П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 вересня 2015 року м. КиївСудова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Яреми А.Г., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Романюка Я.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до приватного підприємства «Нива-В.Ш.», відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_9, треті особи: орган опіки і піклування виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», приватний нотаріус Гордійчук Богдан Іванович, про визнання прилюдних торгів, свідоцтва про право власності недійсними та скасування записів про його реєстрацію, за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8, ОСОБА_12 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та виселення за заявами ОСОБА_9, відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції, публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Нива-В.Ш.» (далі - ПП «Нива-В.Ш.»), відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції (далі - відділ ДВС Володимир-Волинського МУЮ), ОСОБА_9 про визнання прилюдних торгів, свідоцтва про право власності недійсними та скасування записів про його реєстрацію.

ОСОБА_8 зазначав, що 12 серпня 2013 року ПП «Нива-В.Ш.» на виконання договору про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, укладеного 19 червня 2013 року з відділом ДВС Володимир-Волинського МУЮ, провело прилюдні торги з реалізації належної йому на праві власності квартири 25 у будинку 140 на вул. Ковельській у м. Володимирі-Волинському Волинської області.

Посилаючись на те, що під час проведення прилюдних торгів та реалізації вказаного майна було порушено норми чинного законодавства, а саме статті 589-591 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закон України «Про іпотеку», Закон України «Про виконавче провадження» та Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі - Тимчасове положення; у редакції, яка була чинною на час проведення прилюдних торгів), зокрема, початкова ціна вказаної квартири була встановлена організатором торгів, його, як власника квартири, виставленої на прилюдні торги, не було повідомлено про їх проведення, крім того, прилюдні торги було проведено за наявності лише одного учасника, тому позивач просив, уточнивши позовні вимоги у процесі розгляду справи, визнати зазначені прилюдні торги з продажу вказаної квартири та свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_9, недійсними й скасувати запис про реєстрацію цього свідоцтва.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 2 квітня 2014 року об'єднано в одне провадження позовні вимоги за позовом ОСОБА_8 до ПП «Нива-В.Ш.», відділу ДВС Володимир-Волинського МУЮ, ОСОБА_9, треті особи: орган опіки і піклування виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - ПАТ «Креді Агріколь Банк»), приватний нотаріус Гордійчук Б.І., про визнання прилюдних торгів, свідоцтва про право власності недійсними та скасування записів про його реєстрацію, та позовні вимоги за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8, ОСОБА_12 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено: визнано недійсними прилюдні торги від 12 серпня 2013 року з реалізації арештованого нерухомого майна - квартири 25 у будинку 140 на вул. Ковельській у м. Володимирі-Волинському Волинської області, які проводило ПП «Нива-В.Ш.», та свідоцтво про право власності на зазначену квартиру, видане 17 січня 2014 року приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Гордійчуком Б.І.; стягнуто з ОСОБА_9, ПП «Нива-В.Ш.» та відділу ДВС Володимир-Волинського МУЮ на користь ОСОБА_8 по 806 грн 33 коп. витрат зі сплати судового збору з кожного. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено.

Додатковим рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 червня 2014 року скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію прав власності ОСОБА_9 на вказану квартиру, проведений приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Гордійчуком Б.І. на підставі зазначеного вище свідоцтва про право власності.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 23 липня 2014 року рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11 червня 2014 року та додаткове рішення цього ж суду від 23 червня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено; позовні вимоги ОСОБА_9 задоволено: визнано ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 такими, що втратили право користування вказаною вище квартирою, та виселено їх із цієї квартири; стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 243 грн судового збору.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року рішення Апеляційного суду Волинської області від 23 липня 2014 року скасовано, залишено в силі рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 11 червня 2014 року та додаткове рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 червня 2014 року.

У заявах про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року ОСОБА_9 та ПАТ «Креді Агріколь Банк» просять скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 і задоволення позовних вимог ОСОБА_9; відділ ДВС Володимир-Волинського МУЮ просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини третьої статті 43, статей 45, 47 Закону України «Про іпотеку», пунктів 3.11, 4.2 Тимчасового положення та пункту 7.1 розділу 7 «Прикінцеві положення» Тимчасового положення, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяв ОСОБА_9 надав ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня, 16 жовтня й 20 листопада 2013 року та 29 жовтня 2014 року; ПАТ «Креді Агріколь Банк» надало ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2013 року; відділ ДВС Володимир-Волинського МУЮ надав ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня й 20 листопада 2013 року в яких, на їхню думку, по-іншому, ніж в оскаржуваному судовому рішенні, застосовано зазначені правові норми.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2015 року цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до ПП «Нива-В.Ш.», відділу ДВС Володимир-Волинського МУЮ, ОСОБА_9, треті особи: орган опіки і піклування виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, ПАТ «Креді Агріколь Банк», приватний нотаріус Гордійчук Б.І., про визнання прилюдних торгів, свідоцтва про право власності недійсними та скасування записів про його реєстрацію, за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8, ОСОБА_12 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та виселення допущено до провадження Верховного Суду України.

За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ураховуючи викладене, заяви ОСОБА_9, відділу ДВС Володимир-Волинського МУЮ, ПАТ «Креді Агріколь Банк», які надійшли до суду касаційної інстанції для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності Законом № 192-VIII, підлягають розгляду Верховним Судом України в порядку, передбаченому главою 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1876-VI від 11 лютого 2010 року, в редакції Закону № 2453-VI від 7 липня 2010 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заявах ОСОБА_9, відділу ДВС Володимир-Волинського МУЮ, ПАТ «Креді Агріколь Банк» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заяви не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 3 червня 2008 року між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», яке змінило найменування на ПАТ «Креді Агріколь Банк», і ОСОБА_8 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_8 передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

4 липня 2011 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області видано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_8 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» 166 тис. 436 грн 36 коп. заборгованості за кредитним договором.

Постановою заступника начальника відділу ДВС Володимир-Волинського МУЮ від 25 січня 2013 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_8

Згідно з актом опису та арешту майна боржника від 28 березня 2013 року під час примусового виконання виконавчого листа було накладено арешт на вказану вище квартиру, яка є предметом іпотеки.

Після отримання звіту про незалежну оцінку арештованого майна 19 червня 2013 року між відділом ДВС Володимир-Волинського МУЮ та філією ОЗ ПП «Нива-В.Ш.» укладено договір про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Прилюдні торги з реалізації арештованої квартири, які було призначено на 16 липня 2013 року, не відбулися у зв'язку з відсутністю учасників торгів.

19 липня 2013 року відділом ДВС Володимир-Волинського МУЮ було проведено уцінку арештованої квартири на 25 %.

24 липня 2013 року філія ОЗ ПП «Нива-В.Ш.» повідомила ОСОБА_8 про призначення прилюдних торгів з реалізації зазначеної арештованої квартири на 12 серпня 2013 року о 10 год. Арештоване нерухоме майно було реалізоване єдиному учаснику торгів ОСОБА_9 за початковою ціною 217 тис. 425 грн, який повністю розрахувався за придбане з прилюдних торгів майно.

19 серпня 2013 року державним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки.

Рішення суду або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки в матеріалах справи відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8 та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, керувався тим, що іпотечне майно могло виставлятись на торги за наявності не менше двох покупців відповідно до пункту 4.2 Тимчасового положення, згідно з пунктом 7.1 цього положення прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця. Крім того, позивач не був повідомлений належним чином про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації спірного майна. При цьому суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд помилково застосував норми статті 45 Закону України «Про іпотеку», який не застосовується до спірних правовідносин.

Разом з тим в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявниками для порівняння, суд касаційної інстанції зазначив про таке:

- в ухвалі від 16 жовтня 2013 року суд указав на те, що доводи позивача щодо неналежного інформування його про проведення прилюдних торгів спростовуються наявними в матеріалах справи повідомленнями приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» та опублікованими відповідними інформаційними повідомленнями в газетах, проте суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки цим доказам та не врахували, що до обов'язку організатора не входить надсилання повідомлень рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням про його вручення; крім того, суди не з'ясували, за яких обставин не відбулися перші прилюдні торги й чи були підстави для проведення уцінки виставленого на продаж майна, та дійшли передчасного висновку про те, що прилюдні торги були проведені з порушенням вимог закону; такі ж по суті висновки містяться і в ухвалі від 20 листопада 2013 року;

- в ухвалі від 21 серпня 2013 року суд касаційної інстанції погодився з доводами апеляційного суду про те, що проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, за участю лише одного учасника відповідає вимогам частини третьої статті 45 Закону України «Про іпотеку»; крім того, під час проведення прилюдних торгів була дотримана процедура інформування заінтересованих осіб про час і місце проведення цих торгів, оскільки з огляду на своєчасне розміщення інформаційних повідомлень на відповідному веб-сайті позивачка мала можливість ознайомитися з цими повідомленнями та заявити про свою участь у торгах.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 43, частини третьої статті 45 Закону України «Про іпотеку» та Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на час проведення прилюдних торгів).

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України

«Про виконавче провадження», ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Загальний порядок реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів визначено нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення.

Згідно з пунктом 1.4 Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на час проведення прилюдних торгів) організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».

Отже, Законом України «Про іпотеку» визначено спеціальний порядок для реалізації з прилюдних торгів предмета іпотеки.

Аналіз законодавства у контексті колізії загальної та спеціальної норм дає підстави для висновку про те, що в разі, якщо прилюдні торги з продажу майна проводяться на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин не застосовуються.

Таким чином, суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається, установивши, що прилюдні торги відбувалися з приводу реалізації арештованого майна, що є предметом іпотеки, на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки, дійшов обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин норми Закону України «Про іпотеку» застосуванню не підлягають.

Саме такий висновок міститься у судовому рішенні суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяви.

В ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2013 року й 29 жовтня 2014 року, наданих заявниками для порівняння, міститься висновок про те, що оскільки рішення суду або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, то організація та проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна здійснюються відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення, а Закон України «Про іпотеку» до спірних правовідносин не застосовується. При цьому суди установили, що в торгах приймав участь лише один покупець та що боржник не був письмово повідомлений про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, тому вони були проведені з порушенням вимог Тимчасового положення.

Так, відповідно до пункту 4.2 Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на час проведення прилюдних торгів) лот виставляється на торги за наявності не менше двох покупців. Для встановлення кількості учасників торгів вони повинні бути зареєстровані в книзі реєстрації відповідно до пункту 3.14 цього положення. Якщо на зазначені торги було зареєстровано тільки одного покупця або не зареєстровано жодного, прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися.

У пункті 7.1 розділу 7 «Прикінцеві положення» Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на час проведення прилюдних торгів) визначено, що прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця.

За таких обставин проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості за участю лише одного учасника не відповідає вимогам Тимчасового положення.

Такого по суті висновку дійшов і суд касаційної інстанції, постановляючи ухвалу, про перегляд якої подано заяви.

Відповідно до пункту 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація з проведення прилюдних торгів письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Отже, під час розгляду питання про дотримання при проведенні торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені.

Отже, за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився касаційний суд, установивши, що боржник не отримував повідомлення про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що неналежне повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів є підставою для задоволення позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними.

З огляду на зазначене, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, тому відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України в задоволенні заяв ОСОБА_9, відділу ДВС Володимир-Волинського МУЮ, ПАТ «Креді Агріколь Банк» про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України та частиною третьою статті 3603 цього Кодексу в редакції Закону № 192-VIII, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяв ОСОБА_9, відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції, публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції Закону № 192-VIII).

Головуючий А.Г. Ярема

Судді В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

Я.М. Романюк