Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області (далі - управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати дії управління ПФУ протиправними щодо відмови у виплаті їй одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів (далі - грошова допомога) відповідно до статті 37 -Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 3723-XII) <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_248/ed_2013_07_04/pravo1/T372300.html?pravo=1>у зв'язку з припиненням державної служби і виходом на пенсію та зобов'язати відповідача виплатити цю грошову допомогу.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона мала більше 10 років стажу державної служби і була звільнена із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв'язку з реорганізацією та скороченням займаної посади. Вважає, що відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII їй як державному службовцю при виході на пенсію має бути виплачено вказану грошову допомогу.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 8 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 березня 2012 року позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 червня 2013 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року скасував, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року залишив без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII та статті 21 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843233/ed_2013_07_04/pravo1/T372100.html?pravo=1> (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3721-XII). Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 червня 2013 року, а справу направити на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додано копію ухвал Вищого адміністративного суду України від 15 січня 2014 року (№ К/9991/53970/12) та 5 лютого 2014 року (№ К/9991/43900/12), які, на думку позивача, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні частини тринадцятої статті 37

Закону № 3723-XII і, зокрема, у рішенні від 18 вересня 2012 року

(справа № 21-211а12) зазначив, що необхідною умовою для отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII є наявність права на вихід на пенсію державного службовця на момент звільнення з роботи. У більш розгорнутому вигляді правова позиція виглядає так.

Згідно з частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

З 20 січня 1994 року діють і норми Закону № 3721-XII. Відповідно до частини першої статті 21 згаданого Закону особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Підстави для неоднакового застосування частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII виникли при достроковому (до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону) звільненні державного службовця з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, набутті на цій же підставі статусу пенсіонера за віком та наступної вимоги про виплату грошової допомоги з підстави, визначеної частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII.

Суть відмінності в правозастосуванні частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII полягає в такому.

Суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що оскільки державний службовець ОСОБА_1 на момент її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП встановленого законодавством пенсійного віку не досягла, вона не мала права на отримання грошової допомоги, передбаченої частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII. <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_248/ed_2013_07_04/pravo1/T372300.html?pravo=1>

У доданих до заяви судових рішеннях від 15 січня 2014 року (№ К/9991/53970/12) та 5 лютого 2014 року (№ К/9991/43900/12), наданих на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що позивач, звільнений до досягнення пенсійного віку, як державний службовець має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів на підставі частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII, оскільки ця норма права не передбачає безпосередньо досягнення державним службовцем пенсійного віку і не пов'язує з цим право на отримання грошової допомоги.

Відповідь на питання щодо правильного тлумачення та застосування частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII, частини першої статті 21 Закону № 3721-XII потребує попереднього визначення в питаннях:

в чому полягає правова природа визначеної згаданою нормою права грошової допомоги;

чи можуть частина тринадцята статті 37 Закону № 3723-XII та частина перша статті 21 Закону № 3721-XII застосовуватись до виниклих правовідносин субсидіарно?

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Суб'єктами правовідносин у цьому випадку є державний службовець та власник або уповноважений ним орган.

Згідно з преамбулою Закону № 3721-XII цей Закон визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII, крім загальних підстав, передбачених КЗпП, державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем граничного віку проходження держслужби (для жінок - 55 років згідно зі статтею 23 цього ж Закону).

По суті аналогічно такі правовідносини врегульовані статтею 38 КЗпП.

Передбачена частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII грошова допомога є одноразовою і входить до матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців і є складовою частиною трудового договору (контракту) (розділ VII зазначеного Закону). Іншими нормами (крім частини тринадцятої статті 37) цього ж розділу окремо врегульовані питання пенсійного забезпечення державних службовців, однак права на скорочення пенсійного віку не передбачають.

Правовідносини, що регулюються Законом № 3721-XII, мають інший предмет - реалізацію державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку, а частинами першою та другою статті 21 цього Закону врегульоване локальне питання надання можливості власнику або уповноваженому ним органу в його інтересах та за його ініціативою звільнити працівника раніше настання пенсійного віку з виплатою пенсії за цей час скорочення за рахунок Державного бюджету України. Аналогічно це питання регулює і пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП, на підставі якого звільнена позивачка ОСОБА_1 Крім того, при звільненні державного службовця за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП застосовується стаття 44 зазначеного Кодексу, згідно з якою звільненому працівникові має бути виплачена вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку. Така матеріальна допомога за своєю соціально-правовою характеристикою є аналогічною грошовій допомозі, передбаченій частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII.

Таким чином, системний аналіз вищезгаданих норм права давав колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України підстави вважати, що Законом № 3723-XII врегульовані правовідносини щодо матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців, цей Закон є спеціальним у згаданих правовідносинах, однак він не передбачає права державного службовця на скорочення пенсійного віку (граничного віку за цим Законом). Відтак і права на передбачену частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII грошову допомогу при звільненні до досягнення граничного віку не передбачено. Підстав для вибіркового, субсидіарного, компенсаційного застосування пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП як підстави для звільнення, частини першої статті 21 Закону № 3721-XII як підстави для скорочення пенсійного віку з частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII як підстави для виплати грошової допомоги з урахуванням відмінності відносин, які ці норми регулюють, на думку колегії суддів, немає.

Водночас 26 листопада 2013 року Конституційний Суд України у справі № 1-14/2013 прийняв Рішення та надав висновки щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII у системному зв'язку з положеннями пункту 2 частин першої, другої статті 40 КЗпП, статті 21 Закону № 3721-XI, у якому зазначив, що грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, в тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону № 3723-XII не встановлено.

Тобто, грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Тому розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.

Отже, у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII.

Відповідно до пункту 4 статті 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 69 цього Закону рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Виконуючи вимоги зазначеної норми Закону, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни правової позиції, яка відповідає тлумаченню цих норм Конституційним Судом України.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 3 червня 2014 року (справи №№ 21-22а14, 21-35а14).

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні ним норм матеріального права, а тому його судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від від 6 червня 2013 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців П.В. Панталієнко М.Б. Гусак О.Б. Прокопенко О.А. Коротких О.О. Терлецький О.В. Кривенда Ю.Г. Тітов В.Л. Маринченко