнення працівника з посади державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Державний службовець, якого звільнено з посади на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП, тобто не у зв'язку з виходом на пенсію, не має права на отримання зазначеної допомоги.

Такого правового висновку колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла, провівши системний аналіз законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини.

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Цим Законом визначено правовий статус державних службовців, особливості проходження державної служби, порядок її припинення, матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 3721-XII на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Згідно з частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII, крім загальних підстав, передбачених КЗпП, державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем граничного віку проходження держслужби (для жінок - 55 років згідно зі статтею 23 цього ж Закону), що по суті є виходом на пенсію.

Водночас статтею 38 КЗпП вихід на пенсію визначається як підстава для розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Норми Закону № 3723-XII, якими врегульовані питання пенсійного забезпечення державних службовців, не передбачають права на достроковий вихід на пенсію чи скорочення пенсійного віку.

Разом із тим така можливість передбачена Законом № 3721-XII, який визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 3721-XII особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зокрема, у зв'язку із виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, передбачена пунктом 2 статті 40 КЗпП як окрема підстава розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Звільнення за цим пунктом допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до статті 44 КЗпП працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Отже, підставою для звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП не є вихід працівника на пенсію.

Таким чином, законами № 3721-XII і № 3723-XII врегульовані різні суспільні відносини: норми Закону № 3721-XII спрямовані на реалізацію державної політики щодо ветеранів праці та громадян похилого віку, а нормами Закону № 3723-XII врегульовано професійну діяльність державних службовців щодо практичного виконання завдань і функцій держави і цей Закон є спеціальним у згаданих правовідносинах.

Системний аналіз вищезгаданих норм права з урахуванням відмінності відносин, які ці норми регулюють, давав колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України підстави вважати, що право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів мають державні службовці, державна служба яких припинена у зв'язку з виходом на пенсію. У разі ж припинення службово-трудових відносин у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я державному службовцю виплачується вихідна допомога, передбачена статтею 44 КЗпП.

Водночас Конституційний Суд України у Рішенні від 26 листопада 2013 року № 11-рп/2013 роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII з наступними змінами в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 КЗпП, статті 21 Закону № 3721-XII з наступними змінами необхідно розуміти так, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону № 3723-XII.

Конституційний Суд України відповідно до пункту четвертого статті 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Статтею 69 цього Закону визначено, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Виконуючи вимоги зазначеної норми, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни правової позиції, яка має відповідати тлумаченню норм Конституційним Судом України.

У зв'язку із наведеним колегія суддів вважає, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2013 року підлягає скасуванню.

Колегія суддів позбавлена можливості прийняти нове судове рішення, про що йдеться в заяві, оскільки відповідно до частини другої статті 243 КАС Верховний Суд України не наділений повноваженнями щодо скасування чи зміни рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Оскільки за наслідками розгляду касаційної скарги такі повноваження відповідно до вимог статті 223 КАС має суд касаційної інстанції, справу після скасування оскаржуваної ухвали слід направити на новий розгляд до цього суду.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_11 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді:М.І. Гриців М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов